Ухвала суду № 57252979, 14.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

14.04.2016р. Справа №905/1482/15

за заявою: №502-16з від 28.03.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» про відстрочку виконання рішення по справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО», м.Донецьк

про стягнення 96115,45 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Огороднік Д.М.

Суддя: Філімонова О.Ю.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2016р. по справі №905/1482/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» про стягнення 96115,45 грн, задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню 30993,09 грн, 3% річних 1549,65 грн, інфляційні втрати 13875,16 грн, а також судовий збір в сумі 928,36 грн.

На виконання рішення від 21.01.2016р. по вказаній справі 08.02.2016р. господарським судом було видано відповідний наказ.

04.04.2016р. до господарського суду Донецької області надійшла заява №502-16з від 28.03.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» про відстрочку виконання рішення від 21.01.2016р. у справі №905/1482/15 до 28.12.2018р.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на скрутне матеріальне становище у зв'язку з нестабільною та складною політичною ситуацією в країні, внаслідок подій на сході держави, ускладнення зовнішніх політичних відносин, знаходження відповідача в зоні бойових дій в зоні АТО, порушення економічних зв'язків з Російською Федерацією, секторальні санкції з боку Європи та Сполучених Штатів Америки, що значно ускладнює виконання рішень.

У запереченнях №14/2-508в від 07.04.2016р. на заяву про відстрочку виконання рішення позивач зазначав, що сума, яку було стягнуто за рішенням суду від 21.01.2016р., є заборгованістю відповідача, що утворилась у зв'язку з неналежним та недобросовісним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань. Крім того, позивач зазначив, що наслідком неповних та невчасних розрахунків контрагентів позивача за надані ним послуги стало залучення позивачем довгострокових кредитів, обтяження за якими станом на 31.12.2015р. становлять 34824720 тис. грн, що підтверджується звітом про фінансовий стан позивача станом на 31.12.2015р; загалом поточні зобовязання і забезпечення діяльності позивача становлять станом на 31.12.2015р. 74415038 тис. грн.

Заслухавши пояснення відповідача, з урахуванням того, що згідно із ст.121 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяв про відстрочку виконання рішення обмежений десятиденним строком, а відсутність представника позивача не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву №502-16з від 28.03.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» у судовому засіданні 14.04.2016р. та зазначає про наступне:

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексуУкраїни рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України (справа №1-17/2009) виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-26/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом(п.3мотивувальноїчастини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. Конституційного Суду України(справа №1-12/2012). Аналогічну правову позицію наведено в рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013р. Конституційного Суду України (справа №1-7/2013).

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст.19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

У п.18 рішення Європейського суду від 12.05.2011р. у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2016р. по справі №905/1482/15, яке набрало законної сили, є обов'язковими до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Виходячи зі змісту п.7.1.1 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на скрутне матеріальне становище у зв'язку з нестабільною та складною політичною ситуацією в країні, внаслідок подій на сході держави, ускладнення зовнішніх політичних відносин, знаходження відповідача в зоні бойових дій в зоні АТО, порушення економічних зв'язків з Російською Федерацією, секторальні санкції з боку Європи та Сполучених Штатів Америки, що значно ускладнює виконання рішень.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано довідку №232-16з від 09.02.2016р. про те, що штатна чисельність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» станом на 01.02.2016р. складає 671 одиниць; лист №680-15з від 05.05.2015р.; №1111-15з від 07.07.2015р. про надання сприяння, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015р.; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2015р.; лист №6х.1094-02/12 від 12.06.2015р.; платіжні доручення №1609 від 14.07.2015р. на суму 75000 грн, №1604 від 13.07.2015р. на суму 125000 грн; наказ №41л від 25.01.2016р. про зміну режиму роботи; наказ №148-1 від 30.11.2015р. про припинення ділянок КХП; наказ №129-1 від 04.11.20115р. про впровадження антикризових заходів та про зміну режиму роботи; наказ №22 від 29.02.2016р. про преміювання робітників за лютий 2016 року; наказ №11-1 від 29.01.2016р. про впровадження антикризових заходів та зміну режиму роботи.

З представлених до матеріалів справи документів дійсно вбачається ускладнене фінансове становище боржника. Крім того, судом враховано, що присуджені до стягнення у справі №905/1482/15 суми, за своєю правовою природою є неустойкою, 3% річних, інфляційними втратами, які стягнуті з відповідача внаслідок порушення строків оплати основного боргу. При цьому, заборгованість з оплати газу була відсутня на момент звернення позивача до суду. Тобто, за висновками суду, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інкор і КО» хоча і порушені строки оплати газу, які встановлені договором №1302/15-БО/1520-6 від 25.12.2014р., але відповідач не ухилявся від виконання договірних зобов'язань та вчиняв дії, що спрямовані на проведення розрахунків з позивачем.

Одночасно, як вказувалось вище, під час розгляду заяв про відстрочку виконання судового рішення господарський суд повинен враховувати інтереси кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 25.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2763/2012.

Наразі, як зазначає позивач, наслідком неповних та невчасних розрахунків контрагентів позивача за надані ним послуги стало залучення позивачем довгострокових кредитів, обтяження за якими станом на 31.12.2015р. становлять 34824720 тис. грн, що підтверджується звітом про фінансовий стан позивача станом на 31.12.2015р; загалом поточні зобовязання і забезпечення діяльності позивача становлять станом на 31.12.2015р. 74415038 тис. грн.

З огляду на вищенаведене, фінансове становище Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також є утрудненим.

Крім того, заборгованість відповідача є наслідком несвоєчасних платежів боржника за поставлений природний газ, оплата якого не може пов'язуватись із взаємовідносинами останнього з іншими учасниками господарських відносин з огляду на те, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до договору №1302/15-БО/1520-6 від 25.12.2014р. на купівлю-продаж природного газу прийняв на себе зобовязання з оплати товару, а також тягар відповідальності за порушення договірних зобов'язань перед постачальником. Наразі, політична, економічна ситуація у країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох учасників, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні відстрочки виконання рішення від 21.01.2016р. до грудня 2018 року.

При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідне рішення фактично не виконується вже майже 3 місяці, тобто, з моменту набрання рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2016р. законної сили.

Одночасно, вчинення дій, спрямованих на негайне виконання рішення суду від 21.01.2015р., з урахуванням майнового стану боржника, за висновками суду, може призвести до блокування роботи відповідача, призупинення діяльності щодо стягнення заборгованості з осіб, які є боржниками ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інкор і КО», що, в свою чергу, може мати наслідком загрозу повного виконання відповідного судового акту.

Таким чином, враховуючи позицію Вищого господарського суду України щодо обов'язкового врахування збалансованості інтересів обох сторін під час розгляду заяв про відстрочення виконання рішень, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що негайне виконання рішення є ускладненим, господарський суд дійшов висновку, що виконання рішення від 21.01.2016р. господарського суду Донецької області по справі №905/1482/15 може бути відстрочено на 6 місяців, а саме до 14.10.2016р. включно.

Відтак, заява №502-16з від 28.03.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» про відктрочку виконання рішення у справі підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву №502-16з від 28.03.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і КО» про відстрочку виконання рішення від 21.01.2016р. у справі №905/1482/15, до грудня 2018 року.

Відстрочити виконання рішення від 21.01.2016р. господарського суду Донецької області по справі №905/1482/15 на 6 місяців, а саме до 14.10.2016р. включно.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття та згідно зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою на всій території України.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя Д.М. Огороднік

Суддя О.Ю. Філімонова