Ухвала суду № 57250608, 13.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1090/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/729/16 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Національний банк України про стягнення майнової шкоди та пені,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12.03.2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до попереднього судового засідання.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову про закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції було порушенні правила підсудності, так як справа відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підсудна господарському суду, оскільки ОСОБА_3, в обґрунтування свої позовних вимог, неодноразово зазначав про укладання договорів з відповідачем та відкриття банківських рахунків саме як фізичній особі-підприємцю.

Зазначає, що доказів укладання інших окремих договорів щодо відкриття банківських рахунків, зазначених у позові, за відповідними заявами ОСОБА_3 як фізичній особі, а також доказів щодо припинення підприємницької діяльності, позивачем не надано.

Представник банку в судове засідання не з'явився,але про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечив на скаргу і пояснив, що фактично предметом заявленого спору є несанкціоноване зняття коштів з карткового рахунку, відкритому як фізичній особі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з цивільної справи, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача спричинену майнову шкоду завдану несанкціонованими переказами коштів із його карткових рахунків, а саме - поточного рахунку № НОМЕР_1, карткового рахунку для виплат (зарплатний) № НОМЕР_2 та карткового кредитного рахунку (кредитна карта) № НОМЕР_3.

23.04.2014 року ОСОБА_3, як підприємцю, було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України та підписано ним, як фізичною особою-підприємцем, заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (а.с. 13, 14).

Крім того, як зазначає у позовній заяві ОСОБА_3, йому, як фізичній особі-клієнту банку, було відкритті банківські рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, з яких відбувалось несанкціоноване зняття коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з положень п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів визначених цим пунктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 цього Кодексу майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, як вбачається зі змісту приведених положень ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, у спорах що виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами із договірних правовідносин, з яких виникають майново-господарські зобов'язання.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, зазначено, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем у апеляційній скарзі не наведено доказів в обґрунтування її доводів про те, що рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 були відкриті ОСОБА_3 як фізичній особі-підприємцю, оскільки виписки по зазначених рахунках (а.с. 16 - 26), не містять будь-яких відомостей чи посилань на те, що вони відкриті позивачу як підприємцю.

Отже, оскільки підставою звернення до суду із вказаним позовом стало порушення прав ОСОБА_3 як клієнта банку, що полягає в несанкціонованому списанні грошових коштів з рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, відкритих позивачу як фізичній особі та не пов'язаних з його господарською діяльністю, то справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Судом постановлено обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає касаційному оскарженню, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: