Вирок № 57236848, 19.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2268/15

Провадження № 11-кп/779/156/2016

Категорія ч.2 ст.286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Іванів О.Й.,

суддів: Вилки С.С., Стефурака Є.М.,

секретаря судового засідання Шемрай Г.А .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015000000000234, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України, за участю: прокурорів Боровика С.О., Присяжнюка В.Я., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_4 на вирок Косівського районного суду від 02 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України один рік шість місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави 1227,60 грн. за проведення експертиз.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_2 строк його попереднього увязнення з 20 год. 40 хв. 04.10.2015 року до 13 год. 50 хв. 03.12.2015 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Як встановив суд, кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

04.10.2015 року приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався ділянкою автодороги «Озеряни-Рожнів» у с. Рожнів по вул. героїв Небесної Сотні, Косівського району, Івано-Франківської області у напрямку м. Косів.

Під час руху обвинувачений ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, виїхав на ліве узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка рухалася по лівому ґрунтовому узбіччі у зустрічному напрямку та вела попереду себе дитячий візок з малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 б, п. 2.9 а, 10.1, 12.1., 31.4, 31.4.5 г Правил дорожнього руху України, внаслідок чого пішохід ОСОБА_5 померла від відкритої черепно-мозкової травми із переломами кісток склепіння основи черепа, кісток носа, з крововиливами в мякі мозкові оболонки півкуль головного мозку та мозочка, речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком і набуханням речовини головного мозку.

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та тяжкість наслідків, які були спричинені злочином у вигляді смерті людини. Просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за ч.2 ст.286 КК покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Потерпілий ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.3 ст.56 КПК України був завчасно належним чином (телефонограмою) поінформований про час і місце апеляційного розгляду кримінального провадження, однак за викликом в судове засідання не прибув, тому колегія суддів згідно положень ст.325 КПК України прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги прокурора у відсутності потерпілого.

Під час апеляційного розгляду: - прокурори підтримали подану апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції просять скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання, зазначене у прохальній частині апеляційної скарги;

- обвинувачений пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому і надалі жодних правопорушень не вчинятиме, вирок суду вважає законним, просить не позбавляти його волі, зважаючи на стан здоровя, відшкодування збитків потерпілому та наявність на утриманні малолітньої дитини і залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення;

- захисник в інтересах обвинуваченого заперечив доводи апеляційної скарги прокурора, зазначив, що потерпілий ОСОБА_7 не має до обвинуваченого жодних претензій, про що просив долучити у судовому засіданні заяви потерпілого, а також просив вирок суду залишити без змін як законний і обґрунтований.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог, дослідивши докази, що впливають на призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок місцевого суду в частині призначеного покарання обвинуваченому скасуванню внаслідок мякості з ухваленням нового вироку, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який він засуджений, а також правильність кваліфікації його дій не оспорюються апелянтом і апеляційному перегляду згідно ст.404 КПК України не підлягають.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі.

Так, при призначенні ОСОБА_2 покарання, судом першої інстанції враховано ряд даних про особу, які в подальшому були визнані помякшуючими і такими, що дали підставу для застосування ст. 69 КК України.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що місцевим судом належним чином не вмотивовано, чому наведені обставини, які помякшують покарання, з урахуванням особи винного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Апеляційна інстанція вважає, що призначаючи ОСОБА_2 вид покарання і його строк, суд першої інстанції тільки формально зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, проте не в повній мірі врахував ту обставину, що вчинений обвинуваченим злочин, у відповідності до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких і становить підвищену суспільну небезпеку.

Окрім того, обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що згідно ст.67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання.

З огляду на наведене призначене ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобами строком на 3 роки є недостатнім для виправлення обвинуваченого. За таких обставин, вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання є незаконним, а тому в цій частині його слід скасувати за мякістю та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, згідно класифікації злочинів відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Також колегія суддів враховує досліджені в засіданні апеляційної інстанції дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.49), вперше притягається до кримінальної відповідальності, є інвалідом третьої групи по зору з дитинства (а.с.37).

До обставин, які помякшують покарання ОСОБА_2В, колегія суддів відносить визнання ним вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, що має на утриманні малолітню дитину (а.с.39), що в потерпілого відсутні до нього будь-які претензії майнового, фінансового чи морального характеру, що підтверджується заявами ОСОБА_7, долученими до матеріалів провадження в засіданні апеляційної інстанції за клопотанням захисника.

До обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів відносить вчинення злочину обвинуваченим у стані алкогольного спяніння, про що свідчить висновок Косівської центральної районної лікарні та повідомлення Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру про наявність у крові ОСОБА_2 етилового спирту 2,43‰. (дослідження №1382) (а.с.53,54).

З врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують і обтяжують покарання, думки потерпілого щодо призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 слід призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів і відповідатиме положенням ст.50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

24 грудня 2015 року набрала чинності нова редакція ч.5 ст.72 КК України, викладена Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" №838-VIII від 26 листопада 2015 року, якою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання.

Зазначеною нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, в порядку ч.2 ст.404 КПК України, вважає необхідним виконати положення Закону України від 26.11.2015 року №838-УІІІ та зарахувати ОСОБА_2 термін його попереднього ув'язнення з 20 год.40хв. 04 жовтня 2015 року до 13год.50хв. 03 грудня 2015 року включно згідно з новою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. . 404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів,

засудила :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Косівського районного суду від 02 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного йому покарання за мякістю.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін його попереднього увязнення з 20 год.40хв. 04 жовтня 2015 року до 13год.50хв. 03 грудня 2015 року включно.

В решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий О.Й. Іванів

Судді: С.С. Вилка

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Й. Іванів