Ухвала суду № 57232511, 19.04.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 464/5587/15-ц

Провадження №2/461/645/16

УХВАЛА

іменем України

"19" квітня 2016 р.

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

при секретарі Коружинець Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4,

розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди.

26 лютого 2016 року відповідач Сихівський районний суд м. Львова подав письмові заперечення, в яких просить закрити провадження в частині позовних вимог до Сихівського районного суду м. Львова.

Клопотання мотивує тим, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_2 при вирішенні клопотання поклались на розсуд суду.

Заслухавши клопотання та думки учасників процесу з приводу такого, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить відшкодувати шкоду, яку, на її думку, завдано ухвалою Сихівського районного суду м. Львова про виправлення описки у рішенні від 08 листопада 2010 року, у звязку із чим вона недоотримала 4902,25 грн.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно доп.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Також у висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які предявляються їм у звязку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватись за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватись щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Таким чином, при вирішенні клопотання суд приходить до висновку, що суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільних справах, за винятком випадків, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа), а відтак заяви чи скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, з огляду та те, що відповідно до закону існує інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Відповідно до ст. 125Конституції Українив Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Таким чином, чинне законодавство надає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.

Згідно з ст. ст.62,126і129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннямиКонституції Українивизначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі в частині позовних вимог, які стосуються стягнення збитків з Сихівського районного суду м. Львова, слід закрити.

Керуючись ст.205 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди в частині позовних вимог до Сихівського районного суду м. Львова.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя (підпис) Мисько Х.М.

Згідно з оригіналом. Оригінал ухвали у справі №464/5587/15-ц. Ухвала не набрала законної сили.

Головуючий суддя Мисько Х.М.