Рішення № 57253089, 12.04.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р. Справа № 909/140/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Неттотермінал", вул. Кобилянської, 56, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ-ЛАЙФ", вул. Незалежності, 4, офіс 411, м. Івано-Франківськ, 76018,

поштова адреса: вул. Галицька, 57, офіс 8, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 285261,94 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №1 від 15.02.16),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неттотермінал" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ-ЛАЙФ" про стягнення 310104,97 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № НТ-03-15 від 01.07.15 в частині оплати отриманого товару.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№5263/16 від 12.04.16; позовні вимоги підтримав згідно заяви про зменшення позовних вимог вх.№3603/16 від 12.04.16, в якій просять стягнути з відповідача 254078,94 грн. боргу за отриманий товар, 4081,27 грн. - інфляційних нарахувань, 1693,84 грн.- 3% річних та 25407,89 грн.- штрафу. Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№3603/16 від 12.04.16.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 16.02.16, про відкладення розгляду справи 10.03.16 та 29.03.16, а також Списки згрупованих поштових відправлень №81,№96,№132 на відправлення кореспонденції від 16.02.16, 11.03.16, 31.03.16.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 16.02.16, 10.03.16 та 29.03.16 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресами, зазначеними у позовній заяві та Спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП та громадських формувань: вул.Василіянок,22, оф.513, м.Івано-Франківськ,76000 та вул. Галицька, 57, офіс 8, м. Івано-Франківськ, 76018 відділенням зв"язку на адресу суду не повернуто.

Станом на день винесення рішення судом, клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога ТзОВ "Неттотермінал" до ТзОВ "ФРІ-ЛАЙФ" про стягнення 285261,94 грн. заборгованості згідно договору купівлі - продажу №НТ-03-15 від 01.07.15.

Між сторонами даного спору укладено договір купівлі-продажу №НТ -03-15 від 01.07.15, згідно якого продавець (позивач) приймає на себе зобов"язання передати у власність покупця матеріальні цінності (будівельні, оздоблювальні матеріали та інше), що надалі іменуються -"товар", а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити зазначений товар (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2 договору , товар , який передається у власність покупця за даним договором супроводжується наступною документацією (видаткова накладна, в якій зазначається перелік, кількість та вартість переданого за договором товару, а також сума, яку покупець повинен за нього сплатити; податкова накладна (у випадках передбачених чинним законодавством України).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору становить 2000000,00 (два мільйони гривень).

Згідно п.2.7 даного договору, розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України - гривні в безготівковій формі.

Товар, що переданий покупцеві за даним договором, повинен бути повністю сплачений не пізніше ніж через 15 ( п"ятнадцяти ) календарних днів з моменту фактичної передачі покупцем товару (п.2.8 договору) .

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору купівлі - продажу №НТ-03-15 від 01.07.15., позивач за період жовтень - листопад 2015 року поставив відповідачу товар - будівельні, оздоблювальні матеріали на суму 449906,40 грн., що підтверджується: видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків станом на 26.11.15, підписаними представниками сторін та скріпленими печаткою відповідача, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення договірних зобов"язань відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 301500,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача перед ТзОВ "Неттотермінал" за отриманий товар становить 254078,94 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 254078,94 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору купівлі - продажу №НТ-03-15 від 01.07.15 сторони погодили, що за порушення терміну розрахунку з продавцем, передбаченого п.2.8 даного договору, покупець сплачує на користь останнього штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 25407,89 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив правильність нарахування позивачем відповідачу штрафу та дійшов висновку що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним, а вимога обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 4081,27 грн. та з 14.11.15 по 10.02.16 - 3% річних в сумі 1693,84 грн.

Суд, за допомогою ІПС "Законодавство", перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та вважає за правильне задоволити їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, в сумі 4278,93 грн. слід покласти на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що згідно приписів ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Позивач заявою вх.№3603/16 від 12.04.16 зменшив розмір позовних вимог, яка прийнята до розгляду по суті та просив суд повернути судовий збір пропорційно зменшеній сумі позову. З врахуванням вказаної заяви, розмір позовних вимог зменшено до 285261,94 грн., а тому позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 372,64 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Неттотермінал" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 372,64 грн. в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, про що винести ухвалу.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614,625, 629, 655 ЦК України, ст. 173, 174, 216, 230 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Неттотермінал" до товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ-ЛАЙФ" про стягнення 285261,94 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ-ЛАЙФ", вул. Незалежності, 4, офіс 411, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 39009613) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Неттотермінал", вул. Кобилянської, 56, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 37952684)- 254078,94 (двісті п"ятдесят чотири тисячі сімдесят вісім гривень дев"яносто чотири копійки) - основного боргу, 25407,89 (двадцять п"ять тисяч чотириста сім гривень вісімдесят дев"ять копійок) - штрафу, 1693,84 (одну тисячу шістсот дев"яносто три гривні вісімдесят чотири копійки) - 3% річних та 4081,27 (чотири тисячі вісімдесят одну гривню двадцять сім копійок) - інфляційних втрат, а також 4278,93 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім гривень дев"яносто три копійки) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.16

Суддя Максимів Т. В.