Ухвала суду № 57245515, 21.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10881/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Куса Л.І., за участю слідчого Левчука Є.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві Левчука Є.В. про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040001008 від 22.01.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в:

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва про надання тимчасового доступу до документів, які містять банківську таємницю, з можливістю їх вилучення, відносно ТОВ «ДИЛЕР-АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ «ІВАН ВИСОЦЬКИЙ, ДОЧКА І КОМПАНІЯ» та знаходиться у володінні пат «Артем Банк» (МФО 300885), за адресою: м. Київ, вул. С. Стрільців, 103, у зв'язку з здійсненням досудового розслідування у вказаному провадженні.

У судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, на підставі положень ч. 2 ст. 163 КПК України, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі прокурора та представника особи у володінні, якої знаходяться речі і документи.

Тож, слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

У випадку необхідності отримання тимчасового доступу до речей і документів, які містять банківську таємницю, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України, становить охоронювану законом таємницю, сторона кримінального провадження має право, згідно положень ст. 160 КПК України, звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Як убачається з клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що УП надійшло ряд заяв від фізичних осіб, які протягом 2013 року уклали трьохсторонні договори між ТОВ «Група Компаній «Новобуд- 1» (ЄДРПОУ 38527138) та ОК «ЖБК «Дарницький» (ЄДРПОУ 38516101) для будівництва багатоквартирного будинку за адресою м. Київ, вул. І.Дубового, 13 та подальшого набуття права власності на квартири у вказаному будинку. Однак, з плином часу, вказані особи пересвідчились, що за вказаною адресою жодних будівельних робіт не ведеться, а керівники вищевказаних установ на телефонні дзвінки не відповідають та з займаного офісу переїхали.

Зокрема, між фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (кожен як зацікавлена сторона - 1) та ТОВ «Група Компаній «Новобуд-1» (ЄДРПОУ 38527138) (зацікавлена сторона 2), ОК «ЖБК «Дарницький» (ЄДРПОУ 38516101) (зацікавлена сторона 3) укладені однотипні договори, згідно з якими «Зацікавлена сторона - 1» здійснює фінансування будівництва, «Зацікавлена сторона - 2» забезпечує будівництво будинку, укладаючи при цьому договори з підрядними організаціями та здійсню матеріально технічне забезпечення будівництва, «Зацікавлена сторона - 3» забезпечує ТОВ «Група Компаній «Новобуд-І» належне фінансування та матеріально технічні умови для виконання покладених обов'язків.

Поряд з тим, оглядом місця події від 18.03.2015 року слідчим встановлено, що за адресою м. Київ, вул. І. Дубового, 13 знаходиться одноповерховий будинок, з присадибною ділянкою на воротах якою прикріплений банер «Продается» та вказаний номер мобільного телефону.

Крім того, 22.05.2015 року допитано як свідка одного із співвласників вказаної ділянки, який показав, що дійсно є представником одного із 5 власників земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. І. Дубового, 13, та що 14.06.2013 між ними та ОК «ЖБК «Дарницький» укладений попередній договір купівлі вказаної ділянки. Зазначеним попереднім договором встановлено, що основний договір купівлі продажу земельної ділянки повинен бути укладеним 07.11.2013, однак за ініціативою ОК «ЖБК «Дарницький» основний договір підписаний не був.

Під час проведення аналізу руху коштів ОК «ЖБК Дарницький» (38576101) по р/р №26008052714200 встановлено, що 16.07.2014 року по договору позики № 01/30 від 11.07.2014 та № 02/10 від 11.07.2014. останнє перерахувало кошти в сумі 400 000 грн. в якості позики на рахунок № 2600510234801, (МФО 300885 ПАТ «Артем Банк», ЄДРПОУ 26253023), який належить ТОВ «ДИЛЕР-АГЕНТСЬІСА КОМПАНІЯ "ІВАН ВИСОЦЬКИЙ, ДОЧКА І КОМПАНІЯ» (39283491) та 23.12.2014 перерахувало кошти у розмірі 25 000 грн. в якості безвідсоткової позики по Договору № 1/22 від 22.12.2014 на той самий рахунок.

Дані обставини, на думку автора клопотання, підтверджують необхідність надання тимчасового доступу, з метою встановлення відомостей визначених ст. 91 КПК України, у даному кримінальному провадженні та виконання завдань визначних ст. 2 КПК України.

Однак, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зокрема, тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Також, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів з розпорядженням про можливості їх вилучення за умови, що сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що вони мають суттєве значення для встановлення важливих обставин, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, а без вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів (ч. 5, ч. 6 та ч. 7 ст. 163 КПК України).

Однак, у судовому засіданні слідчим суддею не було встановлено, шо документи, до яких необхідно отримати доступ самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Адже, сам слідчий вказує у своєму клопотанні, що взаємовідносини між ТОВ виникли на підставі укладення договорів позики № 01/30 від 11.07.2014 року та № 02/10 від 11.07.2014 року.

Провадження порушено за ч. 2 ст. 190 КК України.

У постанові Пленуму Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009 N 10 вказано на те, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання (п.п. 17-19 ППВСУ).

Згідно ж ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тож, враховуючи той факт, що недійсність вищевказаних правочинів прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними, є не зрозумілим, як такі відомості можуть узгоджуватися з нормами ст. 190 КК України та позицією ВСУ з цього питання викладеною у постанові Пленуму Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009 N 10 та, зокрема, того, яким чином договірні відносини наявні із ТОВ «ДИЛЕР-АГЕНТСЬКА КОМПАНІЯ «ІВАН ВИСОЦЬКИЙ, ДОЧКА І КОМПАНІЯ» самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, враховуючи те, що в силу положень ст.ст. 204, 236 ЦК України, на даному етапі, згідно відомостей, які містяться у клопотанні, ці правочини є правомірними, тобто такими, що не є нікчемними чи недійсними.

Тобто, у цьому випадку, на цей час, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи юридичної особи, про який ідеться в клопотанні, як і не може бути виконане завдання, для виконання якого заявник звертається із клопотанням, що в силу ст. 132 КПК України не допускає застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, долучені до клопотання копії матеріалів не завірено належним чином, а саме у відповідності до положень КПК України, зокрема ст. 99 цього Кодексу, та пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55), враховуючи, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки.

За таких обставин, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 159-166, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві Левчука Є.В. про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040001008 від 22.01.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: О.В. Бірса