Рішення № 57235335, 13.04.2016, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

198/161/15-ц

2/0198/1/16

13.04.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2016 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О. , при секретарі Літвіченко В.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Юрївка цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м. Київ, Фермерського господарства «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа по справі - Юрївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо припинення реєстрації обтяження нерухомого майна та визнання недійсним припинення обтяження нерухомого майна, визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум сплачених замість боржника за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в редакції уточненої позовної заяви від 19.02.2016 року (т. 3 ас. 81-95), в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що 10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та Фермерським господарством «Зоря» Юрївського району було укладено кредитний договір № 63/25/14-KL , з лімітом заборгованості за кредитною лінією в сумі 15000000, 00 грв., з кінцевою датою повернення кредиту до 08.04.2015 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 25, 5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 12.05.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно п. 1.1 якого цей договір забезпечує виконання зобовязань, які випливають з укладеного між боржником ФГ «Зоря» Юрївського району та іпотекодержателем ПАТ «Златобанк» кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року та додаткових угод до нього, за умовами якого боржник ФГ «Зоря» зобовязаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти надані у формі кредитної лінії , з максимальним лімітом заборгованості 15000000 грв..

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки предметом такої є наступне нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Юрївський район с. Вербуватівка вул. Весела 24, загальною площею 300 кв. м., житловою площею 81, 5 кв. м., з реєстраційним номером обєкта нерухомого майна 348566212259;

- земельна ділянка , площею 0, 2025 га , розташована за адресою Дніпропетровська область, Юрївський район с. Вербуватівка вул. Весела 24, з кадастровим № 1225980700:02:001:0182.

Відповідно до п. 3.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець зобовязаний не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобовязання з боку третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.

Відповідно до п. 3.4 , п. 3.4.2 договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобовязань за цим договором та/або позичальником за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки; переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за кредитним договором в тому обсязі, що будуть визначені на момент їх фактичного задоволення зокрема, але не виключно - суму боргу, проценти, комісії, неустойку за основним зобовязанням, збитки завдані простроченням виконання, витрати повязані з утриманням та зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, враховуючи можливу наявність додаткових угод , в тому числі щодо продовження строку дії кредитного договору.

Відомості про державну реєстрацію обтяження майна на підставі договору іпотеки були внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та позивачем по справі ОСОБА_5 за № 63/25/14/KL/P-1 було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився перед кредитором ПАТ «Златобанк» за виконання боржником ФГ «Зоря» Юрївського району зобовязань останнього за кредитним договором № 63/25/14/KL. Згідно умов договору поруки поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Порукою за договором поруки забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобовязань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено кредитним договором.

Відповідно до п. п. 3.1.2, 3.1.2.1, 3.1 ст. 3 договору поруки кредитор має право на договірне списання коштів з рахунку поручителя для виконання боргових зобовязань та зобовязань поручителя по цьому договору поруки в повному обсязі чи в їх частині, на розсуд кредитора , в момент виникнення випадків невиконання умов.

У звязку з тим, що позичальник ФГ «Зоря» Юрївського району не виконав взяті на себе боргові зобовязання за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, ПАТ «Златобанк» 30.01.2015 року списав з поточних рахунків позивача на погашення заборгованості за кредитним договором грошові кошти в загальному розмірі 8908293, 06 грв., які до теперішнього часу боржник ФГ «Зоря» Юрївського району позивачеві не повернув.

Відтак, виконавши грошові зобов»язання за кредитним договором замість боржника позивач зазначав, що до нього, відповідно до положень ч. 2 ст. 556 ЦК України, перейшли усі права кредитора за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, а в тому числі і ті, що забезпечували його виконання, а зокрема права іпотекодержателя, при цьому, згідно з умовами п. 3.4.1. договору іпотеки, іпотекодержатель у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Однак, на підставі письмової заяви керуючої Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6 від 23.02.2015 року державним нотаріусом Юрївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області було припинено обтяження майна переданого в іпотеку у вигляді заборони відчуження такого.

Позивач вказував, що заява керуючої Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6 , що надійшла до нотаріальної контори 23.02.2015 року є нікчемним одностороннім правочином, оскільки відповідно до постанови правління НБУ України від 13.02.2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015 року за № 30 прийнято рішення про запровадження з 14.02.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк». Згідно з вимогами ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю та такі повноваження набуває уповноважена особа Фонду.

На момент подачі заяви нотаріусу керуючою Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6, а саме 23.02.2015 року, в ПАТ «Златобанк» вже була введена тимчасова адміністрація (з 14.02.2015 року), та уповноваженою особою Фонду було призначено ОСОБА_7, а відтак, ОСОБА_6 станом на 23.02.2015 року не мала повноважень подавати таку заяву нотаріусу, в звязку з чим, вчинений нею правочин є нікчемним та не потребує, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, визнання його недійсним, при цьому, відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь якою заінтересованою особою.

За викладених вище обставин, припинення Юрївською державною нотаріальною конторою обтяження майна переданого в іпотеку, що мало місце 23.02.2015 року має бути визнано недійсним, як таке , що не має законного підгрунтя.

15.05.2015 року з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачеві стало відомо, що обєкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки, а зокрема житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по вул. Весела, 24 с. Вербуватівка Юрївського району, що належали іпотекодавцю ОСОБА_2 були відчужені останнім за договорами дарування вказаного майна від 25.02.2015 року за № 65 та № 66 відповідно, при цьому власником вказаного майна став відповідач ОСОБА_3.

Позивач вказував, що вказані договори мають бути визнані судом недійсними, оскільки саме до позивача перейшли всі права іпотекодержателя і вказане речове право має бути захищене.

Крім того, позивач вказував що державним реєстратором прав на нерухоме майно, а зокрема державним нотаріусом Юрївської держнотконтори ОСОБА_8 не було належним чином прийнято рішення про державну реєстрацію припинення обтяження майна переданого в іпотеку, оскільки таке рішення не містить всіх необхідних даних встановлених законодавством для правочинів і не містить дані про зняття припинення обтяження.

Посилаючись на вищезазначені обставини, керуючись ст. ст. 589, 590, 610 ЦК України, ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо припинення реєстрації обтяження нерухомого майна переданого в іпотеку на підставі заяви керуючої Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6, що надійшла нотаріусу 23.02.2015 року та визнати недійсним припинення Юрївською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області обтяження нерухомого майна переданого в іпотеку у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою вул. Весела, 24 с. Вербуватівка Юрївського району; визнати недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою вул. Весела, 24 с. Вербуватівка Юрївського району, що був укладений 25.02.2015 року за № 65 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої за адресою вул. Весела, 24 с. Вербуватівка Юрївського району, що був укладений 25.02.2015 року за № 66 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; в рахунок стягнення грошових сум сплачених замість боржника за кредитним договором, з урахуванням належних до сплати процентів та пені за кредитним договором, що в загальному розмірі становить 12994118, 04 грв. - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 300 кв. м. та земельну ділянку, площею 0, 2025 га, що розташовані за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 24 Юрївського району Дніпропетровської області, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідачів на користь позивача, в солідарному порядку, судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги, в редакції уточненої позовної заяви від 19.02.2016 року (т.3 ас. 81-95), підтримав в повному обсязі, при цьому вимоги в частині щодо визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору від 30.01.2015 року, викладені в п. 1 прохальної частини позовної заяви в редакції від 27.04.2015 року (т. 1 ас. 76-79), залишені без розгляду за клопотанням представника позивача (т. 2 ас. 85-86).

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ «Зоря» Юрївського району - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнав (т. 2 ас. 160-161, т. 3 ас. 16), при цьому відповідачі по справі ОСОБА_3 та ФГ «Зоря» Юрївського району залучені до участі у розгляді справі на підставі ухвали суду від 18.06.2015 року (т. 1 ас. 213-214).

Відповідачі по справі ПАТ «Златобанк», ОСОБА_6, залучені до участі в справі в якості співвідповідачів на підставі ухвали суду від 27.04.2015 року (т. 1 ас. 85-86) та ухвали суду від 01.10.2015 року відповідно (т. 2 ас. 100-101), в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи в їх відсутності суду не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (т. 3 ас. 132, т. 3 ас. 133 ).

Третя особа по справі на стороні відповідачів без самостійних вимог Юрївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, що були залучені до участі у розгляді справи на підставі ухвали суду від 18.06.2015 року (т. 1 ас. 217-218), в судове засідання не зявились, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, заперечень проти позову не надали (т. 3 ас. 135).

Виходячи з наведеного суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності не зявившихся вищеперелічених осіб по справі, проти чого присутні в судовому засіданні учасники процесу не заперечували.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов до наступних висновків:

- так, в судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору № 63/ 25/ 14-KL , укладеного 10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та Фермерським господарством «Зоря» Юрївського району, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 1 ас. 15-26), кредитодавець (ПАТ «Златобанк») , в порядку та на умовах встановлених цим кредитним договором, надає позичальнику (ФГ «Зоря» Юрївського району) кредит, а позичальник зобовязується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п. 1.1 ст. 1 договору). При цьому, кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії , в межах максимального ліміту заборгованості, який становить 15000000, 00 грв. (п. 1.2, 1.3 ст. 1 договору), з кінцевою датою повернення кредиту не пізніше 08.04.2015 року включно (п. 1.4 ст. 1 договору) та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25, 5 % річних (п. 1.5 ст. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 кредитного договору умовами надання кредитних коштів, в межах максимального ліміту за кредитною лінією, після набрання чинності цим договором є, окрім іншого, укладення договорів забезпечення з позичальником та / або будь-якими третіми особами, а саме, в тому числі, - договору поруки з ОСОБА_5, договору іпотеки житлового будинку, загальною площею 300 кв. м. та земельної ділянки , загальною площею 0, 2025 га, що знаходяться за адресою с. Вербуватівка , вул. Весела, 24 Юрївського району з ОСОБА_2.

10.04.2014 року за № 63/25/14-KL/Р-1 між ПАТ «Златобанк» м. Київ та позивачем ОСОБА_5, було укладено договір поруки, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 1 ас. 27-30), та згідно якого позивач ОСОБА_5 поручився перед кредитором та зобовязався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ФГ «Зоря» своїх боргових зобовязань в повному обсязі таких, за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року. Сторони домовились, що зобовязання поручителя перед кредитором є безумовними та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором поруки та кредитним договором не потребується.

Згідно п. 1.2 ст. 1 договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники , при цьому поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, та в такому ж порядку та строки. Банк має право вимагати виконання боргових зобовязань частково, або в повному обсязі, як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (т. 1 ас. 27).

Згідно п. 2.1, 2.1.1 ст. 2 договору поруки , порукою за цим договором, забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобовязань за кредитним договором. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо : повернення основної суми кредиту, наданого боржнику за кредитним договором, сплати процентів за користування кредитом, застосування підвищеного розміру процентної ставки, сплата неустойки (пені, штрафу) за прострочення , штрафу за нецільове використання кредиту, штрафу за невиконання умов кредитного договору.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 ст. 2 договору поруки на дату укладення цього договору поруки, розмір боргових зобовязань, забезпечених порукою становить 15000000, 00 грв. за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів за користування кредитом, підвищеного розміру процентів при настанні випадків не виконання умов, неустойки, відшкодування збитків (т. 1 ас. 28).

Згідно п. 2.5 ст. 2 договору поруки, поручитель є фізичною особою, має необхідну правоздатність та дієздатність для укладення та виконання цього договору.

Згідно п. 3.1.1, 3.1.2 ст. 3 договору поруки, у випадку невиконання боржником боргових зобовязань за кредитним договором, настання випадків невиконання умов договору, кредитор має право вимагати від поручителя виконання боргових зобовязань в повному обсязі чи в їх частині. Кредитор має право на договірне списання коштів, з рахунку поручителя для виконання боргових зобовязань та зобовязань поручителя по цьому договору в повному обсязі чи в їх частині , на розсуд кредитора, в момент виникнення випадків невиконання умов (т. 1 ас. 28).

Згідно п. 3.1.2.2 ст. 3 договору поруки, здійснюючи на підставі цього договору договірне списання коштів з рахунку поручителя, кредитор оформляє відповідний меморіальний ордер.

Згідно п. 3.1.2.6 ст. 3 договору поруки шляхом підписання цього договору поручитель доручає кредитору самостійно (без надання поручителем розрахункових документів та заявок) списувати з будь-якого його поточного та/ або вкладного рахунку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 ас. 29).

Згідно п. 5.3 ст. 5 договору поруки, поручитель, в разі виконання ним боргових зобовязань стає кредитором боржника відносно виконаної таким чином частини боргових зобовязань (т. 1 ас. 30).

Згідно п. 6.1 ст. 6 договору поруки, договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобовязань та виконання зобовязань за цим договором поруки. Порука за цим договором припиняється після спливу трьох років з настання кінцевої дати повернення кредиту, але не пізніше повного виконання боргових зобовязань та виконання зобовязань за цим договором поруки (т. 1 ас. 30).

Окрім вищевказаного договору поруки зобовязання за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року також забезпечувалися договором іпотеки.

Так, з метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 12.05.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки (т.1 ас. 31-38), згідно п. 1.1 якого цей договір забезпечує виконання зобовязань що випливають з укладеного між боржником ФГ «Зоря» Юрївського району та іпотекодержателем ПАТ «Златобанк» кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року та додаткових угод до нього, за умовами якого боржник ФГ «Зоря» зобовязаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти надані у формі кредитної лінії , з максимальним лімітом заборгованості 15000000 грв., з кінцевим терміном повернення не пізніше 08.04.2015 року включно, чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти в розмірі 25, 5 % річних, а також комісії, неустойки, всі без виключення інші платежі, тощо.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки предметом такої є наступне нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Юрївський район с. Вербуватівка вул. Весела 24, загальною площею 300 кв. м., житловою площею 81, 5 кв. м., з реєстраційним номером обєкта нерухомого майна 348566212259, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 385622 від 19.06.2012 року, яке (право власності) зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2014 року, при цьому ринкова вартість предмета іпотеки становить 789300, 00 грв.;

- земельна ділянка площею 0, 2025 га , розташована за адресою Дніпропетровська область, Юрївський район с. Вербуватівка, вул. Весела 24 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим № 1225980700:02:001:0182, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі дублікату Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 313867, виданого 07.04.2009 року відділом Держкомзему у Юрївському районі, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.04.2014 року, при цьому ринкова вартість предмета іпотеки становить 12 431, 00 грв..

Згідно п. 1.6 договору іпотеки, обтяження іпотекою предмета іпотеки підлягає державній реєстрації на підставі наданої іпотекодержателем заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права).

Згідно п. 1.7 договору іпотеки, одночасно із посвідченням цього договору на предмет іпотеки нотаріусом відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» накладається заборона відчуження та реєструється обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 3.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець зобовязаний не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобовязання з боку третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.

Відповідно до п.п. 3.4.1, 3.4.2 договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобовязань за цим договором та/або позичальником за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки; переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за кредитним договором в тому обсязі, що будуть визначені на момент їх фактичного задоволення зокрема, але не виключно - суму боргу, проценти, комісії, неустойку за основним зобовязанням, збитки завдані простроченням виконання, витрати повязані з утриманням та зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульований розділом 4 договору іпотеки, при цьому, згідно п. 4.6 , 4.7 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, в тому числі, на підставі рішення суду, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до п. 5.4 розділу 5 договору іпотеки відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Вказаний договір іпотеки посвідчений державним нотаріусом Юрївської державної нотаріальної контори за реєстровим № 309, при цьому, відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у звязку з посвідченням договору іпотеки, нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного у договорі майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 24 Юрївського району (т. 1 ас. 38).

Заборгованість ФГ «Зоря» Юрївського району за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, перед ПАТ «Златобанк», що підлягала сплаті станом на 30.01.2015 року, становила 8925208, 42 грв., в тому числі 8549900, 00 грв. заборгованість по кредиту, 185169, 76 грв. заборгованість по простроченим відсоткам, 173223, 30 грв. заборгованість по нарахованим відсоткам, 16915, 36 грв. пеня за прострочення виконання зобовязань (т. 1 ас. 42).

У звязку з неможливістю виконання своїх зобовязань ФГ «Зоря» за вищевказаним кредитним договором, ПАТ «Златобанк» 30.01.2015 року здійснено договірне списання заборгованості за рахунок коштів поручителя ОСОБА_5 на підставі п. 3.1.2 договору поруки № 63/25/14-KL/P-1 від 10.04.2014 року та п. 6.6 договору застави майнових прав № 63/25/14-KL/S-1 від 10.04.2014 року, що укладені між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_5, а саме :

- з рахунку № 26381509022497 в сумі 441066, 40 грв.;

- з рахунку № 26289504022497 в сумі 32489, 86 грв.;

- з рахунку № 26201504022497 в сумі 5544033, 24 грв.;

- з рахунку № 26380511022497 в сумі 155817, 12 грв.;

- з рахунку № 26351506022497 в сумі 2734886, 44 грв.,

а всього в загальній сумі 8 908 293, 06 грв. на рахунок № 37398301002330 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, в тому числі заборгованості по кредиту - 8549900, 00 грв., по простроченим відсоткам - 185169, 76 грв., по нарахованим відсоткам - 173223, 30 грв., що підтверджено в судовому засіданні листом ПАТ «Златобанк» № 672 від 09.02.2015 року (т. 1 ас. 42), копіями меморіальних ордерів № 794 від 30.01.2015 року, № 837 від 30.01.2015 року, № 822 від 30.01.2015 року, № 832 від 30.01.2015 року, № 809 від 30.01.2015 року (т. 1 ас. 39-41), копією протоколу засідання кредитного комітету ПАТ «Златобанк» від 29.01.2015 року (т. 1 ас. 156).

Станом на 09.02.2015 року заборгованість ФГ «Зоря» за кредитним договором становила 16915, 36 грв. по сплаті пені, що також відображено в розрахунку заборгованості за кредитним договором, виконаним ПАТ «Златобанк» станом на 12.05.2015 року, з якого вбачається, що вказана пеня сплачена за період з 10.04.2014 року по 12.05.2015 року (т. 1 ас. 128).

Відтак, в судовому засіданні вищезазначеними доказами достовірно встановлено погашення поручителем ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором замість боржника ФГ «Зоря» Юрївського району на суму 8 908 293, 06 грв..

Разом з тим, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням не тільки фактично сплачених сум замість боржника в розмірі 8908293, 06 грв., а й з урахуванням належних до сплати йому боржником процентів та пені за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, що в загальній сумі становить 12994118, 04 грв., однак до уточненої позовної заяви від 19.02.2016 року будь-яких розрахунків таких процентів та пені не надавав.

Згідно чинного законодавства мета зобовязання, в тому числі забезпечувального, полягає в його виконанні. Забезпечувальне зобовязання має додатковий (акцесорний) характер. Воно встановлюється виключно з метою забезпечення виконання основного зобовязання за рахунок створення для цього певного резерву (джерела) завдяки якому кредитор, у разі порушення зобовязання боржником, може задовольнити свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додатково (субсидіарно) відповідальність поручителя.

Належне виконання забезпечувального зобовязання припиняє одночасно із забезпечувальним і основне зобовязання, оскільки кредитор , реалізуючи права за забезпеченням , одержує те, що він мав би одержати якщо б зобовязання не було порушене.

Разом з тим, дане слід розглядати з урахуванням положень ст. ст. 599, 512, ч. 2 556 ЦК України.

Так, згідно ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином. Ця норма містить загальне правило.

Випадки ж, наведені в ст. 512 ЦК України, є винятком із цього правила, вони визначають підстави заміни кредитора у зобовязанні. Так, п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України серед підстав заміни кредитора у зобовязанні називає виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), а п. 4 ч. 1 - виконання обовязку боржника третьою особою.

Перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин називається суброгацією. Вона веде не до припинення зобовязання, а лише до заміни кредитора в існуючому зобовязанні. Саме до таких випадків закон відносить положення ст. 556 ЦК України, якою передбачено передання поручителю прав кредитора, що означає заміну останнього і відповідно не веде до припинення основного зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобовязання забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Тобто, ЦК України прямо вказує на приналежність права вимоги до боржника при виконанні його обовязку поручителем до права, що не виникає знову (як у регресному зобовязанні), а переходить до іншої особи (поручителя) на підставі закону. Поручитель стає кредитором не у новому зобовязанні, а до нього переходять права кредитора у існуючому зобовязанні. При цьому йдеться не про цесію, оскільки випадок цесії указаний у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, а про інший різновид заміни кредитора - суброгацію.

Стосовно порядку придбання й обсягу прав, які одержує поручитель, що виконав зобовязання, можна зробити висновок, що з виконанням поручителем його обовязку перед кредитором до нього переходить право вимоги до боржника разом з додатковими, забезпечувальними правами кредитора й правами вимоги кредитора, що виникли з іншого забезпечення.

Таким чином, якщо вважати що виконання поручителем його обовязку припиняє основне зобовязання, тоді до поручителя не може перейти право кредитора в частині забезпечення після припинення самого забезпечуваного зобовязання. Однак, з цього приводу мається пряма норма закону, а зокрема ч. 2 ст. 556 ЦК України, згідно якої до поручителя, який виконав зобовязання забезпечене порукою переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В силу закону поручитель набуває прав кредитора і в акцесорних зобовязаннях. Дане правило повинно застосовуватися, наприклад і тоді, коли основне зобовязання забезпечувалося, крім поруки, заставою майна боржника. Поручитель у цьому випадку вправі одержати відшкодування своїх вимог з вартості предмета застави.

Таким чином, поручитель набуває права, що забезпечують виконання основного зобовязання, у звязку з тим, що він є правонаступником кредитора за основним зобовязанням. Це свідчить не про припинення такого зобовязання в результаті виконання поручителем свого обовязку перед кредитором і виникнення на стороні поручителя нового, регресного права вимоги до боржника, а про те, що реалізація поруки приводить до суброгації прав кредитора до поручителя, що виконав свій обовязок. Отже, між поручителем і боржником продовжує існувати основне зобовязання, але зі зміненими характером і обємом вимог кредитора, яким тепер уже стає поручитель.

Таким чином ЦК України цілком однозначно встановлює, що юридичний факт виконання обовязку поручителем породжує автоматичний перехід до нього прав кредитора, тобто йдеться про відчуження права однієї особи на користь іншої, а не про припинення одного і виникнення іншого права.

Відтак, опираючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яка серед підстав заміни кредитора у зобовязанні визначає юридичний факт виконання обовязку боржника поручителем ; використання у ч. 2 ст. 556 ЦК України формулювання «перехід прав кредитора», а не «зворотна вимога (регрес)»; поняття регресного зобовязання як самостійного незалежного від основного договору, що виникає лише після його припинення, з іншим колом учасників, суд приходить до висновку про те, що ч. 2 ст. 556 ЦК України описує не що інше як інститут суброгації.

Підставою заміни кредитора є юридичний факт виконання третьою особою (поручителем) зобовязання боржника. При цьому, ця заміна здійснюється автоматично в силу прямої вказівки закону (ч. 2 ст. 556 ЦК України), а тому жодних інших дій для переходу прав від кредитора до поручителя, який виконав зобовязання за боржника, вчиняти не потрібно.

Поручителю, який виконав зобовязання забезпечене порукою належать: права кредитора із основного зобовязання в межах виконаного, тобто право на отримання грошової суми, сплаченої замість боржника, право на отримання виконання від боржника або його грошовий еквівалент, якщо поручитель не зацікавлений у безпосередньому виконанні; права, що забезпечували виконання основного зобовязання, до яких слід віднести неустойку, заставу, притримання, завдаток, поруку (якщо основне зобовязання було забезпечене кількома поручителями), гарантію; права не повязані з переходом прав кредитора до поручителя , тобто ті, що мають самостійний характер і ґрунтуються на загальних положеннях цивільного законодавства.

Оскільки, в судовому засіданні, встановлений факт виконання обовязку боржника ФГ «Зоря» Юрївського району поручителем ОСОБА_5, а саме сплата останнім грошових коштів замість боржника за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року в сумі 8 908 293, 06 грв., суд вважає, що в силу прямої вказівки закону до поручителя ОСОБА_5 перейшли права нового кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Укладення 30.01.2015 року між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юрївського району договору про розірвання кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року (т. 1 ас. 71), згідно якого сторони домовились про розірвання кредитного договору з 30.01.2015 року та з цієї дати не мають одна до одної жодних претензій щодо виконання ними своїх зобовязань за кредитним договором, на думку суду не свідчить про те, що перехід прав нового кредитора до поручителя ОСОБА_5 не відбувся, а саме по собі розірвання такого договору між відповідачами не впливає на права ОСОБА_5, визначені ч. 2 ст. 556 ЦК України та не припиняє такі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право , в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Визначення іпотеки також міститься і у ст. 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобовязання, або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Дійсне зобовязання повинне ґрунтуватися на чинних правових підставах виникнення цивільних прав та обовязків, передбачених законом, якими є договір, або інший правочин, закон, рішення суду (ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України), і повинне бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобовязання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Безпосередньо Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання, або до закінчення строку дії іпотечного договору, а отже іпотека не може існувати самостійно без зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону, або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Законна іпотека виникає в силу прямих вказівок щодо неї в законі й не залежить від волевиявлення сторін.

Іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобовязання, або зобовязання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи - боржника.

Згідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону, яка здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку, відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Відтак, взаємні права й обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»), а не з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору, у звязку із зазначеним, реєстрація іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для її дійсності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Так, в судовому засіданні встановлено та підтверджено поясненнями сторін по справі, що обтяження іпотекою предмета іпотеки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом Юрївської держнотконтори ОСОБА_8, при цьому обтяжувачем (іпотекодержателем) вказаного нерухомого майна у вигляді житлового будинку № 24 по вул. Весела с. Вербуватівка Юрївського району та земельної ділянки з кадастровим № 1225980700:02:001:0182, розташованої за тією ж адресою, визначено ПАТ «Златобанк» м. Київ (т. 1 ас. 67-68).

04.02.2015 року за № 51-18/25 керуючою Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6 на адресу державного нотаріуса Юрївської держнотконтори ОСОБА_8 було направлено повідомлення про виконання ФГ «Зоря» своїх зобовязань за кредитним договором, з проханням виключити записи з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором від 12.05.2014 року за реєстровим № 309 у вигляді житлового будинку та земельної ділянки за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 24, Юрївського району (запис про обтяження житлового будинку № 5618773, запис про обтяження земельної ділянки № 5618857, запис про іпотеку житлового будинку № 5618905, запис про іпотеку земельної ділянки № 5618928), при цьому вказана заява зареєстрована Юрївською держнотконторою як отримана 23.02.2015 року за вхідним № 58/01-16 (т. 1 ас. 69).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 23.02.2015 року (т. 1 ас. 67-68), вбачається, що обтяження предмету іпотеки припинені державним нотаріусом Юрївської держнотконтори Дніпропетровської області 23.02.2015 року , в звязку з поданням уповноваженою особою ПАТ «Златобанк» м. Київ ОСОБА_6 заяви від 23.02.2015 року.

Про відсутність обтяження іпотекою майна, яке було предметом договору іпотеки від 12.05.2014 року, також свідчить надана Юрївською держнотконторою інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 25.02.2015 року, з якої вбачається, що будь які відомості в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обтяження спірного майна іпотекою відсутні (т. 1 ас. 240-246, 247-249).

Станом на час розгляду справи не встановлені відомості щодо наявності обтяження іпотекою предмета іпотеки за договором від 12.05.2014 року саме позивачем по справі ОСОБА_5 або будь якими іншими особами, при цьому в судовому засіданні не встановлено, що позивач звертався до відповідних органів, щодо внесення відомостей стосовно нього про обтяження нерухомого майна іпотекою , в звязку з переходом до нього в силу закону прав іпотекодержателя , так як ПАТ «Златобанк» м. Київ не визнає за ним такі права, при цьому долучена представником позивача до матеріалів справи копія постанови державного нотаріуса Юрївської держнотконтори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.09.2015 року винесена у звязку із зверненням стосовно іншого договору іпотеки, а зокрема за № 370 від 05.06.2014 року, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_3 (т. 2 ас. 98).

Відносини повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Нормами ст. 4 вказаного Закону, визначено, що іпотека є речовим правом на нерухоме майно, яке підлягає обовязковій державній реєстрації. Тобто, згідно з вимогами закону, державна реєстрація виникнення, переходу, припинення іпотеки проводиться органами державної реєстрації прав за місцем розташування вказаного обєкта. При цьому, вказані норми не поширюються на вчинення реєстраційних дій нотаріусами, оскільки державна реєстрація виникнення, переходу, припинення іпотеки у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (в редакції Закону станом на 23.02.2015 року).

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу, або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону станом на 23.02.2015 року, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих

відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного

користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід,

припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної

реєстрації прав разом із заявою.

Судом встановлено, що безумовно до позивача ОСОБА_5 , в звязку з виконанням останнім замість боржника зобовязання забезпеченого порукою , в силу прямої вказівки закону, а зокрема ч. 2 ст. 556 ЦК України , перейшли усі права кредитора у цьому зобовязанні, а в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Разом з тим, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 182 ЦК України, норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перехід прав іпотекодержателя до нового кредитора, а зокрема позивача ОСОБА_5, що мав місце в силу закону, підлягав державній реєстрації в установленому законом порядку і є необхідною умовою для переходу речових прав на майно передане в іпотеку, оскільки йдеться про перехід прав від попереднього до наступного іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції станом на 23.02.2015 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення містяться і в ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, в редакції від 01.01.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Так як взаємні права і обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону, то суд вважає, що право іпотеки у нового кредитора не виникне допоки воно (перехід таких прав) не буде зареєстроване в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких взаємних прав та обовязків за договором іпотеки від 12.05.2014 року між позивачем по справі ОСОБА_5 та іпотекодавцем ОСОБА_2 , з огляду на відсутність державної реєстрації переходу прав іпотеки до нового кредитора відповідно до закону.

Представником позивача по справі не надано доказів щодо звернення позивача до відповідних органів з відповідними заявами про державну реєстрацію переходу до нього прав іпотекодержателя в силу закону, згідно з приписами ст. 556 ЦК України, а також щодо відмови в реєстрації переходу таких прав з будь-яких причин.

В судовому засіданні також встановлено, що 25.02.2015 року нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки від 12.05.2014 року , відповідачем ОСОБА_2 відчужене, а зокрема стосовно останнього укладені договори дарування за № 65 і № 66 відповідно та власником такого в даний час є відповідач по справі ОСОБА_3 (т. 1 ас. 238-253, т. 2 ас. 1-15).

Однак, за викладених вище обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлені останнім передчасно, так само, як і позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, що були предметом іпотеки, яка на час вчинення останніх була припинена, при цьому, перехід прав іпотеки до позивача зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не був, а відтак між ним та іпотекодавцем ОСОБА_2 будь-яких взаємних прав та обовязків не виникло.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що після виконання поручителем зобовязання забезпеченого порукою кредитором (ПАТ «Златобанк») останньому не були вручені документи, які підтверджують цей обовязок боржника, при цьому представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач до теперішнього часу і не звертався до ПАТ «Златобанк» з вимогою про вручення йому таких документів, а відтак позивачем не надано доказів про те, що банк уступив поручителю свої права кредитора, які ґрунтуються на кредитній угоді з боржником.

Щодо вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним припинення Юрївською державною нотаріальною конторою обтяження нерухомого майна, що було предметом іпотеки, вчинене нотаріусом 23.02.2015 року, суд зазначає наступне:

- згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Так, позивач в позовній заяві зазначав, що 04.02.2015 року за № 51-18/25 керуюча Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6 направила на адресу державного нотаріуса Юрївської державної нотаріальної контори лист, в якому повідомляла про виконання ФГ «Зоря» своїх зобовязань за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року перед ПАТ «Златобанк» в повному обсязі, в звязку з чим просила виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відносно майна переданого в іпотеку за договором іпотеки від 12.05.2014 року (т. 1 ас. 69).

Вказану заяву позивач вважав нікчемним правочином оскільки станом на 23.02.2015 року (час надходження заяви до нотаріуса) остання була підписана ОСОБА_6, яка в звязку із запровадженням з 14.02.2015 року в ПАТ «Златобанк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк» відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вже не мала повноважень подавати таку заяву нотаріусу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність установлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих що повязані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Тобто суд має право визначати які саме наслідки недійсності нікчемного правочину будуть застосовуватися у кожному окремому випадку.

Разом з тим, відповідно за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи які за своїм змістом не є правочинами.

Так, заява що надійшла до нотаріуса 23.02.2015 року про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відносно обтяження майна переданого в іпотеку за договором іпотеки від 12.05.2014 року , у звязку з виконанням боржником своїх зобовязань за кредитним договором , на думку суду , не є правочином, тим паче нікчемним.

Оскільки відповідне набуття, зміна чи припинення прав та обовязків між позивачем ОСОБА_5 та відповідачами ПАТ «Златобанк», ФГ «Зоря» Юрївського району, ОСОБА_2 виникає згідно з договором поруки, на підставі якого ОСОБА_5 як поручитель частково сплатив борг ФГ «Зоря» за кредитним договором, заява про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відносно обтяження майна переданого в іпотеку за договором іпотеки від 12.05.2014 року не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, крім того, жодним законом не встановлена нікчемність такого «правочину» як заяви про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відносно обтяження майна переданого в іпотеку, у зв»язку з виконанням боржником своїх зобов»язань.

Згідно ст. 74 Закону України «Про нотаріат», п. 5 гл. 15 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження обєкта нерухомого майна за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту).

Згідно ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», в редакції Закону станом на 23.02.2015 року, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Нотаріус є спеціальним субєктом на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону станом на 23.02.2015 року, визначав основні засади проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав та припинення іпотеки, при цьому

в редакції Закону від 01.01.2016 року останній регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Заява про виконання боржником ФГ «Зоря» зобовязань за кредитним договором з проханням, у звязку з цим, виключити записи про обтяження нерухомого майна, що було передано в іпотеку, яка надійшла до нотаріуса 23.02.2015 року, суд вважає насправді повідомленням банку про погашення кредиту яке є підставою для нотаріуса вирішити питання про зняття обтяження з нерухомого майна, відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про нотаріат», при цьому вказана заява, на думку суду, є документом який лише констатує факт виконання боржником зобовязань за кредитним договором та сама по собі не є правочином, окрім того, припинення іпотеки врегульовано ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» де викладені підстави її припинення та серед яких відсутня така підстава як подання заяви про виконання боржником своїх зобовязань та з проханням, в зв»язку з цим, виключити записи з відповідних реєстрів щодо обтяження майна, яке було предметом іпотеки.

Так, нотаріус як спеціальний субєкт здійснює функції державного реєстратора відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (крім передбачених п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 9), в редакції Закону станом на 23.02.2015 року, а саме:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

1) відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

2) відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

3) наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

4) наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

- приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

- у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Аналогічні повноваження нотаріуса як державного реєстратора передбачені також і ст. ст. 10, 11 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону від 01.01.2016 року.

За таких обставин, вважаючи дії нотаріуса як державного реєстратора щодо припинення обтяження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку неправомірними в звязку з тим, що останній здійснив припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви, яка на думку позивача підписана не уповноваженою особою, позивач мав би оскаржити дії або бездіяльність нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо реєстрації ним відомостей про припинення іпотеки (заборони відчуження майна).

Суд зазначає, що розгляд позовів про оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно, віднесена до адміністративної юрисдикції, згідно з п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

За таких обставин, у разі визнання дій нотаріуса щодо припинення обтяження нерухомого майна переданого в іпотеку неправомірними та зобовязання останнього поновити записи про обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, дія іпотеки підлягала відновленню з моменту вчинення первинного запису у відповідному реєстрі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач дії нотаріуса у встановленому законом порядку не оскаржував, при цьому оскарження таких дій передбачалося як ч. 2 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону станом на 23.02.2015 року, так і передбачено ст. 37 вказаного Закону в редакції від 01.01.2016 року.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213, 215, 218, 222, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м. Київ, Фермерського господарства «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо припинення реєстрації обтяження нерухомого майна та визнання недійсним припинення обтяження нерухомого майна, визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум сплачених замість боржника за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : С.О.Маренич