Рішення № 57253153, 05.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016Справа №910/1651/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕО ТРЕЙДІНГ»

до Державної пенітенціарної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС»

про стягнення 2 299 045,56 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Пилипенко Е.В. - за довіреністю від 10.02.2016 року;

від відповідача: Калінський С.В. - за довіреністю № 18-5914-Пл/2-15 від 29.12.2015 року;

від третьої особи: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕО ТРЕЙДІНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної пенітенціарної служби України про стягнення 2 299 045,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» не вчасно виконало зобов'язання (за умовами Договору №К-3 від 12.02.2014) перед Державної пенітенціарної служби України, однак в зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання умов договору, відповідач зобов'язаний повернути ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» суму забезпечення виконання зобов'язання, однак, в зв'язку з укладанням між ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» та ТОВ «ГЕО ТРЕЙДІНГ» договору про відступлення права вимоги №18/03-15 від 18.03.2015 року, відповідач повинен повернути ТОВ «ГЕО ТРЕЙДІНГ» суму забезпечення виконання зобов'язання за Договором №К-3 від 12.02.2014.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 885 000,00 грн. - основного боргу, 46 470,56 грн. - 3% річних, 367 575,00 грн. - інфляційних втрат, 34 485,67 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 року порушено провадження по справі, призначено її розгляд на 23.02.2016 року та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНТЕЗПРОДСЕРВІС" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23.02.2016 року через канцелярію Господарського суду м. Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 23.02.2016 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 року відкладено розгляд справи на 15.03.2016 року.

В судовому засіданні 15.03.2016 року оголошено перерву до 29.03.2016 року.

В судовому засіданні 29.03.2016 року оголошено перерву до 05.04.2016 року.

В судовому засіданні 05.04.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» (далі по тексту - третя особа, продавець, ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС») та Державною пенітенціарною службою України (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір №К-3 (далі по тексту - Договір №К-3), за умовами якого продавець зобов'язується у 2014 році продати і відвантажити м'ясо свійської птиці заморожене (м'ясо курей патраних 1 категорії заморожене) (далі - товар) в обсязі, асортименті і терміни згідно з рознарядками покупця відповідно до його потреби, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами згідно зі специфікацією.

Пунктами 5.2 - 5.4 Договору №К-3 встановлено, що поставка проданого за договором товару буде проводитися партіями автотранспортом продавця територіальним уповноваженим представникам покупця. Покупець видає рознарядки (зразок рознарядки - додаток №1 до Договору) продавцю на поставку товару. Поставка товару продавцем здійснюється згідно з рознарядками протягом тридцяти календарних днів з дати видачі рознарядки покупцем. При відсутності рознарядки покупця поставка не проводиться. Територіальні уповноважені представники покупця приймають товар по факту поставки згідно з накладною.

Додатковими угодами №1 від 10.04.2014, №2 від 20.05.2014, №3 від 04.07.2014, №4 від 30.07.2014, №5 від 10.10.2014 до Договору №К-3 вносились зміни, зокрема, в частині реквізитів продавця, в частині обсягів товару, що постачається, а також змінювалася загальна сума вартості товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору №К-3 строк (термін) поставки товару - до 15 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 11.2 Договору К-3 під час укладення Договору продавець вносить покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5% його кошторисної вартості у сумі 3 335 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок покупця.

Додатковою угодою №4 від 30.07.2014 до Договору №К-3 абз.1 п. 11.2 Договору №К-3 викладено в наступній редакції: «Під час укладення Договору продавець вносить покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5% його кошторисної вартості у сумі 1 885 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок покупця».

У зв'язку із зменшенням суми забезпечення виконання зобов'язання, 03.02.2015 року відповідачем повернуто ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» частину з внесених сум договірного забезпечення, у розмірі 1 450 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3284 від 26.12.2014 року.

За умовами п.11.2 Договору №К-3 покупець повертає продавцю забезпечення виконання Договору про закупівлю у 2 етапи:

- 1 етап: 50% забезпечення виконання договору - після відвантаження покупцю 50% обсягу товару, передбаченого у Договорі.

- 2 етап: решту 50% вартості забезпечення виконання Договору - після повного виконання продавцем своїх зобов'язань згідно з Договором.

Пунктом 11.3 Договору №К-3 передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання продавцем умов Договору покупець із суми забезпечення виконання Договору утримує штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством та повертає решту коштів протягом десяти банківських днів з моменту розірвання чи закінчення строку дії Договору.

Зобов'язання за Договором К-3 з боку ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» станом на 31.12.2014 року виконані. Товар в узгоджених у додаткових угодах обсягах відповідачу поставлений.

18.03.2015 року між ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» (далі по тексту - цемент) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕО ТРЕЙДІНГ» (далі по тексту - цесіонарій, позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги №18/03-15 (далі по тексту - Договір відступлення), за умовами якого (п. 1. Договору відступлення) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором №К-3 від 12 лютого 2014 року укладеного між Цедентом і Державною пенітенціарною службою України (надалі іменується "Боржник").

Відповідно до п. 2 Договору відступлення, за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: повернути кошти, одержані в рахунок забезпечення виконання Договору № К-3 від 12 лютого 2014 року укладеного між Цедентом і Боржником у розмірі 1 885 000,00 (один мільйон вісімсот вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Згідно з п. 3 Договору відступлення, право вимоги засновано на:

- 1) Договорі № К-3 від 12 лютого 2014 року укладеного між Державною пенітенціарною службою України та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС»;

- 2) Майновому праві вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» до Державної пенітенціарної служби України в межах сплаченої суми забезпечення виконання Договору № К-3 від 12 лютого 2014 року в розмірі 1 885 000,00 (один мільйон вісімсот вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн., які не є бюджетними коштами;

Копії документів, вказаних у п. 3 Договору, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання цього Договору і є його невід'ємною частиною (п. 4 Договору відступлення).

Згідно з п. 9 Договору відступлення, цедент зобов'язаний повідомити Боржника про уступку вимоги протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього Договору.

Листом від 20.03.2015 позивачем повідомлено відповідача про укладання Договору про відступлення права вимоги №18/03-15 від 18.03.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» не вчасно виконало зобов'язання (за умовами Договору №К-3) перед відповідачем, однак в зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання умов договору, відповідач зобов'язаний повернути ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» суму забезпечення виконання зобов'язання, а, в зв'язку з укладанням між ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» та позивачем договору відступлення, відповідач повинен повернути позивачу суму забезпечення виконання зобов'язання за Договором №К-3 в розмірі 1 850 000,00 грн.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є повернення суму забезпечення виконання зобов'язання за Договором №К-3 в розмірі 1 850 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1 Договору К-3 сторони звільняються від відповідальності за і невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.3 Договору К-3 встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ними органами.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Сертифікатами №5748 від 28.01.2016 року та №5749 від 28.01.2016 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) дійшла до висновку, що тимчасове невиконання ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» обов'язків за договором К-3 від 12.02.2014р. викликане форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 07.04.2014 - дати захоплення озброєними людьми автомобілів підприємства, завантажених товаром для розвезення до установ Державної пенітенціарної служби України, а також з 02.06.2014р. - дати захоплення будівлі, де були розташовані офісні приміщення та товарний склад ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС», а отже відсутність реальної можливості виконати у вказані строки свої зобов'язання щодо поставки товару за договором К-3. Тимчасове невиконання ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» свого зобов'язання, на яке вплинули вищезазначені обставини, спричинило подальше виконання Договору із порушенням строків, тобто неналежне виконання.

Окрім цього, за результатами проведеної експертизи Торгово-промисловою палатою України на предмет наявності вини в діях ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» щодо порушень зобов'язань під час виконання Договору К-3, був наданий юридичний висновок №9411/05.0-19, який прийнято судом в якості належного та допустимого доказу , згідно з яким ТПП України дійшла висновку про відсутність вини в діях продавця за вищезазначених обставин.

Суд звертає увагу, що Договором №К-3 не визначено який саме орган повинен підтвердити обставини непереборної сили і якими саме документами, лише зазначено, що документи повинні бути видані уповноваженими органами. Оскільки законодавство не покладає обов'язок підтвердження та видачі документів про обставини непереборної сили на жоден орган, суд дійшов до висновку, що обставини непереборної сили можуть бути підтвердженні, в залежності від індивідуального випадку, будь-яким органом, до компетенції якого входить розгляд та вирішення даного індивідуального випадку.

Визначення поняття «форс-мажор» міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», згідно якого форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України:

- засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

- засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

Згідно ст. 11 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислові палати мають право:

- проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців;

- надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України;

- проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість;

- виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України;

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що юридичний висновок ТПП України від 17.12.2015 року №9411/05.0-19 та сертифікати №5748 від 28.01.2016 року та №5749 від 28.01.2016 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - є належними та допустимим доказом у даній справі, яким підтверджують доводи позивач про настання надзвичайних обставин (форс-мажор).

З наданих позивачем та третьою особою доказів вбачається, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано що затримка поставки товару за Договором №К-3 відбулась поза волі ТОВ «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» і за обставин, що мають надзвичайний характер (непереборна сила, форс-мажор) в розумінні ч. 1 ст. 617, п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позовні вимоги про стягнення 1 885 000,00 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 46 470,56 грн. - 3% річних, 367 575,00 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 46 470,56 грн. - 3% річних та 367 575,00 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної пенітенціарної служби України (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА , будинок 81; код ЄДРПОУ 37534799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕО ТРЕЙДІНГ" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ, будинок 20-22; код ЄДРПОУ 35780255) 1 885 000 (один мільйон вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 46 470 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 56 коп. - 3% річних, 367 575 (триста шістдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 34 485 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 67 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.04.2016 року.