Постанова № 57245732, 28.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

755/4388/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та просить постановити рішення, яким зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок пенсії позивача по втраті годувальника, що є основним джерелом існування позивача, відповідно до довідки Прокуратури м. Києва для пред'явлення в Пенсійний фонд України №18/39 від 27.01.2016 року в розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати 14876,21 грн., починаючи з 01.12.2015 року.

Позивач мотивувала заявлені вимоги тим, що вона з 01.02.1996 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_3, який працював в органах прокуратури більше 30 років, на момент виходу на пенсію займав посаду помічника прокурора Київської транспортної прокуратури, старшого радника юстиції. З 10.12.2003 року позивач отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати без обмеження її розміру. Згідно довідки Прокуратури м. Києва №18/39 від 27.01.2016 року заробітна плата працівника апарату прокуратури, що відповідає його посаді та рангу, станом на 15.12.2015 року складає 14876,21грн. 11.02.2016 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва з проханням зробити перерахунок пенсії у розмірі 90% від вказаної у Довідці загальної суми заробітної плати без обмеження розміру пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам органів прокуратури. Однак, Листом від 12.02.2016 року відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача, з посиланням на положення Закону України „Про прокуратуру" № 1697-УІІ від 14.10.2014 року та на п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015 року, відповідно до яких з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначаються, серед іншого, відповідно до Закону України „Про прокуратуру". Разом з тим, позивач вважає непроведення відповідачем перерахунку її пенсії протиправним, оскільки відповідачем при нарахуванні позивачу пенсії, неправомірно застосовано положення Закону України „Про прокуратуру" в поточній редакції, оскільки позивачу пенсія була призначена до набрання чинності останніми змінами, що дає їй право на перерахунок та отримання пенсії у встановленому законом максимальному розмірі - 90% від заробітної плати, тому позивач змушена звернутись з даним позовом до суду.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає, що нарахування позивачу пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" в редакції, яка діяла станом на день звернення позивача 11.02.2016 року, є правомірним, відповідає вимогам закону, та відповідач заперечив проти проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог позивача, вказуючи на необґрунтованість останніх.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини третьої ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно положень статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї також вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що з 01.02.1996 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та з 10.12.2003 року позивач отримує пенсію у розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати по втраті годувальника, її чоловіка ОСОБА_3, який працював в прокуратурі міста Києва на посаді помічника прокурора Київської транспортної прокуратури, що не спростовано відповідачем у наданих суду письмових запереченнях проти позову.

За даними Довідки №18/39 від 27.01.2016 року, виданої Прокуратурою м. Києва, заробітна плата працівника прокуратури, посада якого відповідає посаді, що займав померлий годувальник позивача - ОСОБА_3, станом на 15.12.2015 року становить 14876,21грн.

Листом начальника Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва №2579/01 від 12.02.2016 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, з посиланням на положення Закону України „Про прокуратуру" № 1697-УІІ від 14.10.2014 року та на п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, відповідно до якого з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначаються, серед іншого, відповідно до Закону України „Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII „Про прокуратуру".

Так, частиною 1 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" (в редакції, яка була чинною на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі..

Законом України № 3668-УІ „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-УІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-УІ.

У відповідності до норм Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про проведення перерахунку пенсії, внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України „Про прокуратуру", відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, станом на день проведення перерахунку пенсії з 01.04.2015 набув чинності Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавці актів України", який встановлює низку змін до законів, які регулюють питання пенсійного забезпечення громадян.

Зокрема, з 01.01.2015 розмір пенсії за віком та вислугою років, які призначаються за нормами Закону України „Про прокуратуру" становлять 60 % заробітної плати.

Однак, відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, положення яких - щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-УІ не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.

Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 18 ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законами № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» і № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Законів № 3668-VІ і № 1166-VII не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 1789-ХІІ в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячного чинного заробітку, з урахуванням стажу роботи померлого годувальника позивача в органах прокуратури, що перевищує максимальний граничний вік задля отримання пенсії даного виду, і при перерахунку мають бути взяті до уваги збільшені показники підвищення заробітної плати, які надані позивачем та підтверджені довідкою від 27.01.2016 року №18/39, копію якої долучено до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Управлінням пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва було неправомірно відмовлено позивачу у перерахуванні пенсії, з урахуванням збільшених показників підвищення заробітної плати, які надані позивачем та підтверджені довідкою від 27.01.2016 року №18/39, з розрахунку 90% від заробітної померлого годувальника позивача, з урахуванням стажу роботи в органах прокуратури понад 30 років, оскільки такий розрахунок відповідає положенням статті 50-1 Закону України „Про прокуратуру" в редакції, яка діяла станом на день призначення пенсії, та відповідачем у письмових запереченнях до позову не наведено будь-яких правових підстав правомірності нарахування та виплати позивачу пенсії у розмірі, що підлягає до оспорення, задля спростування встановлених судом обставин.

Згідно роз'яснень, наведених у пункті 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України „Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року № 7, відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

З огляду на викладене, задля відновлення порушеного права позивача в сфері пенсійного забезпечення, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок пенсії позивача по втраті годувальника, що є основним джерелом існування позивача, відповідно до довідки Прокуратури м. Києва №18/39 від 27.01.2016 року у розмірі 90% від зазначеної у Довідці середньомісячної заробітної плати, починаючи з 01.12.2015 року. При цьому, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та дотримуючись принципу зрозумілості судового рішення щодо його логічності, чіткості та повноти обґрунтування, для подальшого правильного його виконання, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, зобов'язавши відповідача також здійснити виплату пенсії позивача у зазначеному вище розмірі, починаючи з 01.12.2015 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 58 Конституції України, ", ст.ст. 9, 10, 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру", ст. 8-11, 17-19, 41, 69-71, 94, 160-164, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районні м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1, у розмірі 90% місячної заробітної плати, вказаної в довідці Прокуратури м. Києва №18/39 від 27.01.2016 року (14876,21грн.), починаючи з 01.12.2015 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відшкодувати ОСОБА_1 понесені нею у справі судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районні м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я: