Рішення № 57239702, 12.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/585/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Доповідач Сукач Т. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

ОСОБА_2

за участі секретаря - Напрюшкіної О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ДельтаБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ДельтаБанк» на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року і

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 4 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 11202888000, за умовами якої банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8 924,16 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 68 716,03 гривень на строк до 12.09. 2016 року з процентною ставкою 12 % річний для споживчих цілей.

Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечувалося договором поруки від 12.09.2007 року та додатковою угодою до нього від 04.02.2009 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4, згідно до умов якого ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що і позичальник за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом та сум штрафних санкцій.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги замість АТ «УкрСиббанк» від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник умов кредитного договору належним чином не виконує у звязку з чим станом на 17 червня 2015 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 217666, 88 грн.,що складається з: 154383,50 грн. тіло кредиту; 63283,36 грн. відсотки.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що висновок суду про те, що з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини сторін суперечить розясненням, що містяться в п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 ороку № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 22 грудня 2010 року про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 71165,47 грн. у повному обсязі не виконано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_5, яка підтримувала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_3 та його представника. ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених статтю 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2007 року між АКІБ ««УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ ««УкрСиббанк»,і ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11202888000, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 11 024 доларів США зі строком користування до 11.09.2014 р. та сплатою відсотків з розрахунку 12 % річних (а.с.6-13).

У забезпечення виконання боржником зобовязань за договором, 12.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати за виконання позичальником всіх його зобовязань перед банком в повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту та заставу майна від 12.09.2007 року. (а.с.26-27,28).

4 лютого 2009 року між позичальником і банком та між поручителем і банком укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 11202888000, та додаткову угоду до договору поруки № 1, згідно яких банк надавав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8 924,16 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 68 716,03 грн. на строк до 12.09.2016 року з процентною ставкою 12 % річний для споживчих цілей, а поручитель надала свою згоду на зміну основного зобовязання забезпеченого порукою (а.с.25,28).

У звязку з невиконанням боржником та поручителем зобовязань за договором, у жовтні 2010 року ПАТ ««УкрСиббанк» звернулося до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області (за місцем проживання поручителя) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 77163 грн.47 коп., що складається з : 8486,88 доларів США, що еквівалентно 66961,48 грн.- заборгованість за простроченим кредитом; 1063,75 дол. США, що еквівалентно 8392,99 грн. - заборгованість по прострочених процентах; 72,23 дол. США, що еквівалентно 569,89 грн. - пеня за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості за кредитом; 93,68 дол. США, що еквівалентно 739,11 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та 500 грн. неустойки за порушення зобовязання ( а.с.106-108).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено (а.с.112-114). Вказане рішення суду не виконано (а.с.110-111).

08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСибанк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі й за укладеним з ОСОБА_3 договором про надання споживчого кредиту від 12 вересня 2007 року (а.с.35-36).

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором , ПАТ «Дельта Банк» посилалося на невиконання відповідачами умов кредитного договору та договору поруки, у звязку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 77163 грн.47 коп., яка має бути стягнута з відповідачів солідарно.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2010 року з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за тілом кредиту та нарахованих відсотків у повному обсязі, у банку припинилось право на нарахування відсотків, оскільки з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносин сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникло грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків або моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У правовій позиції, що була висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі за № 6-1206цс15 зазначено, щовиходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Ураховуючи наведене, межі предявлених позивачем вимог, строк давності, заяву про застосування якого відповідачем подано до суду першої інстанції, з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню заборгованість за процентами в сумі 511 доларів 07 центів США, що на дату виникнення заборгованості, 17.06.2015 року, еквівалентно 11319, 07 грн. за курсом Національного банку України 22,127739 грн. - 1 долар США.

З огляду на те, що за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11202888000 від 12 вересня 2007 року, додаткової угоди № 2 від 04 лютого 2009 року кредит ОСОБА_3 був наданий в доларах США, розрахунок заборгованості за кредитом позивачем зроблений також в доларах США, колегія суддів вважає, що заборгованість за процентами також підлягає стягненню в доларах США (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145 цс14 ).

У задоволені позову про стягнення тіла кредиту в сумі 154383,50 грн. позивачу слід відмовити, оскільки рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2010 року з відповідачів на користь ПАТ «Укрсиббанк» стягнуто солідарно тіло кредиту в розмірі 8486,88 доларів США, що на час ухвалення рішення було еквівалентно 66961,48 грн. При цьому банк не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Колегія суддів вважає, що вимоги ПАТ «Дельта Банк», предявленні до ОСОБА_4, не підлягають задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами від 04 лютого 2009 року кінцевий термін виконання основного зобовязання встановлений 12 вересня 2016 року (а.с.28).

Проте, предявивши 11 жовтня 2010 року позов до боржника та поручителя про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, ПАТ «Укрсиббанк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України фактично змінив строк виконання основного зобовязання. Рішення суду набрало законної сили 02 січня 2011 року (а.с.112).

З позовом до ОСОБА_7, як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк»,який є правонаступником ПАТ «Укрсиббанк», звернулося у вересні 2015 року.

Згідно п.3.1. договору поруки від 12 вересня 2007 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_4, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором (а.с.26).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Умови договору поруки про його дію до повного виконання зобовязань за кредитним договором не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Верховний Суд України у правовій позиції від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599 цс 15 зазначив, що з огляду на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Зазначене, на думку колегії суддів, є підставою вважати, що порука ОСОБА_4 є припиненою.

Неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права відповідно до п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «Дельта Банк».

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» підлягає стягненню 130 грн.68 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ДельтаБанк» задовольнити частково.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ДельтаБанк» заборгованість за процентами за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11202888000 від 12 вересня 2007 року та додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2009 року станом на 17 червня 2015 року в сумі 511(пятсот одинадцять) доларів 07 центів США та 130 грн.68 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ДельтаБанк» у задоволенні вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 154383 грн.50 коп.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ДельтаБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Т.О.Сукач

Судді В.П.Бубличенко

ОСОБА_2