Рішення № 5725283, 12.03.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2009 р. Справа № 14/466/07

Позивач: ОСОБА_1

АДРЕСА_1, 54001

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо -

комерційна фірма “Гуриг”

вул. Дачна, 15, м. Миколаїв, 54001

Третя особа без

самостійних вимог

на стороні відповідача:Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 15.12.2006 р. та від 28.03.2007 р.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 28.08.07 р.;

ОСОБА_1;

Від відповідача: Сорочан В.В., довіреність від 26.07.08 р.;

Від ІІІ - особи: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом визнати недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гуриг»про виключення ОСОБА_1 із складу учасників господарського товариства та рішення про внесення змін до установчих документів товариства від 15.12.2006 р. номер запису реєстраційної дії 1522105 0002 002168 та від 28.03.2007 р. запису реєстраційної дії 1522105 0003 002168. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті спірних рішень відповідачем порушені норми статей 60, 64 Закон України "Про господарські товариства". Зокрема, позивач зазначає, що його не було належним чином повідомлено про час і місце проведення зборів учасників, та неправомірно виключено з учасників Товариства.

10.02.2009 р. через канцелярію суду позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить суд визнати недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гуриг»від 17 червня 1997 року про виведення із складу засновників господарського товариства ОСОБА_1 і введенням до складу ОСОБА_5 та державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ ВКФ «Гуриг»від 27 червня 1997 р. В іншій частині позовні вимоги залишаються без змін.

12.03.2009 р. в судовому засіданні позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить суд визнати недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гуриг»від 17 червня 1997 року про виведення із складу засновників господарського товариства ОСОБА_1 і введенням до складу ОСОБА_5 та державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ ВКФ «Гуриг»від 27 червня 1997 р. реєстраційний номер 9257. Від іншій частини позовних вимог відмовився.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та зазначає, що: по-перше, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на норми Цивільного кодексу України (2003 р.) які до даних правовідносин застосуванню не підлягають; по-друге, позивач, посилається на окремі статті Закон N1577 що набрали чинності лише в березні 2002 р. Так, відповідно до вимог ст. 64 Закон „Про господарські товариства": - „учасник товариства з обмеженою відповідальністю може бути включений з нього у випадку систематичного невиконання або неналежним чином виконання обовязків учасника товариства, перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства на основі рішення, за яке повинні проголосувати учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів". Як далі стверджує позивач, він нібито подібних дій ніколи не робив, а рішення щодо його виключення прийнято учасником, який не мав більше 50% загальної кількості голосів. Проте на час прийняття оскаржуваного рішення зборів учасників (червень 1997 р.) ТОВ ВКФ „Гуриг" була чинна інша редакція ч. 1 ст. 64 Закон N 1577 , а саме: - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере". І лише в березні 2002 р. в частину 1 ст. 64 згідно із Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про господарські товариства" N 3095-ПІ від 07.03.2002 були внесені зміни згідно яких слова „одностайно прийнятого рішення зборів"" були замінені на рішення, за яке повинні проголосувати учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів"; по-третє, позивача було виключено зі складу засновників ТОВ ВКФ «Гуриг» саме у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем своїх статутних обов'язків які призвели до унеможливлення господарської діяльності товариства, на підставі чинного на час проведення зборів законодавства України, у відповідності до установчих документів товариства та за рішенням загальних зборів ТОВ; по-четверте, загальні збори ТОВ ВКФ „Гуриг", рішення яких оскаржується позивачем, відбулися 17.06.1997 р. На час проведення цих зборів діяв Закон України N 698-ХІІ від 07.02.1991 «Про підприємництво», (втратив чинність, крім статті 4, на підставі ЦК України з 01.01.2004 р.) ТОВ ВКФ „Гуриг" як юридична особа здійснювала самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку. Відповідно до ст. 1 Закон „Про підприємництво", така діяльність є підприємницькою і регулювалась зазначеним законом.Частина 6 ст. 2 зазначеного Закон визначала, що: - „особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також: займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю ". Відповідно до Довідки відділу інформаційних технологій УМВС України в Миколаївській обл. № 1/1185 від 30.07.2007р., позивача 01 квітня 1997 р. Миколаївським обласним судом було засуджено до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна саме за скоєння корисливих злочинів (за ст. 86і КК - крадіжка в особливо великих розмірах, 17, ч.З ст. 81 КК- посягання на крадіжку державного майна з проникненням в приміщення). Вирок суду набрав законної сили 22.05.1997 р. Після набрання вироку суду законної сили позивача, згідно п. 2 протоколу зборів засновників ТОВ ВКФ „Гуриг" від 17.06.1997 р., як особу, якій законом заборонено виступати співзасновником підприємницької організації, було виведено із складу засновників товариства; по-пяте, відповідач вважає, що оскаржувані рішення зборів засновників товариства від 14.12. 06 р., та 26.03. 07 жодним чином не впливають на права та інтереси позивача; по-шосте, позивачем пропущено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, і саме на застосуванні наслідків спливу позовної давності наполягає відповідач.

Третя особа надала відзив по справі, в якому зазначила, що ТОВ ВКФ „Гуриг" протоколом 17.06.1997 виведено зі складу ОСОБА_6 та введено до складу ОСОБА_5. 27.06.1997 р. було затверджено у виконкомі Миколаївської міської ради зміни до статуту ТОВ ВКФ „Гуриг". Згідно даних змін зі складу засновників було вилучено ОСОБА_6 та введено ОСОБА_5. 15.12.2006 р. на підставі необхідного пакету документів здійснено реєстрацію нової редакції статуту ТОВ „Гуриг" (реєстраційна дія №15221050002002168). 28.03.2006 р. на підставі необхідного пакету документів здійснено реєстрацію нової редакції статуту ТОВ „Гуриг" (реєстраційна дія № 15221050003002168).

Крім того, представник третьої особи просить суд розглянути справу з урахуванням вимог чинного законодавства.

12.03.09 р. в судовому засіданні суд, на підставі ст. 85 ГПК України оголосив сторонам вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі установчого договору створили товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму «Гуриг», яке було зареєстровано виконкомом Миколаївської міської ради за реєстрованим № 9257 від 28.11.1995 р. за адресою: АДРЕСА_2, зі статутним фондом в розмірі 37500000 карбованців.

Відповідно до пунктів 7, 16 установчого договору та пунктів 1.7, 4.2 Статуту ТОВ кожний з учасників товариства мав в статутному фонді по 50 часток (50%).

На зборах засновників господарського товариства керівником виконавчого органу - директором було обрано ОСОБА_3

Основним предметом діяльності товариства є здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Матеріали справи свідчать, що 17.06.1997р. протоколом загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Гуриг" було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з підстав, передбачених ст. 4 Закон України ««Про підприємництво»та введення до складу засновників ОСОБА_5

З тексту спірного протоколу вбачається, що: причиною виключення зі складу засновників ОСОБА_1 було те що він в товаристві не приймає ніякої діяльності та на даний момент знаходиться в місцях позбавлення волі. А на підставі ст. 4 Закон України «Про підприємницьку діяльність»засуджений громадянин не може бути засновником якого не будь підприємства.

У зв'язку з виключенням ОСОБА_1 з товариства на підставі протоколу загальних зборів від 17.06.1997 р. до складу учасників було введено ОСОБА_8, визначенням нового розміру статутного фонду - 40000 грн., де частки ОСОБА_3 складає 88%, а ОСОБА_8 - 12%., про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2009 р.

Протоколом № 27 від 14.12.2006 р. зборами учасників ТОВ ВКФ «ГУРИГ»затверджено статуту товариства в новій редакції.

Як стверджує позивач, основна правова підстава для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства про виключення ОСОБА_1 з ТОВ ВКФ «Гуриг»та введення замість останнього іншого учасника, є норма ст. 60 Закон «Про господарські товариства»яка була чинною на час прийняття спірного рішення і передбачала, що збори учасників товариства, вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше 60% голосів. Збори учасників товариства від 17 червня 1997 року, без зазначення номеру протоколу, проведені учасниками (учасником), які володіли (володів) лише 50% голосів, а тому вони є незаконними так як проведені без належного кворума.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, можуть бути сторонами в господарському суді при розгляді справ, зокрема, що виникають із корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням підприємницької діяльності цього товариства, крім трудових спорів, відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч.1 ст. 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді ( майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку ( дивідендів ) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Однією з обов'язкових умов визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема порушення його корпоративних прав.

З огляду на те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами ненормативного характеру, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, то підставами для визнання недійсними таких рішень можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціонер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо. Разом з тим, при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них всіх учасників (акціонерів) товариства, необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття спірних рішень.

Суд дослідивши фактичні обставини справи та проаналізувавши норми законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин дійшов наступних висновків:

Відповідно до норм ст.64 Закон України «Про господарські товариства»( в редакції станом на 17 червня 1997 року) учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Згідно ч. 5 ст. 61 Закон України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Відповідач в судовому засіданні не надав суду документальних доказів чи будь-яких доказів того, що позивач систематично не виконував або неналежним чином виконував свої обовязки засновника товариства або перешкоджав своїми діями досягненню цілей товариства. Крім того, твердження позивача про те, що останній не був повідомлений належним чином про те, що відбудуться 17.06.1997 р. загальні збори, відповідачем не спростовано.

За змістом ст. 4 Закон України «Про підприємництво»(в редакції станом на 17.06.1997р.) діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана із розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами. Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів), пересиланням грошових переказів, листів до 20 (двадцяти) грамів, поштових карток, виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.

З огляду на викладене запис в протоколі не відповідає нормі вищезазначеної статті закону.

Згідно ж вимогам статті 2 Закон України «Про підприємництво»(в редакції станом на 17.06.1997р.) особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Матеріали справи свідчать, що позивач, на момент прийняття спірного рішення загальних зборами, вже був засновником товариства починаючи з 1995 року. Отже, норми статті 2 вищезазначеного Закон відносно позивача не можуть бути розповсюджені.

Твердження відповідача, щодо застосування до спірних відносин правил спливу позовної давності не береться судом до уваги, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При дослідженні матеріалів справи з цього питання ОСОБА_1 зазначив, що при прийнятті відповідачем незаконного рішення позивач дізнався лише в судовому засіданні 20 грудня 2007 року із заявленого представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі № 14/466/07, у звязку з його реорганізацією.

Матеріали справи (спр. ар. 21) свідчать, що про порушення своїх законних прав та інтересів, позивач дізнався шляхом запиту від 22.05.2007 р. до Єдиного державного реєстру, витяг якого свідчить що станом на 22.05.2007 р. в складі засновників товариства ОСОБА_1 не значиться.

Зазначену позицію позивача відповідач не спростував, доказів зі свого боку, які б свідчили про те що ОСОБА_1 знав про проведення загальних зборів 17.06.1997 р. та виключенням його зі складу товариства на цих зборах, суду не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, враховуючи дату подання позову до суду 07.06.2007 р. суд не вбачає підстав для застосування по даним спірним відносинам правил спливу позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гуриг»від 17 червня 1997 року про виведення із складу засновників господарського товариства ОСОБА_1 і введенням до складу ОСОБА_5 та державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ ВКФ «Гуриг»від 27 червня 1997 р. реєстраційний номер 9257.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гуриг»(вул. Дачна, 15, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 23619274) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54001, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя