Рішення № 57243536, 12.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Cправа № 617/672/15

Провадження №22ц/790/1341/16

Головуючий1 інстанції: Ворона С.В.

Категорія: земельні Доповідач: Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство», до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, Відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень та повернення земельної ділянки,

встановила:

У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області звернувся до суду з зазначеним позовом. Просив:

-визнати незаконним і скасувати розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації (далі РДА) Харківської області №660 від 21 листопада 2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання такого дозволу ОСОБА_3;

-визнати незаконним і скасувати розпорядження Вовчанської РДА Харківської області №174 від 19 липня 2013 року про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 0,10 га, вартістю 205 620 гривень для індивідуального дачного будівництва;

-визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 від 05 серпня 2013 року №4752031 та від 04 березня 2015 року №19798256;

-зобов'язати реєстраційну службу Вовчанського районного управління юстиції внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 05 серпня 2013 року №4752031 та від 04 березня 2015 року №19798256;

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати ДП «Вовчанське лісове господарство» спірну земельну ділянку.

На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірні розпорядження прийняті в порушення норм та вимог земельного і лісового законодавства, зокрема ст.ст.20,116,149 ЗК України, ст.5 ЛК України, Розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10 квітня 2008 року, з перевищенням повноважень, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави на користь ОСОБА_3 всупереч вимогам законодавства, у останньої не виникло права власності, вона не мала права її відчужувати за договором купівлі-продажу ОСОБА_2, земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння останнього на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку від 05 серпня 2013 року №4752031 та від 04 березня 2015 року №19798256 визнанню недійсними та скасуванню з внесенням відповідного запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат - з Вовчанської РДА Харківської області в дохід держави стягнуто судовий збір у розмірі 3084,30 гривень; скасовано заборону вчинення дій по відчуженню спірної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі перший заступник голови Вовчанської РДА, посилаючись на порушення судом норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, просить рішення суду першої інстанції в цій частині змінити.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм права процесуального, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в частині скасування заходів забезпечення позову просить рішення залишити без змін.

Інші особи, які приймали участь у справі рішення суду не оскаржили, письмових заперечень на апеляційні скарги не подали.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Вовчанської РДА Харківської області №660 від 21 листопада 2012 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення у власність громадянам в кількості 88 чоловік для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Розпорядженням Вовчанської РДА Харківської області №174 від 19 липня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 7,8570 га із земель запасу рекреаційного призначення для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Відповідно до Додатку до розпорядження голови Вовчанської РДА № 174 від 19 липня 2012 року, до списку громадян в кількості 88 чоловік внесено ОСОБА_3.

На підставі зазначеного рішення Вовчанської РДА ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,10 га із земель запасу рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, та внесено записи про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 серпня 2013 року за № 4752031 за ОСОБА_3.

За договором купівлі продажу від 04 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за №275, ОСОБА_3 відчужено спірну земельну ділянку ОСОБА_2.

Того ж дня за №19798256 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку, площею 0,10га з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_2.

Задовольняючи позов в частині скасування розпоряджень Вовчанської РДА Харківської області №660 від 21 листопада 2012 року та №174 від 19 липня 2013 року, як незаконних, суд першої інстанції виходив з того, що такі розпорядження були прийняті з перевищенням повноважень; земельна ділянка, загальною площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, яка була передана у власність ОСОБА_3 перебуває у державній власності, належать до земель лісового фонду, переданих в постійне користування ДП «Вовчанське лісове господарство».

Такі висновки суду є правильними, підтверджуються зібраними у справі доказами, які відповідачами не спростовані. При вирішенні цих вимог суд вірно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 5,7,8,27,48 Лісового Кодексу України, ст.ст.3,1319.20,55-57,149,150, 181-184, 202-204 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що позовні вимоги про скасування спірних розпоряджень Вовчанської РДА підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства, та що суд першої інстанції повинен був закрити провадження за цими позовними вимогами, є помилковими.

Так, предметом оскарження є розпорядження Вовчанської РДА, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів, яким його адресовано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами п. 1 ч.1 ст.17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Оскільки спірні розпорядження були реалізовані шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку з подальшим її відчуженням на користь ОСОБА_2, вимоги про незаконність цих розпоряджень підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не спростовуються доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 і висновки суду в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 від 05 серпня 2013 року №4752031 та від 04 березня 2015 року №19798256, та внесення відповідних записів в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Судом установлено, що у позовній заяві прокурор просив про скасування розпоряджень Вовчанської РДА Харківської області №660 від 21 листопада 2012 року та №174 від 19 липня 2013 року на підставі яких ОСОБА_4 набула у власність спірну земельну ділянку, та про скасування рішення про державну реєстрацію прав на цю ділянку за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з внесенням відповідних записів про скасування державної реєстрації права власності до Державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єкти цих прав.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

За приписами ст. 26 Закону (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пп. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду про скасування розпоряджень Вовчанської РДА та витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_2 на підставі ст.388 ЦК України не є таким рішенням і без зазначення у рішенні суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не можна вважати таким, що відбувся реальний захист права власності позивачів.

У даному випаду реєстраційні правовідносини спрямовані на встановлення, зміну, припинення прав на нерухоме майно і є визначеним організаційним заходом, що використовується власниками для впорядкування своїх основних відносин, предметом яких є нерухоме майно.

Оскільки предметом даного спору не є перевірка адміністративно-розпорядчих дій державних реєстраторів при здійсненні реєстрації прав на спірну нерухомість за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав з внесенням відповідних записів до Державного реєстру обумовлені скасуванням у судовому порядку документів на підставі яких така реєстрація була вчинена, і є похідними від вимог про скасування спірних розпоряджень, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 шодо безпідставності таких вимог на правильність висновків суду не впливають.

Не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставності вимог про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між особами зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України ).

Оскільки судом встановлено, що рішення про відчуження спірної земельної ділянки, яка перебувала в державній власності, було прийняте Вовчанською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою повноважною особою не вчинялось, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.

Заперечення ОСОБА_2 стосовно недоведеності права позивача на спірну земельну ділянку є безпідставними та повністю спростовуються зібраними у справі письмовими доказами.

Апеляційна скарга Вовчанської РДА підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За приписами ч.2 ст.79 та ч.3 ст.88 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збір, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволення чи відхилення частини вимог.

Відповідно до п.11 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (редакції на час звернення з позовною заявою) органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів держави в суді звільнялися від сплати судового збору.

Згідно ст.5 зазначеного Закону (в редакції на час ухвалення судом першої інстанції рішення) органи прокуратури та виконавчої влади зазначених пільг при зверненні до суду позбавлені. Вовчанська РДА також не наділена пільгою щодо сплати судового збору.

З огляду на викладене та виходячи із змісту спірних правовідносин, які були вирішені судом на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Управління лісового господарства та ДП «Вовчанське лісове господарство», судом обґрунтовано покладено обов'язок на відповідача - РДА по оплаті судового збору.

Проте при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню з Вовчанської РДА суд допустився помилки.

Згідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду) розмір ставки судового збору до позовної заяви немайнового характеру справляється у фіксованому розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати що складає 243,60 гривень.

Відповідно п.1 ч.1 цієї статті Закону розмір ставки судового збору з позовних вимог майнового характеру складав 1% ціни позову. Отже у даному випадку ціна позову визначається вартістю земельної ділянки про витребування якої заявлено вимогу. Судом встановлено, що вартість спірної земельної ділянки складає 205 620 гривень, а тому з відповідача ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2056,20 гривень.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині скасування заборони на вчинення дій по відчуженню земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, запис про обтяження 11229850 від 18 вересня 2015 року, як таке що ухвалено з порушенням норм процесуального права.

По-перше, ст.154 ЦПК України передбачено виключний перелік підстав за яких вжиті судом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом і задоволення позову до таких не відноситься. По-друге, питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується шляхом постановлення ухвали, а не рішенням суду.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Керуючись ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316,317,319 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути в дохід держави з Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_2 2056 (дві тисячі п'ятдесят шість) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 08 грудня 2015 року в частині скасування заборони на вчинення дій по відчуженню земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, запис про обтяження 11229850 від 18 вересня 2015 року скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді