Рішення № 57253062, 12.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/13/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016 Справа № 908/597/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса 01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (адреса 72312 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, б. 61)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №14-109 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №39 від 14.01.2016р.

Суть спору:

01 березня 2016 року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі за текстом ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з позовною заявою до Відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (далі за текстом ТОВ «МТМ») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.03.2016р. порушено провадження у справі №908/597/16; розгляд справи призначено в судовому засіданні 17.03.2016р.; у Сторін витребувано документи необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.03.2016р. розгляд справи відкладено до 04.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2016р. розгляд справи відкладено до 12.04.2016р.

В судовому засіданні 12.04.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу №742/14-ТЕ-13 від 16.12.2013р., укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «МТМ», Відповідачеві поставлено природний газ на загальну суму 31 784 972,31 грн. В порушення умов Договору Відповідач не і повному обсязі оплатив отриманий газ, у звязку з чим заборгованість становить 10 886 319,76 грн. Оскільки Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТОВ «МТМ» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 10 886 319,76 грн. основного боргу, 3 877 079,67 грн. пені, 505 915,74 грн. 3% річних, 6 879 356,72 грн. інфляційних збитків та покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

12.04.2016р. на адресу суду від Відповідача надійшла заява, в якій ТОВ «МТМ» просить провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 654 288,72 грн., що заявлений до стягнення, припинити у звязку зі сплатою Відповідачем частини основного боргу.

Крім того, 04.04.2016р. до суду від Відповідача надійшов контррозрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, відповідно до якого, за розрахунками ТОВ «МТМ», стягненню підлягає пеня у розмірі 3 870 070,55 грн., 3% річних у розмірі 504 261,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 187 107,14 грн.

Разом з тим, 04.04.2016р. від Відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру пені в порядку ст. 83 ГПК України в якому зазначено наступне.

Прострочення виконання зобовязання з оплати спожитого природного газу мало місце в звязку з несвоєчасною оплатою споживачами теплової енергії її вартості. Також існує заборгованість по компенсації наданих ОСОБА_1 пільг і субсидій. ТОВ «МТМ» знаходиться в збитковому та неплатоспроможному стані. Відповідно до довідки, заборгованість споживачів теплової енергії перед ТОВ «МТМ» складає 49 905 401,37 грн. На сьогоднішній день арештовані всі банківські рахунки ТОВ «МТМ». Заборгованість по заробітній платі працівникам ОСОБА_1 складає 5 116 672,05 грн. Стягнення додаткових штрафних санкцій спричинить неможливість сплатити в повному обсязі за спожитий природний газ в подальшому та може мати негативні наслідки для діяльності ТОВ «Мелітопольські теплові мережі».

Також зазначено, що ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» є соціально значущим підприємством, оскільки забезпечує централізоване теплопостачання в м. Мелітополі в цілому. Теплопостачаючи підприємства позбавлені можливості (існує мораторій) стягнення штрафних санкції з боржників категорії населення. При цьому, сума нарахованих штрафних санкцій перевищує суму основного боргу, що є невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Важливим моментом вважає й те, що на момент розгляду справи сума основного боргу майже сплачена та складає 375 747,03 грн., що є 97 %.

За викладених обставин, посилаючись на норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, Відповідач просить зменшити розмір пені на 50%.

За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

16.12.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - Продавець та ТОВ «МТМ» - Покупець укладено Договір купівлі-продажу природного газу №742/14-ТЕ-13 (далі по тексту Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 29.04.2014р. до Договору) газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3. Договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).

За приписами п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи Актів приймання-передачі природного газу (а.с. 27-33), які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Підприємств, за період січень-грудень 2014 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» поставлено ТОВ «МТМ» природний газ на загальну суму 31 784 972,31 грн.

Однак, в порушення умов Договору, ТОВ «МТМ», на час подання позовної заяви до суду, здійснило оплату за отриманий газ лише в розмірі 20 898 652,55 грн., тобто не в повному обсязі, у звязку з чим на момент порушення провадження у справі заборгованість ТОВ «МТМ» склала 10 886 319,76 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

В процесі розгляду справи, Відповідачем надано суду копії платіжних доручень, які свідчать, що після порушення провадження у даній справі основна заборгованість за Договором у сумі 10 654 288,72 грн. погашена ТОВ «МТМ».

Таким чином, судом встановлено, що станом на 12.04.2016р. сума основного боргу ТОВ «МТМ» за Договором становить 232 031,04 грн.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення з ТОВ «МТМ» основного боргу в розмірі 10 654 288,72 грн. підлягають припиненню за відсутності предмета спору, оскільки вказані кошти були сплачені після звернення Позивача до суду з позовною заявою.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені обставини справи, позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення з ТОВ «МТМ» основного боргу в розмірі 232 031,04 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на порушення строку виконання Відповідачем зобовязань за Договором, просить стягнути з останнього на свою користь 3 877 079,67 грн. пені, 505 915,74 грн. 3% річних, 6 879 356,72 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1. умов цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 1.4. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.13 № 14 визначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За змістом п. 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків з урахуванням положень п. 1.4., п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13 № 14 судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 3 762 126,24 грн., 3% річних у розмірі 480 375,65 грн., та інфляційні збитки в розмірі 6 004 313,01 грн.

Крім того, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 50% від суми, що підлягає стягненню. В обґрунтування посилається на тяжке матеріальне становище підприємства зазначивши, що прострочення виконання зобовязання з оплати спожитого природного газу мало місце в звязку з несвоєчасною оплатою споживачами теплової енергії її вартості, Підприємство знаходиться в збитковому та неплатоспроможному стані, оскільки заборгованість споживачів теплової енергії перед ТОВ «МТМ» складає 49 905 401,37 грн. Заборгованість по заробітній платі працівникам ОСОБА_1 складає 5 116 672,05 грн. Стягнення додаткових штрафних санкцій спричинить неможливість сплатити в повному обсязі за спожитий природний газ в подальшому та може мати негативні наслідки для діяльності ТОВ «ТМ». Крім того, ТОВ «МТМ» є соціально значущим підприємством, оскільки забезпечує централізоване теплопостачання в м. Мелітополі в цілому. Теплопостачаючи підприємства позбавлені можливості (існує мораторій) стягнення штрафних санкції з боржників категорії населення. При цьому, сума нарахованих штрафних санкцій перевищує суму основного боргу, що є невідповідність розміру пені наслідкам порушення.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання Відповідача за безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та зменшення розміру пені що підлягає стягненню з Відповідача може ще більш погіршити фінансовий стан Позивача.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи думку Позивача, беручи до уваги матеріальні інтереси обох Сторін, а також сплату Відповідачем 97% заборгованості до ухвалення рішення у справі, суд вважає за доцільне клопотання ТОВ «МТМ» про зменшення розміру пені задовольнити частково та зменшити пеню від суми, що підлягає стягненню - 3 762 126,24 грн. на 30% - 1 128 637,87 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (72312 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, б. 61, код ЄДРПОУ 05541114) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 232 031 (двісті тридцять дві тисячі тридцять одна) грн. 04 коп., пеню у розмірі 2 633 488,37 (два мільйона шістсот тридцять три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 480 375 (чотириста вісімдесят тисяч триста сімдесят пять) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 004 313 (шість мільйонів чотири тисячі триста тринадцять) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 197 222 (сто девяносто сім тисяч двісті двадцять дві) грн. 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення основної заборгованості в розмірі 10 654 288,72 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 15.04.2016р.