Ухвала суду № 57245564, 23.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4984/16-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Ластовка Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про скасування арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, в якому просила скасувати арешт, накладений постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 10.02.2011 році у виконавчому провадженні № 24494029 на все нерухоме майно позивача ОСОБА_1.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки позивач не зазначила обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги до відповідача відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог, тобто в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про звільнення з під арешту майна саме в позовному провадженні, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви вона по своїй суті фактично є скаргою на дії державного виконавця, яка подається в порядку, передбаченому положеннями ст. 383 ЦПК України.

Так, засобом судового захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду вимога про відправлення правосуддя, з одного боку, та звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього зобов'язання або визнання наявності чи відсутності правовідносин - з іншого.

Разом з тим, метою позову про звільнення майна з-під арешту є встановлення належності арештованого майна, то для спорів про звільнення майна з-під арешту характерно викладення обставин щодо наявності арештованого майна та підстав, що передбачають право на звернення до суду зацікавленої особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, у зв'язку з чим порушено право позивача, яке обумовлене неможливістю для нього здійснити своє суб'єктивне право через обмеження можливості щодо розпорядження чи користування цим майном.

Таким чином, судом розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, відповідати за якими мають боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, або особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Однак в змісті позовної заяви не зазначено, в чому саме полягає порушення прав позивача, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вони звертаються до суду та обґрунтовують свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування, не є викладеними обставини щодо порушення прав позивача, які підлягають відновленню саме в порядку позовного провадження, оскільки не зазначено, в чому саме полягає дане порушення і всупереч яким нормативним актам, внаслідок яких саме дій, та з якими правовими наслідками.

Між тим, слід зауважити, що звільнення майна з під арешту, накладеного постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження віднесено до повноважень та компетенції державного виконавця, оскільки положеннями ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця скасовувати арешт накладений на майно боржника, про що зазначається у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, в поданій позовній заяві не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені, який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, та, якщо, позивач звертається в позовному провадженні, вказати, в чому полягає спір про право, з якого між сторонами склалися дані правовідносини, і які права, свободи чи інтереси були порушені, чим визначений той засіб захисту права, який позивач просить застосувати, з посиланням на обставини.

Крім того, позивачем ОСОБА_1, яка заявила до відповідача вимогу про скасування арешту, не сплачено судовий збір.

Виходячи з наведеного, позивачу необхідно сплатити суму судового збору, відповідно до встановлених Законом України «Про судовий збір» ставок.

При зверненні до Дніпровського районного суду м. Києва судовий збір слід сплатити на зазначені нижче реквізити: отримувач коштів: УДКСУ (Управління державної казначейської служби України) у Дніпровському районі м. Києва, банк отримувача: ГУ ДКСУ (Головне управління Державної казначейської служби України) у м. Києві; код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача 31216206700105, код отримувача (код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України): 38012871, код класифікації доходів бюджету: 22030001; призначення платежу: 22030001; «Судовий збір», Дніпровський районний суд м. Києва, вид звернення, пункт з таблиці ставок судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документ, що звільняє від сплати судового збору.

Таким чином, позивач має надати суду докази сплати судового збору з урахуванням її позовних вимог, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, оскільки, позивачем не виконано вимоги ст. 119 ЦПК України, судом, застосовуються норма, передбачена ч. 1 ст. 121 цього Кодексу - заява залишається без руху, про що повідомляється позивач і йому надається строк для усунення недоліків.

Таким чином, вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження у цивільній справі, а позовна заява підлягає залишенню без руху, про що повідомляється позивач і йому надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 3 (три) дні з дня отримання ним ухвали.

У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про скасування арешту - залишити без руху.

Надати позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три дні з дня отримання заявником копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: