Рішення № 57252841, 18.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.16р. Справа № 904/1302/16

За позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1 900,00 грн. заборгованості за кредитом, 4 784,33 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 714,45 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Єрмолов Є.М., довіреність № 3438-К-О від 14.08.2015 року, представник

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у сумі 14 398,78 грн., з яких:

- 1 900,00 грн. - заборгованість за кредитом,

- 4 784,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 7 714,45 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Судовий збір у сумі 1 378,00 грн. позивач просить покласти на відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

05.01.2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) було укладено договір № 4933 від 05.01.2006 про надання експрес-овердрафтового кредиту (надалі - кредитний договір), згідно з яким відповідач-2 отримав кредитний ліміт у розмірі 1 900, 00 грн.

На виконання умов кредитного договору № 4933 від 05.01.2006 року надав відповідачу-2 кредитний ліміт у сумі 1 900,00 грн., що підтверджується що підтверджується наданою позивачем банківською випискою по рахунку НОМЕР_2 за період з 05.01.2006 року по 10.03.2016 року (а.с. 38 - 42 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач-2 належним чином умови кредитного договору № 4933 від 05.01.2006 року не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 12.02.2016 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 14 398,78 грн., з яких: 1 900,00 грн. - заборгованість за кредитом; 4 784,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 714,45 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

З урахуванням договору поруки № 60105VO15O363 від 11.11.2013 року сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

12.04.2016 року позивач звернувся до суду із заявою якою повідомив суд проте, що 10.03.2016 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/769/16 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус". Оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 10.03.2016 року за № 29074. Також позивач вказує, що публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" не звертався у тридцятиденний строк, з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору поруки № 60105VO15O363 від 11.11.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідачі відзиви на позовну заяву та витребувані судом документи не надали. Відповідачі явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресами, зазначеними у позові, які збігаються з адресами місцезнаходження відповідно до Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2016 року (а.с. 31-33 том 1).

Направлена господарським судом на адресу відповідача-1 кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 34, 35, 47, 48, 52, 53 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що відповідач-2 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36, 49 том 1), а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2016 року порушене провадження з призначенням судового засідання на 15.03.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 04.04.2016 року та до 12.04.2016 року.

У судовому засіданні 12.04.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт, відповідач-2) і закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк, позивач) було укладено договір № 4933 про надання експрес-овердрафтового кредиту (далі - кредитний договір).

На виконання умов кредитного договору публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" надавалися фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до п. 1.2. кредитного договору у межах встановленого кредитного ліміту у сумі 1 900,00 грн. з відсотковою ставкою відповідно до п. 3.1. додаткової угоди № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати експрес-овердрафтове обслуговування клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта НОМЕР_2 відкритому в банку (далі - поточному рахунку) за рахунок кредитних коштів у межах ліміту встановленого відповідно до п. 1.3. договору, шляхом дебетування поточного рахунку.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків і винагороди в оговорені даним договором термін (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору ліміт стосовно до даного договору являє собою суму коштів у межах якої банк зобов'язується робити оплату розрахункових документів клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку балансу підприємства і звіту про фінансові результати на останню звітну дату показника ліквідності діяльності співвідношення власних і позичкових коштів платоспроможності кредитній історії й іншим показникам відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України.

Проведення платежів клієнта в порядку встановленому даним договором, здійснюється банком у термін до 04.01.2007 року (п.1.4. договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що експрес-овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну встановлених згідно п. п. 1.3., 1.4. договору, з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 днів.

Періодом безупинного користування кредитом з періоду часу протягом якого безупинно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Початком періоду безупинного користування кредитом вважається перший день починаючи з якого безупинно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не виникають на зміну дати початку періоду безупинного користування кредитом. Датою закінчення періоду безупинного користування кредитом вважається дань по закінченні якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Позивачем заявлена до стягнення з відповідача-2 заборгованість зі сплати кредиту у сумі 1 900,00 грн., розрахована станом на 12.02.2016 року, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 4 784,33 грн. за загальний період з 13.10.2006 року по 12.02.2016 року.

З огляду на приписи кредитного договору № 4933 від 05.01.2006 року строк повернення кредиту у сумі 1 900,00 грн., сплати заборгованості за відсотками у сумі 4 784,33 грн. є таким, що настав.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-2 умов кредитного договору № 4933 від 05.01.2006 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язань.

Доказів сплати заборгованості за кредитом у сумі 1 900,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 4 784,33 грн. відповідач-2 суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 1 900,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 4 784,33 грн.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Клієнт зобов'язується відповідно до п. 2.2.2. договору сплатити відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору.

Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у додатку № 1 до договору (а. с. 18 том 1).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати кредиту у сумі 1 900,00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 4 784,33 грн., відповідач-2 суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 1 900,00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 4 784,33.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.1. договору при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом передбачених п. п. 2.2.2., 3.1., 3.2., 3.3. даного договору термін повернення кредиту передбачених п. п. 1.4., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.3.4. договору, винагороди передбаченої п. п. 2.2.6., 3.4. договору клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який виплачується пеня.

Відповідно до п. 4.4. договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання передбаченої п. 4.1., 4.2., 4.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане клієнтом.

Терміни позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.4.7 договору).

Відповідно до наданого розрахунку позивачем нарахована пеня за загальний період з 13.10.2006 року по 12.02.2016 року на суму 7 714,45 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 14 398,78 грн., а саме: заборгованість за кредитом у сумі 1 900,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 4 784,33 грн., пеня у сумі 7 714,45 грн.

11.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (далі - поручитель, відповідач-1) і публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - кредитор) був укладений договір поруки № 60105VO15O363.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 усіх своїх обов'язків за договором № 4933 від 05.01.2006 року (пункт 1 договору).

Пунктом 2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

Пунктами 4, 5, 6 договору поруки передбачено, що за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

За пунктом 8 договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом 5 (п'яти) років (п. 9 договору поруки).

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Листом № 60105VO15O363 від 29.01.2016 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді (а.с. 25 том 1). Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідач-1 не здійснив.

Отже, у ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за кредитним договором № 4933 від 05.01.2006 у сумі 14 398,78 грн., яка з урахуванням договору поруки №60105VO15O363 від 11.11.2013 року підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Під час розгляду справи встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна призначено ОСОБА_3.

З офіційного сайту Вищого господарського суду України вбачається, що 10.03.2016 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" по справі № 904/769/16, що в силу статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є офіційним оприлюдненням зазначеного оголошення.

Згідно з частинами 1-4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В заяві від 11.04.2016 року позивач вказав, що із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство на підстав договору поруки № 60105VO15O363 від 11.11.2013 року не звертався.

З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з відповідача-1.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 заборгованості у сумі 14 398,78 грн., з яуих заборгованість за кредитом у сумі 1 900,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 4 784,33 грн., пеня у сумі 7 714,45 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. підлягає стягненню з відповідача-2.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45200, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 1 900,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 4 784,33 грн., пеню у сумі 7 714,45 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2016 року.

Суддя Е.М. Бондарєв