Рішення № 57252816, 13.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.16р. Справа № 904/10283/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", (м. Харків)

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 942 360 грн. 35 коп.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 969 від 30.12.15р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 942 360,35 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 39 727,99 грн. - інфляційні втрати, 834 078,00 грн. - пеня, 68 554,36 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.14р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

27 листопада 2015 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/10283/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 942 360,35 грн.

У зв'язку з знаходженням судді Забарющого М.І. на лікарняному, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ № 306 від 07.12.15р. справу № 904/10283/15 передано на розгляд судді Дубініну І.Ю.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.16р. прийнято справу № 904/10283/15 до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні.

Представником відповідача у судовому засіданні 16.02.16р. надано заперечення проти позову № лю-01/57 від 15.02.16р., в якому зазначає, що умови договору виконані в повному обсязі проте з порушенням строку, а позивачем стягуючи суму штрафних санкцій не надано доказів наявності жодних збитків через порушення виконання зобов'язань відповідачем. Через скрутне фінансове становище залізниці відсутня можливість сплатити заявлені суми штрафних санкцій, адже має бути дохід підприємства, а також те, що сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду не відноситься до складу валових витрат підприємства. Тобто, сплата таких сум не зменшує податкових зобов'язань залізниці, що, в свою чергу, є фактично додатковими витратами підприємства-боржника. У зв'язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Також, представником відповідача у судовому засіданні надано клопотання № лю-01/58 від 15.02.16р., в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Представником позивача 12.03.16р. подано до канцелярії суду письмові пояснення № 12/03-16 від 12.03.16р. на заперечення проти позову, якими вказує на те, що не погоджується з доводами відповідача викладеними в запереченні та зазначає, що для здійснення оплати за виконані роботи з проведення капітального ремонту рухомого складу не потребується додаткового дозволу Кабінету Міністрів України та відповідач мав можливість провести своєчасну оплату. Додатково зазначає, що відповідач прийняв фактично виконані роботи, а весь цей час користувався рухомим відремонтованим складом, нарікань щодо якості виконаних ремонтних робіт не було. У зв'язку з чим, просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 14.03.16р. подав до канцелярії суду клопотання від 12.03.16р., в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з терміновим відрядженням уповноваженого представника до міста Києва.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" 28.03.16р. подало до канцелярії суду заяву, якою долучає копії документів до матеріалів справи, а саме: план капітальних інвестицій по пасажирській службі Придніпровської залізниці за 2014р., план капітальних інвестицій по пасажирській службі Придніпровської залізниці за 2015р.

28 березня 2016 року представником позивача подано до канцелярії суду заяву, в якій просить продовжити строк розгляду спору по справі № 904/10283/15 на 15 (п'ятнадцять) днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.16р. продовжено строк вирішення спору по справі № 904/10283/15 з 30.03.16р. по 13.04.16р. включно.

В судовому засіданні, яке відбулось 28.03.16р. оголошено перерву до 13.04.16р. о 11 год. 40 хв.

Позивач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

За таких обставин господарський суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", як виконавець, та Державним підприємством "Придніпровська залізниця", як замовник, було укладено договір № ПР/Л-14437/НЮ.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. (п. 11.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, за дорученням замовника виконавець на власній території з виконанням власного обладнання, запчастин та матеріалів виконує послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів в умовах ВРЗ, у кількості 3 вагона типу СМК (лот № 3) (далі по тексту - послуги) та надає гарантію на відремонтовані вагони, а замовник повинен прийняти виконані послуги та здійснити оплату на умовах передбачених цим договором.

Строк надання послуг (2014 рік) - протягом 85 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі вагону у ремонт (зазначених у п. 3.8. договору), який оформлюється після подання заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому та оплати наданих послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів. Заявка подається за умови затвердженого річного фінансового плану та залученого фінансування на відповідні цілі (п. 1.3. договору).

Згідно п. 3.15. договору, вагони вважаються випущеними з ремонту з моменту підписання повідомлення форми ЛВУ-36, акту приймання вагона замовником та акту здавання-приймання наданих послуг, які підписуються протягом 3-х робочих днів після закінчення послуги з капітально-відновлювального ремонту.

Відповідно до п. 4.1., 4.1.2. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги з капітально-відновлювального ремонту.

У відповідності 4.1., 4.1.3. договору, замовник зобов'язаний приймати від виконавця виконані послуги шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 5.1 договору встановлено, ціни на виконання послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів визначаються на конкурсній основі.

Відповідно до п. 5.2. договору, вартість послуг з КВР пасажирських вагонів визначається шляхом двостороннього підписання протоколу узгодження цін (додаток до договору № 1) , калькуляцією на послуги (додаток до договору № 2) та розшифровкою заробітної плати і матеріалів (додаток до договору № 2а), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 5.3 договору, сума договору складає 25 533 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 4 255 500 грн. 00 коп.

Відповідно до підписаного сторонами додатка № 1 до договору № ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.14р. - Протоколу узгодження ціни, вартість послуг з ремонту одного вагона, складає 8 511 000 грн. 00 коп., загальна вартість послуг із ремонту становить 25 533 000 грн. 00 коп.

Також сторонами було підписано калькуляція на послуги з капітально-відновлювального ремонту одного вагону, графік подачі вагонів в ремонт.

Згідно умов п. 1.3 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2014р., строк надання послуг протягом 2014 року з моменту підписання акту приймання-передачі вагона у ремонт (зазначених у пункті 3.8 Договору), який оформлюється після подання заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому та оплати наданих послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів. Заявка подається за умови затвердженого річного фінансового плану та залученого фінансування на відповідні цілі. Послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів виконуються не пізніше 26.12.2014р.

При цьому, відповідно до п. 3.8 Договору, зокрема, приймання вагонів у ремонт оформляється актом приймання-передачі по формі ЗРУ-25 (з додатком переліку інструменту та інвентарю, які приймаються на зберігання, з описом їх стану). Вагони вважаються прийнятими у ремонт з моменту підписання акту приймання-передачі форми ЗРУ-25 представниками виконавця та замовника. Дата підписання акту приймання-передачі ЗРУ-25 є датою початку надання послуг з КВР пасажирського вагона.

У відповідності до вищезазначених умов договору, відповідачем був переданий позивачу вагон на підставі акту приймання-передачі вагонів в ремонт за формою ЗРУ-25 (акт № 05830 від 04.08.2014 про передачі вагону № 045-05830).

При виконанні послуг з капітально-відновлювального ремонту вагону № 045-05830, на підставі листа ДП "Придніпровська залізниця" ВСП "Пасажирська служба" № ЛВР-20/1021 від 01.10.14р. номер вагону було змінено на № 046-12552, що підтверджується актом про перенумерацію вагону вантажного або пасажирського парку № 2 від 17.02.15р., який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 49).

Як вбачається з актів приймання здачі вагонів № 150/1 від 28.04.2015р. та здавання-приймання наданих послуг № 150, вагон СМК № 046-12552 передано відповідачу з ремонту 28.04.2015 р.

Згідно складеного сторонами акту здавання-приймання наданих послуг від 28.04.2015р. № 150, вартість наданих позивачем послуг становить 8 511 000, 00 грн. (а.с. 39).

При цьому позивач зазначає, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.15р. по справі № 904/5879/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення заборгованості за надані послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирського вагону СМК № 046-12552 в сумі 8 511 000, 00 грн. позовні вимоги задоволено у повному обсязі (а.с. 51-53).

На виконання рішення господарського суду від 25.08.2015р. по справі № 904/5879/15 видано наказ від 07.09.2015р. та за заявою позивача відкрито виконавче провадження № 48478661 з примусового виконання зазначеного судового рішення.

Відповідачем виконано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.15р. по справі № 904/5879/15 та 03.09.2015р. державною виконавчою службою на рахунок позивача перераховані грошові кошти у загальному розмірі 8 588 474,17 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.09.2015р. (а.с. 54).

Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку із тим, що відповідачем прострочено оплату основного боргу за надані послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирського вагону типу СМК № 046-12552.

За умовами п. 8.1. договору, за порушення строків оплати наданих послуг, відповідно п. 5.5. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 834 078,00 грн.

Разом з тим, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 39 727,99 грн. (період нарахування червень 2015 року по вересень 2015 року), а також 3% річних від простроченої суми, розмір яких складає 68 554,36 грн. (період нарахування з 24.06.15р. по 29.09.15р.), відповідно до розрахунку, який зазначений у позовній заяві.

Доказів виконання по оплаті заборгованості на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору від 08.07.2014р. № ПР/Л-14437/НЮ, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до положень ч. 1 ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних та пені відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 вказаної вище постанови).

За встановлених обставин, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем мало місце, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 39 727,99 грн. та 3% річних в сумі 68 554,36 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 834 078,00 грн. суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач подав клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 99%, обґрунтовуючи клопотання важким фінансовим становищем підприємства, обумовленим складною ситуацією в країні та анексією Криму, що значно скоротило обсяги пасажирських перевезень. При зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів, залізниця змушена вводити режим неповного робочого часу і режим економії коштів, які спрямовуються на придбання матеріальних та паливних ресурсів, електричної енергії тощо. Враховуючи, що 2015 рік залізнична розпочала із значними сумами кредиторської заборгованості та за наявності значного зносу основних фондів понад 99,6%, для підтримання належного технічного стану основних засобів в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів залізниця змушена вдаватись до залучення коштів, в тому числі довгострокових запозичень, які мають привязку до валюти банківські кредити та угоди фінансового лізингу. При цьому, фінансові витрати на обслуговування залучених коштів становили у 2013р. 366,7 млн. грн., у 2014р. 446,5 млн. грн. та 114,8 млн. грн. у 1 кварталі 2015р. Водночас, дорога надає безоплатні послуги з перевезення пільгових категорій громадян, суми компенсації за які становлять менше ніж 40% від вартості таких послуг, тому збитки залізниці від пільгових перевезень за 2013 та 2014роки склав понад 115 млн. грн. Крім того, відповідач зазначає, що джерелом сплати сум штрафних санкцій має бути доход підприємства, а оскільки, згідно звіту про фінансові результати розмір прибутку залізниці менше ніж сума позову, примусове стягнення вказаної суми призведе до арешту рахунків залізниці та навіть можливого початку процедури банкрутства.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вбачає підстави для часткового задоволення заявленого відповідачем клопотання. Крім того, суд зауважує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшивши пеню на 30% до 583 854,60грн.

Водночас, господарський відхиляє посилання відповідача на той факт, що до прострочення оплати призвело несвоєчасне виконання позивачем капітально-відновлювального ремонту пасажирського вагону, оскільки вони спростовуються фактами, встановленими у рішенні господарського суду від 07.08.2015р. № 922/1573/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. (а.с. 91-97, 98-102).

Не приймаються до уваги судом й посилання відповідача на відсутність затвердженого фінансового плану підприємства на 2015р. станом на час настання строку розрахунків із позивачем, оскільки оцінка вказаним запереченням відповідача вже надавалась господарським судом у рішенні від 02.07.2015р., прийнятому за результатами розгляду справи № 904/3408/15.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 39 727,99 грн. та 3% річних у сумі 68 554,36 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 16, 509, 530, 549, 550, 551, 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 35, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 218, 219, 220, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст. 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (61052, м. Харків, вул. Котлова, 89; код ЄДРПОУ 01056379) - 583 854 (п'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. пені, 39 727 (тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 68 554 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 36 коп. 3% річних, 14 135 (чотирнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.04.16р.

Суддя ОСОБА_2