Рішення № 57242473, 14.04.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/142/2016 Справа № 641/10527/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ПАТ "ОСОБА_1 Ворота"

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.02.2016 року просить:

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" заборгованість за кредитним договором № 152 від 30.08.2012 року у розмірі 157880 грн. 66 коп., з яких 143000 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 14624,42 грн. пеня за простроченим кредитом; 256,24 грн. - пеня за простроченими відсотками;

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" за кредитним договором № 152 від 30.08.2012 року станом на 09.10.2015р. у розмірі 157880 грн. 66 коп., з яких 143000 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 14624,42 грн. пеня за простроченим кредитом; 256,24 грн. - пеня за простроченими відсотками, в межах вартості предмета іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4кв.м., житловою площею 39,2кв.м., яка належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та перебуває в іпотеці ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» на підставі іпотечного договору № 12-142 від 30.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, шляхом набуття ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, під час судового провадження;

- дозволити ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" отримувати витяги, оригінали та дублікати документів, необхідних для набуття права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2;

- зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 передати банку всі засоби та знаряддя доступу до квартири за адресою: АДРЕСА_2, а також технічну документацію та правовстановлюючі документи на квартиру.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № 152 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позивач 30.08.2012 року зобов'язався надати Позичальникові кредит у розмірі 270 000грн. Відповідно до зазначеного договору відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 25.08.2015 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами. До теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 в повному обсязі суму боргу у розмірі 143 000грн. не повернула. Крім того, позивачем також нараховані пеня за простроченим кредитом, яка склала 14624,42 грн., пеня за простроченими відсотками 256,24 грн.

З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 30.08.2012 року укладено іпотечний договір № 12-142, відповідно до умов якого в іпотеку передане майно, що належить відповідачам на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Згідно з умовами п. 2.1.2 іпотечного договору іпотекодержатель здобуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо, зокрема, на час настання строку виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, вони не будуть виконані.

Крім того, в забезпечення виконання умов кредитного договору 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, у відповідності до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем у повному обсязі за порушення позичальником своїх зобов'язань.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя та звернення стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру підтримав, просить задовольнити.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення проти позову, в яких вона просить відмовити в задоволенні позову, зобов'язати позивача списати ОСОБА_2 пеню як сумлінному платнику, визнати заборгованість перед банком у розмірі 143000грн.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що до моменту відкликання банківської ліцензії та початку процесу ліквідації ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" ОСОБА_2 була сумлінним позичальником та у відповідний день сплачувала за графіком чергові платежі. Кредитним договором не врегульовані випадки, як повинен діяти позичальник у випадку відкликання банківської ліцензії, а тому відповідач не знала як і на які рахунки їй сплачувати кредитні кошти. Як тільки у жовтні 2015 року відповідачеві стало відомо, на який банківський рахунок погашати заборгованість, нею одразу було сплачено значну суму коштів. Однак за прострочку внесення чергових платежів банком нарахована пеня, відповідач вважає таке нарахування безпідставним, оскільки відсутня її вина у невнесенні чергових платежів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 вимоги заперечень підтримав.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № 152 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позивач 30.08.2012 року зобов'язався надати Позичальникові кредит у розмірі 270 000грн.

Згідно умов зазначеного договору відповідач зобов'язалась повернути грошові кошти до 25.08.2015 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором., що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання з повернення позики у строки, визначені сторонами, у повному обсязі не виконала, у відповідача перед позивачем станом на 15.02.2016р. склалась прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 143000 грн., наявність якої відповідач не заперечує.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивачем на підставі п. 4.1.1 нараховано штрафні санкції, а саме: 14624,42 грн. пеня за простроченим кредитом; 256,24 грн. - пеня за простроченими відсотками.

При цьому доводи заперечень ОСОБА_2 про необґрунтоване нарахування банком пені не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, підписавши 30.08.2012 року договір № 152 про надання споживчого кредиту, ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту частинами. В обґрунтування відсутності підстав для нарахування пені відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення нею активних дій з належного виконання договору та здійснення з боку банку перешкод у такій поведінці позичальника.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання умов кредитного договору 30.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 152/1, у відповідності до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем у повному обсязі за порушення позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватись виконання зобов'язань частково або в повному обсязі.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" заборгованості за кредитним договором № 152 від 30.08.2012 року у розмірі 157880 грн. 66 коп., з яких 143000 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 14624,42 грн. пеня за простроченим кредитом; 256,24 грн. - пеня за простроченими відсотками.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У відповідності до приписів ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалів справи судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору від 30.08.2012 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 30.08.2012 року укладено іпотечний договір № 12-142, відповідно до умов якого в іпотеку передане майно, що належить відповідачам на праві власності, а саме: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 59,4кв.м., житловою площею 39,2кв.м.

Згідно з умовами п. 2.1.2 іпотечного договору іпотекодержатель здобуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо, зокрема, на час настання строку виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно із ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.12.1 договору іпотеки від 30.08.2012 року сторони погодили можливість звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на нього в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

Аналіз норм статей 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку дає можливість дійти висновку, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

На зазначене звернуто увагу і у правовій позиції, висловленій судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді 11.12.2013 року справи № 6-124цс13.

Частиною 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

На виконання приписів ст. 60 ЦПК України позивачем до матеріалів справи додано звіт про незалежну оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_2, складений ФОП ОСОБА_8

Згідно зазначеного звіту станом на 12.04.2016 року ринкова вартість обєкта оцінки складає 717260грн. без урахуванням ПДВ.

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України Про іпотеку, так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, фактично визнавши заборгованість у розмірі 143000грн., не вчинила дій з погашення такої заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно направлення банком повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, то додержання процедури попередження є обовязковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ст.36 Закону України "Про іпотеку"), який є лише одним із трьох основних, передбачених ч.3 ст.33 цього Закону, способів звернення стягнення на предмет іпотеки (за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Невиконання іпотекодержателем указаної вимоги закону у разі предявлення ним до суду позову не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно.

Підтвердженням цієї тези є ч.2 ст.35 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Відносно позовних вимог про надання банку дозволу на отримання витягів, оригіналів та дублікатів документів, необхідних для набуття права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, то суд зазначає, що актами цивільного законодавства такий спосіб захисту іпотекодержателем цивільних прав не передбачений. Крім того, п. 3.12.1 іпотечного договору № 12-142 передбачено надання іпотекодавцями банку повноважень щодо отримання довідок та документів, необхідних для підготовки оформлення права власності на майно.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідачів передати банку всі засоби та знаряддя доступу до квартири за адресою: АДРЕСА_2, а також технічну документацію та правовстановлюючі документи на квартиру, то у судовому засіданні представник банку зазначив, що оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та технічний паспорт знаходяться у банку, ці документи були передані власниками квартири банку при підписанні договору іпотеки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" (м. Харків, пр-т Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) заборгованість за кредитним договором № 152 від 30.08.2012 року у розмірі 157880 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 66 коп., з яких 143000 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 14624,42 грн. пеня за простроченим кредитом; 256,24 грн. - пеня за простроченими відсотками.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" за кредитним договором № 152 від 30.08.2012 року станом на 09.10.2015р. у розмірі 157880 грн. 66 коп., з яких 143000 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 14624,42 грн. пеня за простроченим кредитом; 256,24 грн. - пеня за простроченими відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4кв.м., житловою площею 39,2кв.м., яка належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та перебуває в іпотеці ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» на підставі іпотечного договору № 12-142 від 30.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, шляхом набуття ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

В решті позову відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3157,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_9