Вирок № 57240251, 19.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/1005/14-к

Провадження № 11кп/782/204/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді: Тополюк Є.В.

суддів : Юрченко А.В., Курліщук Н.Є.

при секретарі : Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора: Черненко С.С.

обвинуваченого : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу подану заступником прокурора Луганської області Поповим С.В. на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 14.07.2015 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, неодружений, неповнолітніх дітей не маючий, не працюючий, раніше судимий 30.11.2006 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням ст.. 75 КК України з іспитовим терміном на 2 роки, постановою Сватівського районного суду Луганської області від 28.08.2007 року відмінено іспитовий термін, направлено для відбування покарання; 12.05.2010 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим терміном 2 роки, постановою Сватівського районного суду Луганської області від 14.09.2010 року відмінено іспитовий термін, направлено для відбування покарання; зареєстрований і проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнаний винним та засуджений :

- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки,

- за ч. 1 ст. 277 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки.

Керуючись ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Керуючись ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені певні обовязки, а саме:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,

-періодично зявлятися в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації,

-повідомляти орган кримінально виконавчої інспекції про зміну місьця проживання, роботи.

З обвинуваченого ОСОБА_1 були стягнути на користь держави витрати на проведення інженерно - технічної експертизи безпеки життєдіяльності в розмірі 147 грн.20 коп.

Була вирішена доля речових доказів у відповідності зі ст.100 КПК України.

Питання про запобіжний захід не вирішувались.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду по першому епізоду, ОСОБА_1 визнаний винний у тому, що він 13.12.2013 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна крадіжку деталей верхньої будови колії, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, взяв за місцем свого мешкання: Луганська область, Сватівський район, с. Свистунівка, вул. 1 Травня 7, ключ ріжковий розміром 32х36, металеву трубу довжиною 59 см. і діаметром 3,2 см., поліпропіленову сумку і прибув на залізничну тупикову колію № 83 парку «Дачний» ст. Рубіжне Донецької залізниці, розташовану на адміністративній території м. Рубіжне Луганської області, діючи умисно, із зазначеної залізничної колії скоїв крадіжку двох накладок марки Р-65 і 4 стикових болтів у зборі загальною вартістю 123 грн. 10 копійок, які належать Попаснянській дистанції колії ДП «Донецька залізниця». Викраденим розпорядився за своїм розсудом.

По-другому епізоду, у тому, що 13.12.2013 року, ОСОБА_1, скоїв крадіжку двох накладок марки Р-65 і 4 стикових болтів у зборі загальною вартістю 123 грн. 10 копійок, які належать Попаснянській дистанції колії ДП «Донецька залізниця», шляхом демонтування залізничної колії за допомогою ріжкового ключа 32х36, металевої труби, - умисно пошкодив шлях сполучення залізничної тупикової колії № 83 парку «Дачний» ст. Рубіжне Донецької залізниці, по якій пересуваються потяги.

Згідно висновку експерта відділу інженерно-технічної експертизи Донцького HIICE 62/21 від 13.01.2014 року: «Крадіжка 13.12.2013 року двох накладок і 4 болтів колійних стиків скріплень верхньої будови тупикової залізничної колії № 83 ст. Рубіжне ДП «Донецька залізниця» на певний час (як мінімум до виявлення факту розкрадання) з технічної точки зору порушило нормальну роботу транспорту зважаючи на необхідність проводити позапланові роботи рейковій колії з повязаними з ними додатковими фінансовими витратами, могла спричинити аварію поїзда і створила небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків».

По- третьому епізоду, що 17.01.2014 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна крадіжку деталей верхньої будови колії , з корисливих мотивів, повторно, реалізуючи свій злочинний намір, взяв за місцем свого мешкання: Луганська область, Сватівський район, с. Свистунівка, вул. 1 Травня 7, ключ ріжковий розміром 32х36, металеву трубу довжиною 59 см. і діаметром 3,2 см., поліпропіленову сумку і прибув на залізничну тупикову колію № 83 парку «Дачний» ст. Рубіжне Донецької залізниці, розташовану на адміністративній території м. Рубіжне Луганської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, із зазначеної залізничної колії скоїв крадіжку 24 клемених болтів у зборі загальною вартістю 265 грн. 92 копійки, що належать Попаснянській дистанції колії ДП «Донецька залізниця». Викраденим розпорядився за своїм розсудом.

В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_1 скасувати у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Послався на те, що суд допустив неправильне застосування закону , а саме ч.1 ст.70 КК України, призначив ОСОБА_1 покарання однакові за видом та розміром за ч.1 ст.277, та ч.2 ст.185 КК України, застосував закон, якій не підлягає застосуванню, чим порушив вимоги принципу складання покарань за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Зазначене порушення закону, на думку прокурора, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до ст.409 КПК України.

Прокурор в своїй апеляції послався також на те, що судом не в повні мірі враховано особу обвинуваченого ОСОБА_1, якій за місцем проживання характеризується посередньо, не працюючий, в період непогашених судимостей неодноразово вчинив кримінальні правопорушення, спрямовані на посягання проти власності та безпечного функціонування систем залізничного транспорту, які визначаються великим ступенем суспільної небезпечності.

Прокурор звернув увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово порушував умови визначеного іспитового строку за попередніми вироками суду, був направлений для відбуття призначеного судом покарання до установи закритого типу, що характеризує його як особу, яка не бажає стати на шлях виправлення та здатну надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також свідчить про те, що призначене покарання судом першої інстанції недостатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за ч. 1 ст. 277 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, він має право вийти за межи апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ст.185 ч.1,2, ст.277 ч.1 КК України , визнав повністю. Апеляційну скаргу на вирок суду не надав у встановленому законом порядку.

Висновки суду, щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 у апеляційної скарзі прокурором не оскаржуються. У звязку з чим апеляційний суд у вироку не зазначає докази вини обвинуваченого та доводи щодо кваліфікації вчинених ним кримінальних правопорушень.

Прокурором оскаржений вирок тільки в частині призначення покарання.

Судове провадження було проведено по правилам ст.349 ч.3 КПК України за згодою учасників кримінального провадження.

Судом першої інстанції було зясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують обвинуваченого як особу.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що при встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.1, ст.185 ч.2, ст.277 ч.1 КК України, доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його вини.

Перевіряючи довід апеляційної скарги у частині призначення покарання, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керувався вимогами ст.ст.65-67 КК України, тобто врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Так, к обставинам, що помякшують покарання обвинуваченому, суд відніс його повне визнання вини та щире каяття в скоєному.

К обставинам, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд відніс рецидив злочину.

Суд першої інстанції також зазначив, що ОСОБА_1 раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, не працює, не одружений, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Враховуючи ступінь суспільної безпеки скоєних кримінальних правопорушень, його суспільно-небезпечні наслідки, а також особу обвинуваченого, якій повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, суд першої інстанції вирішив не обирати ОСОБА_1 покарання , повязане з ізоляцією від суспільства, та обрав йому покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу обвинуваченого ОСОБА_1, у тому числі, що він в період непогашених судимостей неодноразово вчинив кримінальні правопорушення, спрямовані на посягання проти власності та безпечного функціонування систем залізничного транспорту, які визначаються великим ступенем суспільної небезпечності.

Суд також не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово порушував умови визначеного іспитового строку за попередніми вироками суду, був направлений для відбуття призначеного судом покарання до установи закритого типу, що характеризує його як особу, яка не бажає стати на шлях виправлення та здатну надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також свідчить про те, що призначене покарання судом першої інстанції недостатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, колегія суддів вважає, що вказані у вироку суду обставини з метою застосування ст.75 КК України щодо обвинуваченого, на дають достатніх підстав для звільнення його від відбування покарання у вигляду позбавлення волі з іспитовим строком і доходить висновку, що призначення покарання з іспитовим строком не буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З таких обставин, колегія суддів враховуючи, що метою покарання, насамперед, є виховання та виправлення обвинуваченого, вважає, що таку мету можливо достигнути в умовах ізоляції ОСОБА_1 від суспільства.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує встановлені судом першої інстанції обставини по справі, а саме: його повне визнання вини ,за місцем мешкання характеризується посередньо.

Але колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про щире каяття обвинуваченого, тому що він своєю поведінкою до суду не довів цього.

Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 не відповідає ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого , а тому за свої видом є явно несправедливим через мякість.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, обвинувачений з місцем свого проживання не знаходиться, у звязку з чим, він був судом оголошений в розшук з 05.05.2014 року, і тільки 14.07.2015 року було встановлено місце його знаходження в м. Сватово Луганської області, і в той же день було розглянуто кримінальне провадження стосовно нього.

Не зважаючи на таку поведінку обвинуваченого, його ставлення до суспільства, суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченому, без урахування вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання», де вказується на те, що суд зобовязаний ретельно досліджувати дані про особу обвинуваченого, повинен зясувати його поведінку, його минуле.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність відповідно до пункту 4 ст.409 КПК України є істотними порушенням кримінально-процесуального законодавства України судом першої інстанції і відповідно до ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку суду щодо ОСОБА_1, про що обґрунтовано ставиться питання в апеляційної скарзі прокурора Попова С.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановленою санкцією статті Основної частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Як розяснив Пленуму Верховного Суду України в п.21 своєї постанови №7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання» однакові за видом і розміром покарання поглинанню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей ( санкцій частин статей) КК.

Такій випадок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 відсутній

Підстав для застосування до ОСОБА_1 вимог ст.75 КК України апеляційний суд не находить.

З таких обставин, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу прокурора обґрунтованої, та такою, яка підлягає задоволенню.

Разом з тим, підстав для скасування вироку взагалі та повторним визнання ОСОБА_1 винним у тих самих кримінальних правопорушень, колегія суддів не вбачає, у звязку з чим вважає необхідним скасувати вирок у частині призначеного покарання, в інший частині залишити без змін, про що також просить прокурор.

Як вбачається з вироку суду запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

У звязку з скасуванням вироку у частини призначення покарання з підстав призначення покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів вважає за необхідним обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.407,409,420 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Попова С. - задовольнити.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 14.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2, 277 ч.1 КК України в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

-за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

-за ч.1 ст.277 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяця.

В інший частині, крім застосування ст.ст.75,76 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1, вирок суду залишити без змін.

Копію вироку апеляційного суду негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Початок строку відбуття покарання вважати з дня постановлення даного вироку, тобто з 19 квітня 2016 року, взяти обвинуваченого ОСОБА_1 у залі судових засідань під варту негайно.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії вироку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

Є.В.ОСОБА_2 ОСОБА_3 Курліщук