Ухвала суду № 57243558, 14.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/2038/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 623/4578/15ц Бєссонова Т.Д.

Категорія :договірні Доповідач -Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Кругової С.С.,

за участю секретарів : Рязанової С.А., Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА :

05 жовтня 2015 року представник позивача звернувсь до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 14.04.2006 року в розмірі 70373, 14 грн. , яка складається із 13831,89 грн. заборгованості за кредитом, 52714, 24 заборгованості за відсотками, 500,00 грн. фіксованої частини штрафу та 3327, 31 грн. процентної складової, також судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до умов зазначеного договору відповідачу надано кредит в сумі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як на підставу зазначених вимог позивач зазначає на неналежне виконання відповідачем умов договору, внаслідок яких станом на 31.07.2015 року виникла вказана заборгованість.

Представником відповідача 04.12.2015 року подані до суду письмові заперечення, в яких він просить до вимог позивача застосувати строк позовної давності ( а.с.61-62).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права при застосуванні строку позовної давності та зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо застосування такого строку позовної давності вважаючи, що строк позовної давності позивачем не пропущено, при цьому посилається на наявність підписаної позичальником заяви від 14.04.2013 року .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 266, 267 ЦК України, виходив зі спливу строку позовної давності вказаних позовних вимог позивача.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 14.04.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір шляхом написання відповідачем заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою , тарифами складає між ними договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік зі строком дії кредитного ліміту який співпадає строку дії картки та встановили порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості( а.с.12) .

Відповідно до розділу ІІ пунктів 3.1.1., 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк дії картки зазначено на лицевій стороні картки (місяць та рік).Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. По закінченню строку дії відповідна Картка продовжується Банком на новий строк шляхом надання Клієнту Картки з новим строком дії, якщо раніше ( до початку місяця закінчення строку дії не надійшло письмової заяви Держателя про закриття Картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на Картрахунку для сплати послуг по виконанню розрахункових операцій по Картрахунку та при виконанні інших умов продовження, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4.6 вказаних Умов та правил клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, належних до сплати Банку за цим договором при настанні строків платежів .

Відповідно до пункту 9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців с моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припиненні дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк ( а.с.13-24).

В правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що у відповідності до п. 9.12 умов зазначеного договору, його дія була продовжена, тобто відповідач отримав нову платіжну картку та позивач , в порушення вимог ст. 60 ЦПК України таких доказів суду не надав.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості за вказаним договором про надання послуг ,що відповідач мала заборгованість за відсотками за вказаним кредитним договором , починаючи з 17 червня 2006 року, та останнє поповнення картрахунку в розмірі 100 грн. було здійснено 23.02.2010 року ( а.с.10-11).

При цьому позивачем не надано доказів, що поповнення картрахунку було здійснено саме відповідачем, а не шляхом поповнення картрахунку самим позивачем.

Вказаний розрахунок також свідчить про те, що станом на 23.02.2010 року, тобто станом на день останнього поповнення картрахунку , відповідач мала заборгованість за тілом кредиту в сумі13831,89 грн. та за відсотками в сумі 3236,5 грн..

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що 05.11.2013 року відповідач подала позивачу анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», відповідно до якої ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг виявила побажання оформити на своє ім'я картку «Універсальна»( а.с.59) .

При цьому, вказана заява не містить посилань ,що вказану картку відповідач бажає відкрити на підставі договору про надання банківських послуг від 14.04.2006 року та подана відповідачем через три роки та 9 місяців після останнього поповнення вказаного картрахунку.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 22.10.2014 року у справі : 6-127цс14 зазначено, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки останній платіж по картрахунку відповідача був проведений 23.02.2010 року, при цьому строк дії картки закінчився 14.04.2007 року, а в суд з зазначеним позовом позивач звернувсь 05 жовтня 2015 року ,то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що на час звернення позивача до суду з зазначеним позовом строк позовної давності як щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, так і до вимог про стягнення відсотків та штрафів сплинув та обгрунтовано не взяв до уваги посилання позивача про переривання такого строку поданням відповідачем 05.11.2013 року анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку».

Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують, були предметом їх розгляду судом першої інстанції. яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319. 218 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя: І.Г. Гальянова

Судді : А.І. Колтунова

С.С. Кругова