Рішення № 57252760, 13.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.16р. Справа № 904/1071/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький хлібозавод №1", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 54 066,70 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №294 від 15.03.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький хлібозавод №1", який є правонаступником ПрАТ "Інгецький хлібозавод" заборгованість у розмірі 19 745,81 грн., пеню у розмірі 16 681,05 грн., 3% річних у розмірі 1625,99 грн. та 16 013,85 грн. - індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт із гранулювання висівок №К-6/4 від 04.02.2013 року внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

13.04.2016 року позивачем подані до суду додаткові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримане відповідачем 28.03.2016 року.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізький хлібозавод №1" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 10.03.2016 року на 22.03.2016 року, з 22.03.2016 року на 13.04.2016 року.

У судовому засіданні 13.04.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2013 року між публічним акціонерним товариством "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький хлібозавод" (замовник), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізький хлібозавод №1", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було укладено договір №К-6/4 на виконання робіт із гранулювання висівок, відповідно до п.1.1 якого замовник передає підряднику висівки розсипні пшеничні, у кількості 250,00 тон, які відповідають ДСТУ 3016-95 "Висівки кормові пшеничні і житні", для гранулювання, приймає виконану підрядником роботу та оплачує її у порядку та у відповідності з умовами даного договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Згідно з п.4.1 договору

Відповідно до п. 2.1 договору якість гранульованих висівок має відповідати, ТУУ 20047943.003-99 "Висівки кормові гранульовані". Підрядник зобов'язаний забезпечити своєчасне приймання і відвантаження висівок після грануляції у відповідності до умов договору (п.2.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата виконаних підрядником робіт, визначених у відповідності з умовами даного договору, здійснюється за комплексною ставкою 165 грн./тонна з урахуванням НДС, до яких входять: приймання висівок 20,5 грн./тонна з урахуванням НДС; гранулювання 109,50 грн./тонна з урахуванням НДС; відвантаження висівок зі складу 35,00 грн./тонна з урахуванням НДС. Комплексна ставки включає в себе вартість зберігання протягом 30 календарних днів з моменту поставки висівок. Зберігання починаючи з тридцять першого дня 1,50 грн./тонна з урахуванням НДС. Загальна вартість послуг за договором вкладається із вартості усіх послуг, наданих підрядником і прийнятих замовником у відповідності з актами виконаних робіт протягом строку дії договору.

Строк оплати: оплата здійснюється у повному обсязі (передоплата 100%) за послуги з гранулювання у розмірі 250,00 тонн, згідно виставленого підрядником рахунку, не пізніше 2 банківських днів після підписання договору (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору форма розрахунків: перерахування на поточний рахунок підрядника, зазначений у договорі, платіжним дорученням. У разі, якщо замовник не забрав висівки в установлений графіком строк, він зобов'язаний оплатити вартість послуг за весь період понад договірного зберігання із розрахунку 1,50 грн. з ПДВ тонна/доба протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п.4.4 договору).

Здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами згідно акту виконаних робіт, який надається підрядником (його представником) замовнику (його представнику) у день відвантаження. Замовник (його представник) зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту відвантаження надати підписаний та скріплений печаткою замовника акт виконаних робіт на адресу підрядника або передати представнику підрядника (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.3 договору у разі не надання замовником акту виконаних робіт підряднику у строки, встановлені п.5.1 договору роботи вважаються прийнятими замовником, претензії по факту прийнятих робіт не приймаються.

На виконання умов договору позивачем надані відповідачеві послуги з приймання, грануляції та зберігання висівок, що підтверджується актами на виконані послуги: №ЦГ-00131 від 28.02.2013 року на суму 15 019,09 грн., № ЦГ-00147 від 31.03.2013 року на суму 1 692,97 грн., № ЦГ-00144 від 31.03.2013 року на суму 6 032,96 грн., №ЦГ-00151 від 10.04.2013 року на суму 11 498,82 грн., №ЦГ-00170 від 30.04.2013 року на суму 6 087,04 грн., №ЦГ-00289 від 17.05.2013 року на суму 8 756,76 грн., №ЦГ-00290 від 17.05.2013 року на суму 4 902,01 грн. Всього надано послуги на загальну суму 53 989,65 грн.

Також позивачем надані відповідачеві на оплату рахунки-фактури №ЦГ-00014 від 28.02.2013 року на суму 15 019,09 грн., №ЦГ-00026 від 31.03.2013 року на суму 1 692,97 грн., №ЦГ-00024 на суму 6 032,96 грн., №ЦГ-00030 від 10.04.2016 року на суму 11 498,82 грн., №ЦГ-00040 від 24.02.2013 року на суму 14 843,80 грн., №ЦГ-00066 від 17.05.2013 року на суму 8 756,76 грн. та №ЦГ-00067 від 17.05.2013 року на суму 4 902,01 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачено заборгованість за надані послуги у розмірі 34 243,84 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.42, 43). При цьому позивач вказує, що неоплаченими залишись акти на виконані послуги: №ЦГ-00170 від 30.04.2013 року на суму 6 087,04 грн., №ЦГ-00289 від 17.05.2013 року на суму 8 756,76 грн., №ЦГ-00290 від 17.05.2013 року на суму 4 902,01 грн. Таким чином, неоплаченими залишись надані послуги на суму 19 745,81 грн.

Відповідач своєчасно не здійснив оплату за надані послуги із приймання, гранулювання та зберігання висівок за вказаний період, у звязку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У п. 4.2 договору сторонами визначено 100% передоплату за послуги грануляції.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Стосовно настання строку оплати за надані послуги суд звертає увагу на наступне. Фактичні дії сторін свідчать про погоджену сторонами зміну умов договору стосовно необхідності здійснення 100% передоплати за надані послуги з грануляції, про що свідчать спільні дії сторін - відповідач направив матеріал для грануляції без передоплати, а позивач прийняв їх та здійснив роботи з грануляції, хоча міг відмовити відповідачеві у прийняття матеріалу без передоплати.

Таким чином, оскільки сторони фактичними своїми діями змінили умови договору щодо необхідності передоплати у розмірі 100% вартості послуг (лише щодо грануляції), необхідно керуватися загальними правилами, передбаченими Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина 4 вказаної статті).

Відтак, обов'язок оплати наданих послуг настає в день виконання робіт та підписання акту виконаних робіт.

Щодо актів виконаних робіт, якими підтверджується надання послуг по зберіганню, строк оплати таких послуг настає відповідно до п.4.4 договору протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунків.

У той же час, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунків-фактури, між тим презюмується, що такі рахунки були передані відповідачу в момент відвантаження, тобто 17.05.2013 року. Доказів протилежного відповідач не надав.

Відповідно до 5.3 договору у разі не надання замовником акту виконаних робіт підряднику у строки, встановлені у п.5.1 роботи вважаються прийнятими замовником, претензії по факту прийнятих робіт не приймаються.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, не підписані зі сторони відповідача. Однак, в матеріалах справи відсутні претензії відповідача щодо якості виконаних позивачем робіт, а тому в силу п.п.5.1, 5.3 договору роботи відповідачем прийняті. Факт надання послуг підтверджується іншими документами, зокрема товарно-транспортними накладними, згідно яких перероблений товар отриманий відповідачем.

Таким чином, якщо позивач виконав роботи (надав послуги) не отримавши при цьому попередньої оплати, має право вимагати від відповідача оплатити наданих послуг (робіт).

З огляду на викладене, строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг (робіт) за договором № К-6/4 від 04.02.2013 року є таким, що настав.

Позивач зазначає, що неоплаченими залишись акти на виконані послуги: №ЦГ-00170 від 30.04.2013 року на суму 6 087,04 грн., №ЦГ-00289 від 17.05.2013 року на суму 8 756,76 грн., №ЦГ-00290 від 17.05.2013 року на суму 4 902,01 грн.; всього на суму 19 745,81 грн.

Доказів оплати вартості виконаних робіт у розмірі 19 745,81 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 19 745,81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 17.05.2013 року по 12.02.2016 року у розмірі 1 625,99 грн. та індекс інфляції за загальний період з червня 2013 року по січень 2016 року у розмірі 16 013,85 грн.

При перевірці правильності нарахування 3% річних судом виявлено допущення позивачем помилки при визначенні періодів, оскільки за актом від 17.05.2016 року на суму 8756,76 грн. прострочка виникла з 18.05.2013 року, а за актами від 30.04.2013 року на суму 6087,04 грн. та від 17.05.2016 року на суму 4 902,01 грн. прострочка виникла з 23.05.2013 року (передбачено строк оплати 3 банківських дня від виставлення рахунку-фактури, який відповідач отримав разом з актом виконаних робіт 17.05.2013 року), у зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 619,86 грн.

Перевіркою правильності нарахування індексу інфляції судом встановлено допущення відповідачем помилки при визначенні індексу інфляції за вказаний період, а тому вимога про стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 16 013,62 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.1 договору за прострочку оплати, передбаченої пунктами 4.2, 4.4 договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день за весь період прострочки.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 681,05 грн.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7.1 договору визначили, що пеня нараховується за весь період прострочки, а отже передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені.

Відповідно до п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено відповідний розрахунок пені та встановлено допущення позивачем помилки при визначенні періодів, оскільки за актом від 17.05.2016 року на суму 8 756,76 грн. прострочка виникла з 18.05.2013 року, а за актами від 30.04.2013 року на суму 6087,04 грн. та від 17.05.2016 року на суму 4 902,01 грн. прострочка виникла з 23.05.2013 року (передбачено строк оплати 3 банківських дня від виставлення рахунку-фактури, який відповідач отримав разом з актом виконаних робіт 17.05.2013 року). Однак і з урахуванням такого перерахунку пеня складає 16 689,86 грн., що є більшим розміром, ніж заявлено позивачем, що є його правом. Тому приймається розмір пені, що просить стягнути позивач.

Щодо заявленого розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафних санкцій у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу).

Суд зазначає, що розмір всіх нарахувань (пені, 3% річних та індексу інфляції, у загальному розмірі 34 314,53 грн.) є непропорційно великим по відношенню до загальної вартості виконаних робіт (наданих послуг) (19 745,81 грн.). При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.

Оскільки суд має право зменшити лише неустойку, а отже пеню, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50% від розміру, заявленого позивачем, що буде становити: 8 340,53 грн. (16 681,05 грн. - 50%).

У той же час, у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань (майже три роки), з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 50%.

За наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 719,82 грн. (19 745,81 грн. - основний борг, 8 340,53 грн. - пеня, 1 619,86 грн. 3% річних та 16 013,62 грн. індекс інфляції).

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Тому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі у розмірі 1377,84 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без зменшення розміру пені за ініціативою суду)).

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 525, 526, 530, 837, статтями 193, Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький хлібозавод №1" (50102, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. 50 років Жовтня, буд. 17, ідентифікаційний код 00381539) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (54034, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, буд. 122, ідентифікаційний код 00952114) заборгованість у розмірі 19 745,81 грн., пеню у розмірі 8 340,53 грн., 3% річних у розмірі 1 619,86 грн., індекс інфляції у розмірі 16 013,62 грн. та судовий збір у розмірі 1377,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2016 року.

Суддя О.М. Крижний