Рішення № 57249989, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/303/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаренко В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Ярахмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги та визнання права власності в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 29.09.2015 року,-

встановила:

05.01.2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, посилається на те, що з червня 2008 року і по травень 2014 року, тобто понад 5 років, він проживав з ОСОБА_7 однією сім'єю у будинку № 13-15 по вул. Недєліна у м. Одесі, були пов'язані спільним побутом, оскільки рішенням суду від 17.12.2009 року ОСОБА_7 був визнаний недієздатним, а він призначений його опікуном.

У травні 2014 року ОСОБА_7 помер, та у встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вважає себе таким, що прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України, так як проживав із спадкодавцем однією сім'єю.

Окрім нього із заявою про прийняття спадщини до майна померлого ОСОБА_7 звернулися також ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вважає, що вказані особи навмисно створюють перешкоди йому у прийнятті спадщини, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Справа розглянута у відсутність сторін та третьої особи.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 29.09.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

20.10.2015 року, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, надала до суду апеляційну скаргу про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, заперечення на доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2014 року помер ОСОБА_7 /а.с. 9/, на час смерті останній був власником 5/32 частин домоволодіння № 13-15 по вул. Недєліна у м. Одесі на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.1998 року; 3/32 частини домоволодіння № 13-15 по вул. Недєліна у м. Одесі на підставі договору міни від 14.07.1998 року; 1/8 частини домоволодіння № 13-15 по вул. Недєліна у м. Одесі, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.04.1996 року /а.с. 13-15/.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2014 року, позивачу ОСОБА_2 належить 1/8 частка домоволодіння № 13-15 за вищезазначеною адресою /а.с. 17/.

20.11.2014 року рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/15046/14-ц встановлено факт, що ОСОБА_2 проживав однією сім'єю з ОСОБА_7 у будинку № 13-15 по вул. Недєліна у м. Одесі з червня 2008 року по травень 2014 року /а.с. 11-12/.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.03.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково та скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2014 року, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю залишено без розгляду.

При цьому, судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існує спір, так як ОСОБА_3 також звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, а тому справа не підлягає розгляду в окремому провадженні.

Роз'яснено ОСОБА_2 його права на звернення до суду у порядку позовного провадження /а.с. 92-94/.

Відповідно до копії спадкової справи № 16/2014 до майна померлого у травні 2014 року ОСОБА_7 /а.с. 69-91/, 07.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини /а.с. 69/, 21.10.2014 року до нотаріуса також звернувся із заявою ОСОБА_3 /а.с. 80/ та 27.11.2014 року звернулася із заявою ОСОБА_4 /а.с. 84/.

23.02.2015 року відповідач ОСОБА_3 зверувся до приватного нотаріуса із заявою про роз'яснення порядку отримання свідоцтва про право на спадщину /а.с. 90/.

Листом приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_5 від 02.03.2015 року йому розяснено, що після смерті померлого ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_4Ю, які вважають себе спадкоємцями четвертої черги, згідно ст. 1264 ЦК України.

Повідомлено, що окрім іншого для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом йому необхідно надати нотаріусу рішення, яке набрало законної сили, що підтверджує факт проживання зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини, правовстановлюючі документи щодо належності майна спадкодавцеві та звіт про оцінку майна /а.с. 91/.

Як вбачається з посвідчення № 487, виданого 12.01.2010 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, позивач ОСОБА_2, згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2009 року, призначений опікуном ОСОБА_7 /а.с. 8/.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що вони обґрунтовані та доведені.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 67 ЦК України «Права та обов'язки опікуна» опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Відповідно до п. 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 р. № 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за № 387/3680 опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Відповідно до положень п. 4.1 Правил опіки та піклування опікун (піклувальник) повинен раз на рік здійснювати повне медичне обстеження підопічних.

Опікун над психічно хворим, який є небезпечним для себе або для оточуючих, повинен сповістити про це районний (міський) відділ внутрішніх справ і вжити заходів щодо направлення підопічного в психіатричну лікарню для лікування.

Як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.

Закон не передбачає обов'язку постійного спільного проживання та ведення спільного господарства з підопічним.

Заслуговують на увагу доводи скаржника, що факт призначення позивача опікуном померлого не є доказом їх спільного проживання. Позивач не надав достатніх доказів проживання з померлим однією сім'єю оскільки навіть не знає дати його смерті. Він міг виконувати обов'язки опікуна, і не проживаючи з померлим однією сім'єю.

Посилання ОСОБА_2 на те, шо доказом сумісного проживання є акти про результати перевірки не можна прийняти до уваги, оскільки, відповідно до положень п. 4.15 Правил опіки та піклування, про результати перевірки складається акт у двох примірниках, один з яких зберігається в органах опіки та піклування і є підставою для оцінки діяльності опікунів і піклувальників, другий - в опікуна (піклувальника).

Та зазначені акти не є приводом вважати про сумісне проживання позивача з ОСОБА_7

При цьому, колегія суддів звертає свою увагу на те, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає зі своєю сім»єю в будинку № 12 по вул. Жовтневої революції в м. Одесі /а.с.5зв./.

У зв»язку з чим, не заслуговують на увагу доводи останнього, що він проживав сумісно з з ОСОБА_7 однією сім'єю у будинку № 13-15 по вул. Недєліна у м. Одесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у достатньому обсязі не перевірив вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, наданим доказам не дав належної правової оцінки в сукупності та їх взаємному зв»язку, належним чином не перевірив протиріччя та суперечності наданих сторонами доказів у справі, та ухвалив помилкове рішення, у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 869, 50 грн., сплачений останнім при поданні апеляційної скарги.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 869, 50 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

ОСОБА_8