Рішення № 57247115, 04.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9333/15-ц

Провадження № 2/127/728/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Волошина С.В.,

за участі секретаря Тонкопій Ю.І.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог - Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 23.05.2015 р. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог - Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що з 2006 року по 2008 рік позивач ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_3 За час спільного проживання у позивача та відповідача народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейні відносини між позивачем та відповідачем не склалися, спільне проживання сторони припинили з 2008 року. З того часу відповідач участі у вихованні сина не приймав, з сином не спілкувався, матеріальної підтримки на утримання дитини не надавав. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зазначеного рішення суду державним виконавцем 05.11.2014 року було відкрито виконавче провадження про примусове стягнення аліментів з боржника, проте жодних коштів позивач ОСОБА_1 на утримання дитини так і не отримала. Станом на 01.03.2015 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів складає більше 9 000 гривень. Неповнолітній син позивача та відповідача ОСОБА_6 постійно проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, в разі потреби допомогу надають інші члени сім»ї позивача. Відповідач за час окремого проживання з позивачем та сином ніколи не проявляв зацікавленості та турботи до сина, моральних та матеріальних обов'язків з утримання та виховання дитини не виконує. Більше того, своєю поведінкою та вчинками шкодить процесу виховання сина, завдає йому болю, а наявність дитини використовує в своїх протизаконних інтересах: звертається про позику йому грошей, посилаючись необхідність лікувати сина, при цьому дитина здорова та жодного лікування не потребує, відносин з батьком не підтримує. В квітні 2014 року син ОСОБА_6, на прохання батька ОСОБА_3, виніс з дому і віддав батьку планшет сестри, який був подарований їй на день народження. ОСОБА_3 річ власниці, незважаючи на вимоги ОСОБА_1, не повернув. Як наведено у позовній заяві з цього приводу та за заявами інших громадян органами МВС порушено кримінальну справу. Відповідач ОСОБА_3 раніше судимий.

Оскільки поведінка відповідача, який добровільно відмовився від виконання батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_6, завдає сину важких психологічних травм, негативно впливає на його поведінку та моральний розвиток, позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вказали на те, що відповідач у справі не виконує своїх батьківських обов'язків, приїздить до дитини п'яним, втягує дитину в злочинну діяльність. З відповідачем позивач познайомилась в 2006 році та проживала з відповідачем в незареєстрованому шлюбі. До дитини відповідач інтересу не проявляв, не допомагав доглядати та виховувати дитину. Не приділяв дитині належної уваги, матеріально не підтримував. З 2006 по 2008 роки позивач з відповідачем проживали у батьків відповідача, за адресою АДРЕСА_1. Однак з 2008 року відбувався непоправний розлад у відносинах та з 2008 року позивач проживає у своїх батьків з двома дітьми. Дитину на даний час вона утримує виключно зі свого доходу. Так, з 2008 року відповідач у справі жодної матеріальної допомоги не надає. З 2009 року по 2012 рік дитина перебувала у дитячому садочку, та за цей період відповідач бачив дитину лише 1 раз. Зараз дитина навчається у третьому класі, за період перебування дитини у школі відповідач жодного разу у школі не був. Коли дитина себе погано в школі поводила, то вона дала класному керівнику номер телефону відповідача, якому та зателефонувала, однак відповідач до класного керівника виражався нецензурною лайкою. З 2013 року з відповідача стягуються аліменти, однак відповідач аліментів не сплачує, є заборгованість по аліментам, яка станом на 01.09.2015 року становить 12596 грн., тому вона отримує соціальну допомогу від держави. Були випадки коли дитина хворіла, однак відповідач жодної матеріальної допомоги на лікування дитини не надавав. Також їх спільний з відповідачем син на прохання відповідача в квітні 2014 року виніс з квартири та віддав на прохання відповідача планшет, який відповідач присвоїв. З червня 2014 року відповідач у справі перебував під вартою, а на даний час він відбуває покарання за вчинені ним злочини. Коли відповідач приїздив до дитини то був з дитиною кілька хвилин. ОСОБА_6 дзвонив відповідачу та просив його приїхати до нього, однак відповідач завжди казав, що приїде завтра і не приїздив, тобто не виконував свої обіцянки. Загалом з 2008 року відповідач бачив дитину разів з п'ять, однак відповідач не дарував дитині жодних подарунків, не купував продуктів харчування, не надавав грошей. На запитання суду позивач повідомила, що дійсно в її нового чоловіка ОСОБА_8 німецьке громадянство, але поки що вони туди виїздити не збираються, а збираються переїхати на постійне місце проживання до м. Київ. Також повідомила, що постійне місце проживання її нового чоловіка розташоване в Німеччині, де він має постійне місце роботи. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в режимі відеоконференції проти задоволення позову категорично заперечив, зазначив, що повідомлені позивачем обставини не відповідають дійсності. З 2008 року він з дитиною регулярно спілкувався, бачив дитину багато разів. На запитання суду вказав, що не може зазначити дати таких побачень оскільки їх було дуже багато, та він не записував дні коли саме він бачився з сином, оскільки вони були численними. Він дуже часто купував дитині іграшки (машинки), купував солодощі, він з дитиною часто удвох гуляли в різних місцях. Вказав на те, що він часто надавав на утримання дитини кошти, але будь - яких документальних підтверджень цьому він представити не може, оскільки перебуває в місцях позбавлення волі. Він дійсно з 11.04.2012 по 28.05.2013 року, перебував під вартою та відбував покарання за вироком суду, а в послідуючому після виходу з в'язниці його знов затримали в червні 2014 року та обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою, так під вартою він перебуває по даний час, точніше уже відбуває покарання, оскільки відносно нього постановлено обвинувальний вирок суду. Він опікувався своєю дитиною на скільки міг, в його сина ОСОБА_6 є хвороби, зокрема повідомив, що в нього хвороба грудної клітини (точного діагнозу не пам'ятає).

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_5, в судовому засіданні повідомила, що при вирішенні питання про надання висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав було складно встановити об'єктивну істину, оскільки було заслухано та прийнято позицію виключно позивача, оскільки відповідач перебував під вартою, та неможливо було запросити його на засідання Служби для з'ясування його думки. Письмово відповідачу не пропонувалось надати будь - які пояснення з досліджуваного Службою питання, оскільки така процедура (надання письмових пояснень чи заперечень) не передбачена законом. Також зазначила, що згідно ч. 5 ст. 19 СК України висновок органу опіки та піклування при вирішенні справ зазначеної категорії носить рекомендаційний характер, а тому суд має врахувати всю сукупність доказів при вирішенні позовних вимог.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_6, пояснив, що він проживає з мамою, сестрою, бабусею та до нього гарно ставляться у його сім»ї. Коли відповідач був на свободі, вони деколи зідзвонювались та відповідач обіцяв йому приїхати та не приїздив. Коли відповідач до нього приїздив, то ніколи нічого не привозив, приїздив з пивом на таксі. Дідусь і бабуся купували йому іграшки, але не відповідач. Папа (відповідач) його нічого не вчив, він чув від папи нецензурну лайку. З батьком по телефону він спілкується, однак йому не хочеться з ним говорити по телефону. До сім»ї ОСОБА_6 він не ходить, оскільки баба ОСОБА_4 (мати відповідача) п'є. Коли мама їздила до Польщі на заробітки то він жив і у ОСОБА_6 і у своєї бабки по материній лінії. Деякий час відповідач жив у тітки ОСОБА_10 (десь приблизно 6 місяців). В тьоті ОСОБА_11 є комп'ютер, і батько його постійно туди запрошував. Тьотя ОСОБА_10 спочатку до нього добре відносилась, а потім ставлення змінилось. У тьоті ОСОБА_10 в квартирі він не був ніколи, оскільки відповідач з нею постійно сварився. Бабку ОСОБА_12 (бабку відповідача) він дуже любить, але до березня 2016 року він не був у неї рік. Папу він не хоче мати, оскільки той його бив. Раніше він любив папу, бо батько приїздив і давав йому гроші, також він його любив, бо відповідач приходив до нього до школи десь три рази та хотів його забрати зі школи. На запитання суду повідомив, що він такого бабці ОСОБА_12 не казав, що він до неї не приходить бо ідуть суди. Мама йому казала, що в суді він має казати тільки правду. Також повідомив, що папа йому дзвонив, та казав, що він його нікуди не відпустить. Повідомив, що спочатку у них дійсно були наміри виїхати в Німеччину і він вчив німецьку мову, але потім відмовились вивчати мову, бо це дуже дорого. На даний час вони планують виїхати для проживання до м. Києва.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що вона є хрещеною мамою малолітнього ОСОБА_6 та відповідно кумою позивача і відповідача. Вона вказану сім»ю знає з 2007 року. Хрестила вона ОСОБА_6 в травні 2007 року. Їй відомо, що спочатку позивач та відповідач проживали у батьків відповідача по вул. Пархоменка. Згодом позивач виїхала проживати до своїх батьків. На даний час позивач отримує допомогу на утримання дитини від держави, бо відповідач не сплачує аліменти. Вихованням дитини займається виключно позивач. Колись до неї на роботу під'їхав відповідач у справі (приблизно 2008 - 2009 рік) і сказав, що ОСОБА_6 в лікарні і треба гроші на лікування, вона одразу зателефонувала позивачу і дізналась що дитина не в лікарні і що таким чином у неї відповідач хотів отримати кошти на свої потреби. Також їй відомо про інцидент, коли ОСОБА_6 виніс відповідачу планшет, бо той його попросив. Дитина за це дуже переживала. Про ці обставини їй відомо зі слів позивача. Вона знає, що дитина охайна, з нею займається виключно мати. З сім»ї відповідача дитиною цікавиться виключно бабуся відповідача (прабабуся ОСОБА_6). Також їй відомо, що коли позивач була на заробітках у Польщі, ОСОБА_6 перебував з матір»ю позивача. Їй невідомо, про те, що відповідач надавав ОСОБА_6 будь - яку допомогу, в тому числі грошову підтримку. Також їй невідомо про факти проведення відповідачем часу з дитиною, купівлі відповідачем дитині будь - яких іграшок, одягу, продуктів харчування, тощо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона перебуває з відповідачем в неприязних відносинах, оскільки останній викрав в неї музикальний центр, речі, гроші. Сім'ю позивача та відповідача вона знає з 2006 року. Вона познайомилась з позивачем в 2006 році так як вони разом працювали в магазині продавцями. Раніше вона жила поряд з вул. Пархоменка, де проживали позивач та відповідач. З 2008 року позивач живе окремо від відповідача. Зі слів позивача їй відомо, що ОСОБА_6 з батьком не спілкується. Позивач з дитиною нерозлучні, вони завжди разом, позивач дуже гарна мати. Від того часу як сторони по справі почали проживати окремо, вона особисто жодного разу не бачила відповідача з дитиною. Також позивач їй казала, що відповідач позивачу з дитиною жодним чином не допомагає. Вона особисто говорила з ОСОБА_6 і він їй казав, що він не хоче спілкуватись з відповідачем, бо батько має бути прикладом для нього. Вказала, що їй зі слів позивача відомо, що ОСОБА_6 віддав відповідачу планшет і той його забрав і не повернув. Відповідач не був на жодному зі свят ОСОБА_6, не робив дитині подарунків, будь - як не допомагав. В 2013 чи в 2014 році позивач працювала у Польщі, вона з нею спілкувалась по телефону, та позивач їй казала, що дитина у цей період приживала з матір»ю позивача.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомила, що вона є матір'ю позивача. З осені 2008 року позивач уже проживала разом з нею, оскільки розійшлась з відповідачем. Коли позивач їздила до Польщі на заробітки то ОСОБА_6 жив і в неї і в бабки відповідача - ОСОБА_12 і в мами відповідача. Ночував в цей час ОСОБА_6 скрізь і в неї і в бабки відповідача і в матері відповідача. Відповідач жодної допомоги ОСОБА_6 не надавав, однак за весь час приїздив до ОСОБА_6 десь разів п'ять, та спілкувався час від часу з ним. Разом з тим в такі поїздки відповідач ОСОБА_6 нічого не привозив. Вона знає, що відповідач ніде не працював, оскільки він нічого не давав ОСОБА_6. ОСОБА_6 ніколи не казав, що відповідач йому щось купив. Зі слів ОСОБА_6 вона знає, що в 2014 році відповідач до ОСОБА_6 приїздив двічі. На запитання суду повідомила, що на даний час її дочка вийшла заміж за громадянина Німеччини ОСОБА_8. Його постійне місце роботи знаходиться в Німеччині, робота пов'язана з комп'ютерами. Чоловік її дочки проживає у приватному будинку також в Німеччині. На запитання суду також повідомила, що поки у її дочки немає планів на виїзд на постійне місце проживання до Німеччини, а коли ОСОБА_6 закінчить шкоду, потім подивляться.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні повідомила, що вона є сусідкою матері позивача та відповідно й позивача, оскільки на даний час остання проживає разом з матір'ю. З приводу відносин з відповідачем, повідомила, що в неї з відповідачем був конфлікт, оскільки останній взяв у неї на реалізацію телефон, однак ні телефону ні грошей відповідач свідку не повернув. Однак зла на нього через це вона немає. Їй відомо, що на даний час ОСОБА_6 виховує виключно позивач. Позивача вона знає з її дитинства, вона гарна мати. Після того, як позивач та відповідач стали проживати окремо, відповідача за місцем проживання позивача вона бачила разів 3 - 4. Відповідач приїздив завжди позитивним та посміхався. Коли відповідач приїздив до позивача вона не знає, що він там робив, та чи проводив він час з дитиною, вона в цей час була у себе вдома та нічого не бачила.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказала, що колись вона співмешкала з відповідачем у справі. Вона точно не пам'ятає коли саме, але десь 2012 - 2013 роках, коли позивач їздила до Польщі на роботу, то ОСОБА_6 жив разом з нею та відповідачем. Вона особисто займалась з ОСОБА_6 уроками, тобто готувала його до школи. Тоді ОСОБА_6 казав, що з ним ніхто не займається підготовкою. Стосунки у ОСОБА_6 та відповідача були дуже гарними, ОСОБА_6 деколи залишався у них ночувати. Відповідач з дитиною часто гуляв та проводив з ним час. Відповідач позивачу в руки гроші не надавав, оскільки були випадки, що відповідач давав їй гроші, а позивач їх витрачала на себе. Дитина, коли приходила від позивача була обірвана та неохайна. Вона особисто з відповідачем купували ОСОБА_6 шорти, футболки та ін. Сім'ю ОСОБА_6 вона знає десь років 7, оскільки в цей час вона проживає у цьому ж будинку що і ОСОБА_6. Фактичні шлюбні відносини у неї з відповідачем тривали близько 2 - х років (2012 - 2013 роки). Позивача вона також знає років з п'ять. В цей період дитина переважно знаходилась у бабусі відповідача, а вдень знаходилась у них. В неї 6 - годинний графік роботи, оскільки вона працює у військовій частині, і вона буває вдома то вдень то вночі. Фактично, до часу поки відповідача не затримали вона проживала разом з ним.

Свідок ОСОБА_18, в судовому засіданні повідомила, що вона знає відповідача з 2004 року, перебуває з ним в нормальних відносинах, з позивачем в будь - яких відносинах не перебуває. Починаючи з 2008, 2009 років вона почала більше спілкуватись з відповідачем та з дитиною. Їй відомо, що відповідач опікувався дитиною, він гуляв з ОСОБА_6. Вона неодноразово приходила в гості до відповідача і там був ОСОБА_6. До відповідача ОСОБА_6 дуже добре відносився. ОСОБА_6 казав до відповідача «папочка». Кожну суботу та неділю з 2008 року ОСОБА_6 перебував у сім»ї ОСОБА_6 та з відповідачем зокрема. Відповідач та його сім»я купували ОСОБА_6 одяг, продукти харчування, іграшки, тощо. До того як відповідач потрапив до в'язниці він постійно гуляв з ОСОБА_6. Приблизно 2 - 3 дні на тиждень ОСОБА_6 перебував у відповідача вдома за адресою АДРЕСА_1, такі відвідини мали місце до першого засудження відповідача. Після того, як відповідач вийшов з в'язниці та перед другим засудженням, відповідач також гуляв з ОСОБА_6. Зазвичай п'ятницю, суботу та неділю ОСОБА_6 проводив у відповідача. ОСОБА_3 купував ОСОБА_6 іграшки, одяг, продукти. Їй відомо, що коли ОСОБА_6 було близько 4 - х років і позивач поїхала на роботу до Польщі, то дитина 3 місяці проживала в квартирі батьків відповідача, з якими на той час проживав і відповідач ОСОБА_3 Один із днів народження ОСОБА_6 справлявся в сім»ї ОСОБА_3, а позивач у справі не була присутня при цьому, оскільки поїхала проводжати когось, в цей час відповідач перебував у в'язниці. Відношення ОСОБА_6 до відповідача змінилось у гіршу сторону у червні 2015 року, оскільки позивач у справі налаштувала дитину проти відповідача та його сім»ї. Дитина деколи приходила до сім»ї ОСОБА_3, однак довго там не перебувала, мотивуючи це тим, що довго йому бути там не можна, оскільки йому забороняє мати. В 2013 - 2014 роках, коли відповідач перебував на свободі він купував одяг, іграшки, зокрема куртку, штани, труси, носки, тощо. Під час засудження відповідач також дзвонив дитині. Дитиною на даний час маніпулюють та не дають можливості спілкуватись а ні з відповідачем а ні з його родичами.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні повідомила, що вона є прабабусею ОСОБА_6 та бабусею відповідача у справі. Вона перебуває в нормальних відносинах з позивачем та відповідачем. З червня 2014 року відповідач перебуває в ув'язненні. До взяття відповідача під варту ОСОБА_6 постійно або переважно перебував у них. В цей період вона разом з відповідачем купували ОСОБА_6 одяг, зокрема куртку, штани, футболки, іграшки. До того, як відповідача взяли під варту, він постійно перебував з дитиною, гуляв, він його дуже любить. Позивач та відповідач переїхали проживати до батьків позивача десь у 2008 році., а в 2009 році позивач та відповідач розійшлись. 01.09.2011 року відповідача вперше засудили до реального позбавлення волі, а до цього в 2010 році його також засуджували, але умовно. Вийшов відповідач з в'язниці після першого реального засудження в травні 2013 року. Другий раз відповідача взяли під варту в червні 2014 року, на даний час він відбуває покарання у в'язниці. До 2011 року відповідач водив ОСОБА_6 в дитячий садочок, що біля них, тоді ОСОБА_6 жив і у мами, і в батьків відповідача і у неї. Відповідач неодноразово давав їй кошти, щоб вона щось купила ОСОБА_6. Також вони купували ОСОБА_6 речі за спільні кошти її та відповідача. Коли позивач їздила на роботу до Польщі, то ОСОБА_6 жив як у неї так і в відповідача, який на той час жив з іншою жінкою, також ОСОБА_6 проживав у цей час і у батьків позивача. В цей час відповідач постійно був з ОСОБА_6. Були випадки коли дитина приходила від позивача неохайною. ОСОБА_6 дуже гарно ставився до відповідача, вони постійно десь разом ходили. Відповідач часто носив ОСОБА_6 у себе на плечах. Як відповідача взяли під варту ОСОБА_6 ще 2-3 рази на тиждень приходив до сім»ї ОСОБА_3, коли почались суди то ОСОБА_6 перестав приходити, коли вона до нього телефонувала та запитувала чому він не приходить він сказав, що не прийде бо йдуть суди. Він також казав, що не буде приходити по тій причині, що йому по скайпу новий чоловік його мами ОСОБА_8, показував будинок де він буде скоро жити в Німеччині.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомила, що вона є матір'ю відповідача. До ув'язнення відповідача останній дитину взував, одягав. Спільними зусиллями вони збирали дитину в школу. Гроші давав як відповідач (її син) так і вони всією сім'єю. В 2013 - 2014 роках відповідач співмешкав з ОСОБА_16, до взяття його під варту. ОСОБА_6 періодично проживав і в позивача і в відповідача, і у неї а також у ОСОБА_21 На ніч ОСОБА_6 залишався де хотів. Коли ОСОБА_6 до них приходив то жив дві - три неділі у них. Коли ОСОБА_6 був маленьким відповідач купував йому іграшки, різні розвиваючі ігри (пірамідки, машинки, одяг, тощо). Коли позивач їздила на роботу до Польщі ОСОБА_6 проживав як у них так і в матері позивача. Відповідач у цей час був у в'язниці. Коли ОСОБА_6 пішов до школи, були випадки коли він сам зі школи приходив до неї додому.

В судовому засіданні ОСОБА_24 повідомив, що він є батьком відповідача, а позивач є його колишньою невісткою. Цим позовом позивач хоче залишити його особисто без внука, а відповідача без сина. Його син приймав участь у вихованні дитини, зустрічався з сином час від часу. Відповідач купував ОСОБА_6 одяг, зокрема велику іграшкову машинку на педалях, і маленькі машинки по 50 - 100 грн. Імпортну одежу купували на складі. ОСОБА_6 періодично був і у них (ОСОБА_24) і у позивача і у бабці ОСОБА_21. ОСОБА_6 дуже добре відносився до відповідача, а відповідач до ОСОБА_6. Відповідач часто давав ОСОБА_6 по 20 - 50 грн. на мілкі побутові потреби. Коли відповідач вперше повернувся з місць позбавлення волі вони працювали разом, а саме ремонтували автомобілі, здійснювали таку діяльність неофіційно. Коли ОСОБА_6 був маленький відповідач і перевдягав сина і гуляв з ним, і водив його в дитячий садочок, підігрівав їсти і т.п. За час коли відповідач був на свободі він купив сину десь 3 куртки, 5 штанів, та ін. Відповідач забирав ОСОБА_6 зі школи. Він і на даний час намагається спілкуватись по телефону, але позивач забороняє ОСОБА_6 спілкуватись з відповідачем. Коли позивач їздила на роботу до Польщі ОСОБА_6 проживав в сім»ї ОСОБА_24, коли у нього вдома, коли у бабки ОСОБА_21.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, заслухавши покази свідків, враховуючи думку представника третьої особи, та дитини, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.4, 206).

В період з 18.07.2011 року по 17.10.2014 року позивач у справі перебувала в шлюбі з ОСОБА_19, що обумовило зміну її прізвища з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» (а.с. 6,7).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2013 року у справі №127/23681/13-ц задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів зі ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 550 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття, починаючи з 03.10.2013 року. (а.с.8).

У Замостянському відділі ДВС Вінницького МУЮ на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2013 року у справі №127/23681/13-ц (а.с.9).

З листа Замостянського відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області від 09.02.2015 року № 2700/09 - 37/11 вбачається, що виконавчий лист за наведеним вище рішенням суду був пред'явлений до виконання 04.11.2014 року, за яким 05.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Станом на 09.02.2015 року боржнику було направлено виклик та реквізити стягувача для перерахунку аліментів (а.с. 9).

Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2015 року складала 9 296,77 гривень, а станом на 01.09.2015 року - 12596,77 грн. (а.с.10, 219).

В судовому засіданні встановлено, та сторонами по справі не заперечується та обставина, що ОСОБА_3 на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років та три місяці у Стрижавській виправній колонії № 81, що визначено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2015 року (а.с. 142 - 156).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з наведеного вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2015 року початок строку відбування покарання ОСОБА_3 вирішено рахувати з дня постановлення вироку, тобто з 31.07.2015 року, разом з тим на виконання вимог КПК України, вирішено також зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання відбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2015 року з 05.06.2014 року по 30.07.2015 року.

Таким чином з наведеного слідує, що відповідач у справі ОСОБА_3 реально перебуває під вартою з 05.06.2014 року, що з огляду на час пред'явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до виконання (04.11.2014 року), свідчить про те, що відповідач не міг та не має змоги на даний час, з об'єктивних причин, добровільно виконувати покладений на нього рішенням суду обов'язок зі сплати аліментів на утримання його малолітнього сина.

На виконання ухвали суду від 06.08.2015 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. У висновку наведено, що з 2008 року по теперішній час ОСОБА_3 проживав окремо від сина ОСОБА_6. За час окремого проживання Батько неналежним чином виконував обов'язки по вихованню та розвитку дитини, спілкувався з сином лише епізодично, не цікавився життям дитини, неналежно виконував обов'язок щодо утримання дитини (наявна заборгованість по сплаті аліментів). ОСОБА_3 веде антигромадський спосіб життя, притягувався до кримінальної відповідальності, на час виготовлення висновку перебуває у слідчому ізоляторі за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. В 2014 році мав місце факт втягування ОСОБА_3 свого малолітнього сина ОСОБА_6 у протиправну діяльність. На засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Вінницької міської ради ОСОБА_3 не з'явився, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. Враховуючи неналежне виконання батьком ОСОБА_3 протягом тривалого часу своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, думку дитини, орган опіки і піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 105 - 107).

Відповідно до довідки про склад сім'ї №318 від 26.03.2015 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, разом з матір'ю ОСОБА_1 та сестрою (а.с.12).

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання дитини від 15.04.2015 року, затвердженого директором закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Вінницької міської ради» 16.04.2015 року, встановлено, що житлово-побутові умови та характеристика сім'ї, в якій проживає ОСОБА_6, задовольняють вимоги для зростання та виховання хлопчика, батько з дитиною не проживає (а.с.73).

З характеристики на ОСОБА_6, виданої закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Вінницької міської ради» 30.01.2015 року за №9, вбачається, що вихованням дитини займається його мати ОСОБА_1, батько хлопчика жодного разу до школи не приходив, з вчителем не спілкувався, при розмові по телефону на запрошення відвідати школу відповів відмовою (а.с.74).

Згідно довідки Дошкільного навчального закладу № 16 від 13.02.2015 року № 05-01-44/3 в дошкільні роки ОСОБА_6 з серпня 2009 року по 30.07.2012 року ОСОБА_3 в зазначеному закладі не з'являвся, вихованням дитини займалася мати (а.с.77).

Згідно психологічної характеристики ОСОБА_6 від 26.01.2015 року дитина з батьком не бачиться, не спілкується, не вважає останнього своє сім'єю, емоційна атмосфера сім'ї, в якій росте хлопчик, є сприятливою для виховання і навчання дитини (а.с.75).

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Вони повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону).

Окрім того, відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Тому, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно п. 15 наведеної вище Постанови Пленуму позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В абзаці 2 п. 18 наведеної Постанови Пленуму зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

В абзаці 3 п. 17 наведеної Постанови Пленуму також зазначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Як на одну із підстав своїх вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 позивач посилається на те, що відповідач з 2008 року участі у вихованні сина не приймав, не спілкувався з ним, не надавав матеріальної допомоги.

Разом з тим, такі доводи позивача частково спростовані самим позивачем, яка надаючи в судовому засіданні пояснення зазначила, що відповідач приїжджаючи до дитини, перебував з сином кілька хвилин і знову їхав, що свідчить про те, що коли відповідач не перебував в місцях позбавлення волі він періодично спілкувався з малолітнім сином. Також позивач у своїх поясненнях зазначила, що коли малолітній ОСОБА_6 телефонував до ОСОБА_3, щоб той до нього приїхав, останній до нього не приїздив. Вказані обставини свідчать про спілкування відповідача з дитиною не лише, коли він до нього приїздив, але й засобами телефонного зв'язку (спілкування було присутнє).

Вказані дії відповідача, а саме спілкування по телефону а також періодичні відвідини малолітнього ОСОБА_6 ніяк не можуть свідчити про свідоме ухилення ОСОБА_3 від спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_6 в той час коли він перебував на свободі.

Доводи позивача з приводу того, що відповідач приїздить до дитини п'яним та нічого не привозить перед судом є недоведеними, а тому суд не приймає вказані свідчення позивача до уваги, оскільки пояснення позивача згідно положень ЦПК України не є доказом по справі.

Аналогічно з приводу доводів позивача, що відповідач дитячий садочок який в свій час відвідував ОСОБА_6 з'явився лише 1 раз а в школу взагалі не з'являвся, суд зазначає те, що виховання та піклування про дитину не обмежуються виключно відвідинами батьками дошкільних закладів та загальноосвітніх шкіл, та відповідно суд має оцінити в комплексі всі докази по справі аби дійти висновку, що відповідач умисно ухиляється від своїх батьківських обов'язків та своїми діями довів, що він не бажає спілкуватись з дитиною та піклуватись про неї. Окрім цього малолітній ОСОБА_6 в судовому засіданні 04.04.2016 року вказав на те, що відповідач у справі тричі приїздив до нього до школи, оскільки виявляв бажання забрати його зі школи.

У цьому зв'язку суд зазначає також те, що твердження позивача (наведено у позовній заяві) з приводу того, що з 2008 року відповідач участі у вихованні дитини не приймав, не спілкувався з дитиною та не надавав матеріальної допомоги спростовуються також показами свідків як зі сторони відповідача так і зі сторони позивача (мами позивача та сусідки позивача).

Зокрема в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, яка є матір'ю позивача повідомила, що за весь час відповідач приїздив до ОСОБА_6 десь разів п'ять, та спілкувався час від часу з ним. Зокрема в 2014 році відповідач до ОСОБА_6 приїздив двічі. Свідок зі сторони позивача ОСОБА_15 в судовому засіданні зазначила, що після того, як позивач та відповідач стали проживати окремо, відповідача за місцем проживання позивача вона бачила разів 3 - 4. Свідок ОСОБА_16, повідомила, що коли відповідач був на волі він з дитиною часто гуляв та проводив з ним час. Вона особисто з відповідачем купували ОСОБА_6 шорти, футболки та ін. Свідок ОСОБА_18 з цього приводу зазначила, що відповідач опікувався дитиною, він гуляв з ОСОБА_6. Вона неодноразово приходила в гості до відповідача і там був ОСОБА_6, до відповідача ОСОБА_6 дуже добре відносився. ОСОБА_6 казав до відповідача «папочка». Кожну суботу та неділю з 2008 року ОСОБА_6 перебував у сім»ї ОСОБА_6 та з відповідачем зокрема. Відповідач та його сім»я купували ОСОБА_6 одяг, продукти харчування, іграшки, тощо. До того як відповідач потрапив до в'язниці він постійно гуляв з ОСОБА_6. В 2013 - 2014 роках, коли відповідач перебував на свободі він купував одяг, іграшки, зокрема куртку, штани, труси, носки, тощо. Під час засудження відповідач також дзвонив дитині. Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні зауважила, що з червня 2014 року відповідач перебуває в ув'язненні. До взяття відповідача під варту ОСОБА_6 постійно або переважно перебував у них. В цей період вона разом з відповідачем купували ОСОБА_6 одяг, зокрема куртку, штани, футболки, іграшки. До того, як відповідача взяли під варту, він постійно перебував з дитиною, гуляв, він його дуже любить. Відповідач неодноразово давав їй кошти, щоб вона щось купила ОСОБА_6. Також вони купували ОСОБА_6 речі за спільні кошти її та відповідача. Як відповідача взяли під варту ОСОБА_6 ще 2-3 рази на тиждень приходив до сім»ї ОСОБА_6, коли почались суди то ОСОБА_6 перестав приходити, коли вона до нього телефонувала та запитувала чому він не приходить він сказав, що не прийде бо йдуть суди. Аналогічні покази надали також свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_24

Вказані свідчення наведених свідків в цій частині суд приймає як доказ на спростування тверджень позивача, що позивач з 2008 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, матеріальної допомоги не надає, з сином не спілкується, оскільки вони в логічній послідовності та системно відтворюють дійсні обставини справи.

Покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 з приводу того, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не допомагає матеріально в утриманні сина, судом до уваги не приймаються, оскільки на запитання суду вони повідомили, що джерелом їх обізнаності у відносинах позивача, відповідача та дитини є власне позивач, та покази вони (частково) надають з її слів. Окрім того, такі покази входять у пряму суперечність з показами свідків, які безпосередньо сприймали відносини, які виникли між ОСОБА_3, малолітнім ОСОБА_6 та позивачем у справі. Окрім того ОСОБА_10 повідомила, що в неї наявні неприязні відносини з відповідачем, оскільки останній здійснив викрадення у неї майна.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач також вказувала на те, що позивач використовує дитину в своїх протизаконних інтересах та втягує ОСОБА_6 у злочинну діяльність, доказом чого представила суду протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.01.2015 року, згідно якого вона просила прийняти міри до ОСОБА_3, який на початку квітня 2014 року взяв у ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 планшет андроїд та не повертає, також посилалась на свої пояснення до протоколу від 28.01.2015 року та довідку про реєстрацію кримінального провадження від 20.08.2015 року (а.с. 79,80, 217).

Суд не приймає вказані протокол, пояснення та довідку, як докази втягнення малолітнього ОСОБА_6 у злочинну діяльність чи використання останнього в протизаконних інтересах ОСОБА_3, оскільки вказані докази є неналежними та не свідчать про обставини використання малолітнього ОСОБА_6 в протизаконних інтересах ОСОБА_3. Такі обставини не є встановленими вироком суду, такі докази свідчать про реєстрацію кримінального провадження, що згідно вимог КПК України 2012 року є обов'язковим). (ч. 2 ст. 59 ЦПК України). Будь - яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не представлено, а отже перед судом є недоведеними.

З приводу, як наведено позивачем, ухилення відповідача від сплати аліментів, суд зазначає наступне. Як вбачається з вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2015 року початок строку відбування покарання ОСОБА_3 вирішено рахувати з дня постановлення вироку, тобто з 31.07.2015 року, разом з тим ОСОБА_3 в строк покарання також зараховано відбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2015 року з 05.06.2014 року по 30.07.2015 року.

Таким чином з наведеного слідує, що відповідач у справі ОСОБА_3 реально перебуває під вартою з 05.06.2014 року та станом на час ухвалення цього рішення відбуває покарання в місцях позбавлення волі, що враховуючи те, що виконавчий лист про стягнення аліментів до виконання було пред'явлено лише 04.11.2014 року, свідчить про те, що відповідач не міг та не має змоги на даний час, з об'єктивних причин, виконувати покладений на нього рішенням суду обов'язок зі сплати аліментів на утримання його малолітнього сина, оскільки він з 05.06.2014 року перебуває під ватрою.

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету ВМР про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 від 11.09.2015 року, згідно вимог ч. 6 ст. 19 СК України не має для суду наперед встановленої сили та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі, а як наслідок не приймається судом до уваги оскільки такий висновок є формальним, поверхневим та таким, який не відтворює дійсні обставини справи (як наведено в ч. 6 ст. 19 СК України недостатньо обґрунтованим). В ньому містяться внутрішні суперечності, які не узгоджуються між собою. Зокрема, аналізуючи наведений висновок суд зважає на наступне. У висновку наведено, що відповідач з 2008 року спілкувався з дитиною епізодично, не цікавився життям останнього, а отже батько неналежним чином виконував обов'язки по вихованню дитини. Разом з тим, при прийнятті вказаного висновку не враховано яка періодичність такого спілкування, в чому проявлялась та чи проявлялась взагалі турбота відповідача про дитину іншим чином, з яких причин відповідач не спілкується з сином в достатній мірі, в тому числі і на час прийняття висновку. Відповідача у справі при прийнятті висновку не опитано, оскільки він перебував в місцях позбавлення волі. При прийнятті вказаного висновку по суті враховано виключно позицію та документи, що були представлені на засідання комісії позивачем у справі. Іншою підставою для прийняття вказаного висновку стало те, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.02.2015 року в розмірі 9296,77 грн. Разом з тим, констатуючи вказану обставину як підставу для можливого позбавлення відповідача у справі батьківських прав органом не враховано, що виконавчий лист про стягнення аліментів в примусовому порядку, до виконання пред'явлено в той час коли відповідач уже перебував під вартою, та перебуває під вартою й досі, що унеможливлює виконання рішення суду у добровільному порядку. Ще однією підставою для висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав у висновку зазначено те, що відповідач веде антигромадський спосіб життя, притягувався до кримінальної відповідальності, та мав місце факт втягування малолітнього сина у протиправну діяльність. Разом з тим, в чому проявилась антигромадська діяльність відповідача не зазначено, а притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення (у даному випадку) корисливих злочинів проти власності, відповідно до ст. 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (окрім випадку, наведеному у п. 6 ч. 1 ст. 164 СК України. Факт втягнення відповідачем малолітнього ОСОБА_6 у злочинну діяльність як станом на час прийняття висновку так і станом на день ухвалення рішення у цій справі є жодним чином не доведеним.

Враховуючи викладене наведений висновок органу опіки та піклування судом до уваги не приймається, оскільки він є однобоким та таким, що не відтворює дійсні обставини справи.

Не приймаються до уваги також характеристики та психологічні характеристики ОСОБА_6, згідно яких останній не виявляє інтересу до свого батька, не вважає його членом своєї сім»ї (не включає його до неї), оскільки враховуючи вік дитини та особливості його сприйняття об'єктивної реальності, він логічно зазначив членами своєї родини осіб, з якими він на даний час проживає.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд зазначає та враховує те, що відповідач дійсно неодноразово засуджувався до покарання у виді позбавлення волі, та й на даний час відбуває таке покарання, разом з тим, в судовому засіданні не доведено обставин та наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу, у зв'язку з невиконанням ним своїх батьківських обов'язків, оскільки він по мірі можливості перебуваючи на волі а так само і у в'язниці намагався і намагається спілкуватись зі своїм сином, а коли був на свободі намагався проводити з ним час. По мірі можливості відповідач та його сім»я (мати, батько, бабуся) приймали участь у матеріальному забезпеченні малолітнього ОСОБА_6, в його фізичному та духовному розвитку.

Відповідач дійсно вчинив ряд корисливих злочинів проти власності, за що на даний час відбуває покарання за вироком суду, однак перебування його на даний час у місцях позбавлення волі не може слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 Невиконання ним з об'єктивних причин своїх батьківських обов'язків за час перебування його в місцях позбавлення волі не свідчить про його умисел на ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Також у судовому засіданні встановлено, що саме позивач чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні із сином, про що свідчить заявлене в судовому засіданні 10.03.2016 року клопотання в якості забезпечення позову про обмеження на час розгляду справи спілкування відповідача з його неповнолітнім сином ОСОБА_6 (а.с. 204, 212 - 213), в задоволенні якого ухвалою суду від 10.03.2016 року - відмовлено. Разом з тим, така процесуальна поведінка позивача свідчить про те, що позивач бажає обмежити спілкування відповідача з дитиною попри волю відповідача, який бажає та намагається спілкуватись з дитиною усіма доступними для нього шляхами та засобами (і в судовому засіданні в режимі відео конференції і по телефону).

Оцінюючи надані суду пояснення малолітнього ОСОБА_6, суд зазначає те, що дитину було підготовлено до судового засідання та нав'язано позицію позивача у справі. Про вказані обставини свідчить зокрема те, що дитина починала відповідати на питання представника позивача, ще до того, як питання були задані до кінця. Дитина застосовувала формулювання аналогічні за своєю конструкцією та послідовністю, що і позивач: «відповідач деколи дзвонив до нього, обіцяв приїхати але не приїздив», «відповідач приїздив з пивом», «нічого не привозив», «нічого не купував», «до баби ОСОБА_22 (матері відповідача) він не ходить бо та п'є». Дитина по суті говорила словами позивача. Окрім наведеного покази малолітнього ОСОБА_6 є суперечливими, зокрема, спочатку ОСОБА_6 сказав, що дуже любить бабку ОСОБА_21, однак до неї (з часу початку судового розгляду до березня 2016 року) не приходив, оскільки вона його не запрошувала (раніше постійно приходив без запрошення). Папу він не хоче мати, однак спілкується з ним по телефону, та відповідач йому казав, що він його нікуди не відпустить. Спочатку малолітній ОСОБА_6 сказав, що відповідач йому жодного разу нічого не привозив та не давав коштів, а на запитання суду повідомив, що відповідач привозив йому кошти, однак ці кошти надавав йому не відповідач по справі а передавав дідусь (батько відповідача).

Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що дитина висловлює не свою позицію та дійсне відношення до відповідача, а відтворює позицію позивача у справі, а отже не приймається судом до уваги, як така що відтворює дійсні обставини справи.

Враховуючи наведене, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи поведінку позивача та відповідача в судовому засіданні, з метою захисту прав дитини та в якнайвищих її інтересах, приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 150, 155, 164-167 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.10, 59, 60, 88, 158, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

СУДДЯ: