Постанова № 57252207, 13.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 803/436/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шепталової А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 Волинської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 Волинської області звернулася з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Департамент ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11.03.2016 року ВП №50338072.

Позов обґрунтовано тим, що на адресу прокуратури Волинської області 10.03.2016 року надійшла постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2016 року по виконанню виконавчого листа №803/3683/15 виданого Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_4 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області з 05 жовтня 2015 року.

На виконання постанови державного виконавця від 01.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прокурором Волинської області видано наказ №123к від 12.03.2016 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_4 з 05.10.2015 року» про що листом №05/4-35 вих 16 від 17.03.2016 року повідомлено Департамент ДВС.

Проте 23.03.2016 року на адресу прокуратури Волинської області надійшла постанова державного виконавця від 11.03.2016 року ВП №50338072 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_3 Волинської області в розмірі 680 грн. у звязку з невиконанням рішення суду.

Того ж дня 23.03.2016 року на адресу прокуратури надійшла вимога державного виконавця №435/7 від 11.03.2016 року про необхідність негайного виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 року у справі №803/3683/15.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 11.03.2016 року ВП №50338072 не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець не міг перевірити факт виконання вказаного вище рішення суду, а оскаржувану постанову виніс передчасно.

З врахуванням викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.03.2016 року ВП №50338072.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3, визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, зазначено, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статей 28, 41, 89 Закону України «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів. Таким чином розгляд даної справи віднесено до компетенції Волинського окружного адміністративного суду.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачає частина 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, відповідний субєкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.

Судом встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року в справі №803/3683/15 визнано протиправним та скасовано наказ №442к від 05.10.2015 року прокуратури Волинської області про звільнення ОСОБА_4 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області, поновлено ОСОБА_4 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області з 5 жовтня 2015 року, стягнуто з прокуратури Волинської області в користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9234 грн. Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 2308 грн. підлягає негайному виконанню.

На підставі вказаної постанови 01.02.2016 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №42/2016 р. про поновлення ОСОБА_4 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Волинської області з 5 жовтня 2015 року.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 01.03.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50338072, яка як встановлено судом отримана ОСОБА_3 Волинської області 10.03.2016 року, що вбачається з відбитка штемпеля вхідної кореспонденції.

На виконання постанови державного виконавця від 01.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження, прокурором Волинської області видано наказ №123к від 12.03.2016 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_4 з 05.10.2015 року» про що листом №05/4-35 від 17.03.2016 року повідомлено Департамент ДВС.

У звязку з невиконанням рішення суду, 11.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на ОСОБА_3 Волинської області накладено штраф в сумі 680 грн., яка отримана ОСОБА_3 Волинської області 23.03.2016 року, що вбачається з дослідженого в судовому засіданні супровідного листа і відтиску штемпеля вхідної кореспонденції.

Крім того, 23.03.2016 року на адресу прокуратури надійшла вимога державного виконавця №435/7 від 11.03.2016 року про необхідність негайного виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 року у справі №803/3683/15.

З дослідженої постанови від 31.03.2016 року у ВП №50338072 вбачається, що виконавче провадження було закінчено у звязку з фактичним виконанням рішення суду.

Надаючи правову оцінку постанові від 11.03.2016 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п.13 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом

Згідно ч.7 ст.12 Закону №606-XIV особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону №606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У ч.1 ст.31 Закону №606-XIV зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.2 ст.75 Закону № 606-XIV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно абз.1 п.п.14.3.5 п.14.3 Розділу XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (надалі - Інструкція №512/5) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

У абз.2 п.п.14.3.5 п.14.3 Розділу XIV Інструкції №512/5 зазначено, що у постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.

Ключовою обставиною для накладення штрафу, виходячи з норм чинного законодавства, є невиконання боржником рішення про поновлення на роботі у встановлений державним виконавцем строк.

Необхідно враховувати, що постанова державного виконавця про накладення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Зазначена постанова не може бути винесена раніше строку наданого для самостійного виконання та без з'ясування причин такого невиконання.

Винесення постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні №50338072 за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк можливе лише у випадку невиконання з боку прокуратури без поважних причин постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2016 року.

Водночас державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС в порушення вищезазначених норм законодавства виніс 11.03.2016 року постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №50338072 передчасно, за відсутності даних про отримання чи неотримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Також в судовому засіданні представник відповідача на вимогу суду не зміг надати доказів про наявність у нього будь-яких даних станом на 11.03.2016 року про фактичне виконання рішення суду про поновлення на посаді, як і доказів направлення та вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та не зміг вказати якою кореспонденцією вона направлялась.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення зокрема шляхом складання актів. Підпунктом 1.5.2 передбачено, що акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

В судовому засіданні також на вимогу суду представником відповідача не надано акт державного виконавця, який мав бути складений з метою перевірки виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 року станом на 11.03.2016 року, на день винесення постанови про накладення штрафу.

Також з наказу Генерального прокурора України №103 від 24.02.2016 року, яким затверджено Інструкцію з діловодства в органах прокуратури України, підпунктами 5.2 та 5.7 передбачено, що керівниками прокуратур, структурних підрозділів документи розглядаються не пізніше наступного робочого дня з часу реєстрації, а термінові негайно. За результатами розгляду вчиняється резолюція, в якій визначаються виконавці, порядок виконання, у разі потреби строк виконання, після чого вказується дата і проставляється особистий підпис. Надходження документів від керівництва прокуратури до безпосередніх виконавців не повинно перевищувати двох робочих днів, а документів, строк виконання яких визначено окремими законодавчими актами забезпечується негайно.

Таким чином, оскільки в органах прокуратури передбачено двохденний строк передачі документів до безпосереднього виконавця, тому відсутні підстави вважати, що рішення суду не виконувалось без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскаржуваної постанови Департаменту ДВС від 11.03.2016 року ВП №50338072, в свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови від 11.03.2016 року.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову від 11.03.2016 року ВП №50338072 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 378 грн., сплачений за платіжним дорученням №489 від 01.04.2016 року, та який згідно із виписками був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 11, 12, 25, 31, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.03.2016 року ВП №50338072 про накладення штрафу.

Присудити на користь ОСОБА_3 Волинської області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір в розмірі 1 378 гривень (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 квітня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич