Ухвала суду № 57241338, 31.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2575/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1069/16Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

31 березня 2016 року м. Полтава

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Чумак О. В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної фіскальної служби України в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, та стягнення суми сплаченої у звязку з наданням юридичної допомоги,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної фіскальної служби України в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суд та стягнення суми сплаченої у звязку з наданням юридичної допомоги задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 50000 гривень та суму сплачену у звязку з поданням позивачу юридичної допомоги в розмірі 8717, 20 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

09 березня 2016 року Першим заступником прокурора Кіровоградської області до Апеляційного суду Полтавської області було подано апеляційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року залишено без руху, оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 1.9. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Надано строк протягом пяти днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги

29 березня 2016 року на адресу апеляційного суду надійшла заява Першого заступника прокурора Кіровоградської області, в якій заявник, посилаючись на невірність наведеного в ухвалі Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2016 розрахунку судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, стверджує, що підстави для залишення апеляційної скарги без руху відсутні.

Однак, доводи заявника не спростовують наведеного в ухвалі суду апеляційної інстанції розрахунку судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Так, постановляючи ухвалу від 15 березня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, Апеляційний суд Полтавської області, виходив з того, що відповідно до п. 1.1. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI (в редакції, що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду) було встановлено, що за подання до суду позову майнового характеру, фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем при поданні позовної заяви було заявлено ціну позову в розмірі 308717, 20 грн., а тому сплаті підлягало 3087, 17 грн. судового збору.

Таким чином, суд, врахувавши положення п. 1.9. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», згідно якого, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, прийшов до висновку, що при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянт має сплатити 3395, 88 грн. судового збору.

Апелянтом до апеляційної скарги додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1515, 80 грн., тобто апелянтом було не в повному обсязі сплачено судовий збір, що підлягає сплаті за подання до апеляційного суду скарги на рішення суду першої інстанції, а отже для відкриття апеляційного провадження по даній апеляційній скарзі, апелянтом підлягає сплаті недоплачена сума судового збору, у розмірі 1880, 08 грн.

Перший заступник прокурора Кіровоградської області у своїй заяві не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, зазначаючи, що у даній справі предметом спору є окрема вимога майнового характеру відшкодування суми сплаченої у звязку з наданням юридичної допомоги, у розмірі 8717, 20 грн., а також вимога немайнового характеру відшкодування моральної шкоди, отже, розмір судового збору за подання позову майнового характеру становить 487, 20 (0,4 х 1218 грн.), та судовий збір за вимогу немайнового характеру у сумі 487, 20 грн. (0, 4 х 1218 грн.), у сумі 974, 40 грн. Вважає, що за подання апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1071, 84 грн.

Проте, такі розрахунку заявника не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

При зверненні до суду першої інстанції з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду та стягнення суми сплаченої у звязку з наданням юридичної допомоги, позивач заявив дві вимоги: про відшкодування суми сплаченої у звязку з наданням юридичної допомогу, про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що позивачка обрала майновий спосіб відшкодування завданої моральної шкоди, визначивши її розмір у грошовому еквіваленті, у розмірі 300000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення коштів грошовою сумою, яка стягується.

Так, позивачем, у позовній заяві, визначена ціна позову у розмірі 308717 грн. 20 коп., що складається з 300000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і 8717 грн. в рахунок отриманої юридичної допомоги.

У п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснено, що п.п. 1,2 ч.1ст. 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Отже, враховуючи, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, обрав майновий спосіб такого відшкодування, виразивши її розмір у грошовому еквіваленті, що свідчить про можливість визначення вартісної оцінки позовних вимог позивача, то така позовна вимога набуває майнового характеру і судовий збір за звернення до суду з такою позовною заявою має сплачуватись відповідно до ставок, визначених підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи наведене, суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області, приходить до висновку, що доводи заяви Першого заступника прокурора Кіровоградської області не спростовують вірності розрахунку судового збору, що підлягає сплаті за подання до апеляційного суду скарги на рішення суду першої інстанції, зазначеному у ухвалі Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2016 року, а отже апеляційне провадження за апеляційною скаргою не може бути відкрито, оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 1.9. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Апелянтом було не в повному обсязі сплачено судовий збір, що підлягає сплаті за подання до апеляційного суду скарги на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянт має сплатити 3395, 88 грн. судового збору, а судом апеляційної інстанції отримано підтвердження зарахування до спеціального фонду державного бюджету України лише 1515, 80 грн., то оплаті апелянтом підлягає недоплачена сума судового збору у розмірі 1880, 08 грн., оригінал квитанції повинен бути наданий суду.

Оплата повинна здійснюватися за реквізитами:

отримувач: УДКСУ у м. Полтаві;

код ЄДРПОУ: 38019510;

банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

код банку отримувача: 831019;

розрахунковий рахунок: 31217206780002;

код доходів бюджету: 22030101.

Згідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, роз'яснивши, що у разі не усунення зазначених недоліків впродовж п'яти днів з моменту отримання ухвали, апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута апелянту.

Керуючись ст.ст. 121, 297 ч.2 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року залишити без руху, надавши строк протягом пяти днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

У разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Полтавської областіОСОБА_1

Згідно з оригіналом