Рішення № 57252912, 12.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.2016 Справа № 905/670/16 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть»

до

Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”

про

стягнення 41648,32грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” про стягнення за договором №ЦО2014/43КП від 30.01.2014 суми основного боргу у розмірі 1907,17грн.; суми 3% річних у розмірі 143,00грн.; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 2295,37грн; за договором №ЦО2014/349-КП від 31.12.2014 суми основного боргу у розмірі 32517,60грн.; суми пені у розмірі 2919,48грн.; суми 3% річних у розмірі 457,58грн.; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 1408,12грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договорів поставки №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 та №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 в частині оплати вартості отриманого товару.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договорів поставки №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 та №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014, розрахунків суми заборгованості; претензій про стягнення заборгованості №17/12-9 від 17.12.2015 та №17/12-13 від.17.12.2015; оборотно-сальдових відомостей по рахунку №361 за період з 01.12.2015 по 01.12.2015; акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 25.0.2016; рахунків-фактури №СФ-0002373 від 24.07.2014; №СФ-00000308 від 10.02.2015; №СФ0001753 від 10.09.2015; №СФ-0001754 від 10.09.2015; податкової накладної від 24.07.2014; видаткових накладних №РН-240718 від 24.07.2014; №РН-10024 від 10.02.2015; №РН-11091 від 11.09.2015; №РН-11092 від 11.09.2015; товарно-транспортних накладних №2407-1 від 24.07.2014 та №1109-1 від 11.09.2015; докази часткової оплати відповідачем поставленого товару; протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014; довіреностей на отримання матеріальних цінностей №43 від 10.02.2015 та №251 від 10.09.2015.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду.

У зв’язку з необхідністю забезпечення відповідачу доступу до правосуддя та витребування у позивача додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судове засідання 12.04.2016 не з’явився, разом з тим, через канцелярію суду, надав додаткові письмові пояснення про часткове погашення боргу відповідачем за договором №ЦО-2014/43-КП.

Відповідач у судове засідання 12.04.2016 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відзиву на позов Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” не надало, проте 07.04.2016, через канцелярію суду, подало клопотання про зупинення провадження по справі №905/670/16 до вирішення справи №905/1175/16 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» про тлумачення умов договорів №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 та №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження по справі. Зупинення провадження по справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі.

Як роз’яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання мотивована тим, що між позивачем та відповідачем укладені договори поставки №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 та №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014, пункт 5.3 якого сторони по різному розуміють і тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» просить розтлумачити останній відносно моменту виникнення зобов’язання у покупця в частині оплати вартості товару.

Судом відмічається, що відповідачем не надано до матеріалів справи копію ухвали про порушення провадження по справі за вказаною позовною заявою.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи №905/670/16, зміст позовних вимог, доводи позивача, відповідача та зміст позовної заяви про тлумачення умов договору, суд приходить до висновку про непов»язаність даної справи зі справою за позовною заявою про тлумачення умов договору, оскільки суд під час розгляду спору про стягнення заборгованості по договорам, самостійно встановлює обставини пов»язані з моментом виникнення зобов’язання у покупця в частині оплати вартості товару.

За таких обставин, судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

30.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть», як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, як покупцем (відповідач) підписаний договір №ЦО-2014/43-КП, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується поставити у власність покупця продукцію та/ або обладнання виробничо-технічного призначення по ціні, якості, кількості, якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та в специфікаціях до нього , а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції відбувається партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до договору.

Умови поставки продукції –DDP, відповідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов, що містяться у договорі або відповідній специфікації (п.4.2. договору).

Згідно з п. 4.3 договору на підтвердження поставки постачальник зобов‘язаний передати покупцю наступні товаросупровідні документи: -рахунок-фактуру; -податкову накладну; відповідні товаросупровідні накладні; -сертифікат якості, -сертифікат відповідності, -технічну документацію.

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про приймання товару (п. 4.4 договору).

Відповідно до п.4.5. договору зобов’язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вищезазначеному пункті призначення поставки. Зобов’язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем усіх необхідних процедур по прийманню продукції по кількості, якості та комплектації та підписання покупцем видаткової накладної (п. 4.11 договору).

Згідно з п. 5.3 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та діє до повного його виконання (п.8.1. договору).

Належним чином засвідчена копія договору №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 підписана сторонами, скріплена їх печатками та міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору № ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 позивачем 24.07.2014 поставлена відповідачу продукція на суму 4320,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-240718. Також, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 24.07.2014 №РН-СФ-0002373 на суму 4320,00грн.

Відповідач вищезазначений товар прийняв без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить особистий підпис його представника за довіреністю №865 від 24.07.2014.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, а саме 26.03.2015 на суму 2412,83грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» та актом звірки розрахунків між сторонами від 25.01.2016, який направлений Публічному акціонерному товариству “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” рекомендованим листом. Також, на підтвердження факту часткової оплати 26.03.2015 вартості поставленого товару за договором №ЦО-2014/43-КП позивачем надані письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що згідно банківської виписки, відповідач 26.03.2015 провів оплату в сумі 39309,41грн., але на погашення заборгованості за поставлений товар 24.07.2014 за видатковою накладною №РН-240718 зараховано 2412,83грн., оскільки між позивачем та відповідачем існували тривалі правовідносини, впродовж яких здійснювалися поставки 20.06.2014, 02.06.2014, 19.08.2014, 25.12.2014, тому сумою у розмірі 36896,58грн. погашено попередні заборгованості відповідача з поставки позивачем.

За таких обставин, за поставку товару за договором №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1907,17грн.

31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть», як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, як покупцем (відповідач) підписаний договір №ЦО-2014/349-КП, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення по ціні, якості, кількості, якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та в специфікаціях до нього , а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції відбувається партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до договору.

Умови поставки продукції –DDP, відповідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов, що містяться у договорі або відповідній специфікації (п.4.2. договору).

Згідно з п. 4.3 договору на підтвердження поставки постачальник зобов‘язаний передати покупцю наступні товаросупровідні документи:- рахунок-фактуру; -податкову накладну; відповідні товаросупровідні накладні; -сертифікат якості, -сертифікат відповідності, -технічну документацію.

Відповідно до п.4.5. договору покупець вправі затримати оплату за продукцію при ненаданні або несвоєчасному наданні оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання або передача яких постачальником є обов’язковим в силу договору, при цьому покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про приймання товару (п.4.7 договору).

Відповідно до п.4.8. договору зобов’язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вищезазначеному пункті призначення поставки. Зобов’язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції (п.4.9. договору).

Згідно з п.5.3. договору при надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що у будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати поставляємої постачальником продукції.

Відповідно до п. 5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цьому договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та діє до повного його виконання (п.8.1. договору).

Належним чином засвідчена копія договору №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 підписана сторонами, скріплена їх печатками та міститься в матеріалах справи.

28.01.2015 сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки №ЦО2014/349-КП від 31.12.2014.

На виконання умов договору №ЦО2014/349-КП від 31.12.2014 позивачем 10.02.2015 поставлена відповідачу продукція на суму 25872,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-10024. Також, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 10.02.2015 №СФ-0000308 на суму 25872,00грн. Відповідач вищезазначений товар прийняв без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить особистий підпис його представника за довіреністю №43 від 10.02.2015, копія якої міститься в матеріалах справи.

11.09.2015 поставлена відповідачу продукція на суму 18144,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-11091. Також, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 10.09.2015 №СФ-0001753 на суму 18144,00грн. Відповідач вищезазначений товар прийняв без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить особистий підпис його представника за довіреністю №251 від 10.09.2015, копія якої міститься в матеріалах справи.

11.09.2015 поставлена відповідачу продукція на суму 7905,60грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-11092. Також, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 10.09.2015 №СФ-0001754 на суму 7905,60грн. Відповідач вищезазначений товар прийняв без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить особистий підпис його представника за довіреністю №251 від 10.09.2015, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, а саме 24.07.2015 на суму 19404,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» та актом звірки розрахунків між сторонами від 25.01.2016, який направлений Публічному акціонерному товариству “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” рекомендованим листом.

Оцінивши зміст зазначених угод, з яких виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 662, 663, 664 Цивільного кодексу встановлено наступне. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як вбачається з доданих позивачем документів, позивач передав товар уповноваженій особі відповідача, яка діяла на підставі довіреностей. Відсутність дати прийняття товару представником відповідача свідчить лише про те, що дата прийняття співпадає з датою зазначеною у видаткових накладних. В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору у зв‘язку з відсутністю поставки товару та або надіслання вимоги позивачу про поставку товару. Відповідачем не надано жодних доказів відсутності поставки позивачем товару та прийняття останнього відповідачем.

За таких обставин, вищевказані видаткові накладні є належними доказами на підтвердження здійснення позивачем поставки товару та отримання останнього відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві .

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач здійснив за поставку по договору №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 оплату частково, а саме 26.03.2015 на суму 2412,83грн., а по договору №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014- 24.07.2015 на суму 19404,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Отже , основна заборгованність Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» за договорами поставки №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 та №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 складає 34424,77грн.

Відповідач розмір заборгованості не спростував, доказів оплати не надав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 34424,77грн. суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв‘язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на заборгованість по договору №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 у розмірі 2919,48 грн.

Відповідно до п.6.8. договору №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично не вірним, оскільки станом на момент звернення до суду з позовом та вирішення справи судом, заборгованість відповідача становить 34424,77 грн. від якої і нараховується пеня не більше 5%, тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 1721,24грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за договором №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 у розмірі 143,00грн.; за договором №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 у розмірі 457,58грн. та інфляційні втрати за договором №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014 у розмірі 2295,37грн.; за договором №ЦО-2014/349-КП від 31.12.2014 у розмірі 1408,12грн. за час прострочення виконання відповідачем грошових зобов”язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за договором №ЦО-2014/43-КП від 30.01.2014, суд визнав їх арифметично невірними, оскільки при нарахуванні останніх позивачем не враховано часткову оплату продукції 26.03.2015, і як наслідок, невірно визначено початок періодів нарахування 3% річних та інфляційних збитків. За розрахунком суду, на заборгованість у розмірі 4320,00грн. 3% річних нараховуються за період з 22.09.2014 по 25.03.2016, тобто до моменту часткового погашення відповідачем боргу, і становить 65,69грн.; інфляційні втрати за період з 22.09.2014 по 25.03.2015 складають 1264,98грн. Після часткового погашення боргу 26.03.2015 на суму 2412,83грн. відповідачем 3% річних нараховуються на суму 1907,17грн. за період з 26.03.2015 по 25.01.2016, отже складають 47,97грн.; інфляційні втрати нараховуються за період з 26.03.2015 по 15.01.2016 і складають 365,04грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за договором №ЦО2014/349КП від 31.12.2014, суд визнав їх арифметично невірними. При розрахунку 3% річних позивачем не вірно визначені періоди нарахування прострочення заборгованості, з урахуванням часткової оплати відповідачем 24.07.2015 у розмірі 19404,00грн., а саме за розрахунком суду 3% річних нараховуються на суму 25872,00грн. за період з 12.05.2015 по 23.07.2015 та складають 155,23грн.; на суму 6468,00грн. за період з 24.07.2015 по 25.01.2016 та складають 98,88грн.; на суму 26049,60грн. за період з 14.11.2015 по 25.01.2016 та складають 156,30грн. При розрахунку інфляційного збільшення боргу позивачем, також, невірно визначені періоди нарахування, за розрахунком суду: на суму 25872,00грн. за період з 12.05.2015 по 23.07.2015- 409,48грн.; з 24.07.2015 по 15.01.2016 на суму 6468,00грн.- 186,33грн.; на суму 26049,60грн. з 14.11.2015 по 15.01.2016- 706,99грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційного збільшення боргу підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню 3% у розмірі 524,07грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 2932,82грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню зі сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (85043, Донецька область, м.Добропілля, м. Білецьке, вул. Красноармійська,1а, код ЄДРПОУ 00176549 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (71600, Запорізька область, Василівський район, м.Василівка, вул.Ліхачова, б.2, код ЄДРПОУ 36549406) суму основного боргу у розмірі 34424(тридцять чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 77 коп.; суму пені у розмірі 1721(одна тисяча сімсот двадцять одна)грн. 24 коп.; суму 3% річних у розмірі 524(п’ятсот двадцять чотири)грн. 07коп. та суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 2932(дві тисячі дев’ятсот тридцять дві) грн. 82коп. та суму судового збору у розмірі 1310 (одна тисяча триста десять)грн. 32коп.

3.Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 18.04.2016.

Суддя Д.М. Огороднік