Постанова № 57232044, 18.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/105/16

Єдиний унікальний № 333/1084/16-п Головуючий в 1-й інстанції - Тучков С.С.

Категорія - ст. 130 ч. 1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., за участю: особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Соловйова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2016 року,

в с т а н о в и в:

постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2016 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, із застосуванням стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, з ОСОБА_2 постановлено стягнути судовий збір 275, 60 грн.

Як зазначено в постанові, 15.02.2016 року о 08.30 год., ОСОБА_2 на 437 км а/ш Н-08, керував автомобілем «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу «ALCOTEST «Drager» та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність постанови через неправильне застосування матеріального закону та порушення норм процесуального права зазначає, що:

- суд порушив його право на захист, оскільки повідомив про судове засідання, призначене на 22.03.2016 року, лише 21.03.2016 року, та всупереч його клопотань розглянув справу у його відсутність та захисника;

- посилаючись в постанові в якості доказів його вини на пояснення ОСОБА_4, суд не звернув увагу на те, що цей доказ є неприпустимим, оскільки ці пояснення надані невідомій особі (відсутній запис про те, хто відібрав пояснення тощо), та невідповідності викладених в рапорті ст. сержанта поліції Павлюкова І.М. даних, дійсним обставинам, зокрема в частині його відсторонення від керування автомобілем. Крім того, не викликав в судове засіданні свідків та не опитав їх щодо фактичних обставин події правопорушення;

- алкогольні напої не вживав, від проходження огляду не відмовлявся і навіть пройшов його за допомогою технічного засобу, який було проведено з грубими порушеннями у відсутність свідків та акту щодо проведення такого огляду, про що ним було подано скарги до відповідних органів. Між тим, вказує, що відмовився від повторного медогляду в лікарні, тому що проходив огляд на місці зупинки, тому вважає, що у поліцейського були відсутні підстави для направлення його для проведення огляду до закладу охорони здоров'я відсутні. Окрім того зазначає, що він за станом здоров'я (хвороба шлунку) взагалі не вживає алкогольні напої та відповідно на обліку у нарколога не перебуває;

- суд безпідставно вказав про притягнення його в минулому до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не відповідає дійсності.

З огляду на вказане просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт та його захисник, підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 статті 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Виходячи з вимог пункту 3 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Згідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Як свідчать матеріали справи, суд всупереч ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повідомив ОСОБА_2 про дату та місце розгляду справи лише за одну добу. Крім того, за наявності клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворою, дійшов необґрунтованого висновку про можливість слухання справи у відсутність останнього, чим порушив його права передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Зазначені порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування наведеної постанови.

За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП вважає необхідним скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є доведеною.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АП2 № 271112 від 15.02.2016 року, ОСОБА_2 за наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння, всупереч положень п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, що засвідчено двома свідками та знайшло своє відображення у рапорті працівника поліції Павлюкова І.М. (а.с. 3, 7).

Виходячи з власноручних пояснень ОСОБА_2 йому працівниками поліції пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, на що він відмовився (а.с. 4)

Згідно пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_4, вони були очевидцями того, як працівники поліції пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу та у медичному закладі, на що останній відмовився (а.с. 5, 6).

Аналізуючи відповідно до ст. 252 КУпАП наведені вище докази та надаючи їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є належними, допустимими та безперечно доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що пояснення ОСОБА_4 є недопустимим доказом у справі, оскільки в ньому відсутні дані про уповноважену особу, яка відбиралася ці пояснення, а також, що викладені у рапорті працівника поліції Павлюкова І.М. дані не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема в частині відсторонення його від керування транспортним засобом, є безпідставними, оскільки в даних документах хоча і мають місце деякі недоліки, але в цілому вони не впливають на остаточний висновок щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 щодо відсутності в його діях ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, через те, що він проходив огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, а тому у працівника поліції були відсутні підстави для направлення його до медичного закладу.

Дані які б підтверджували факт проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки в матеріалах справи відсутні, та навпаки містять низку доказів про його відмову від проходження огляду на перевірку цього стану як за допомогою технічного засобу, так і у медичному закладі, недовіряти яким апеляційний суд не вбачає законних підстав.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_2, суд виходячи з вимог ст. ст. 23, 33, 34, 35, 39 КУпАП та враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, зокрема той факт, що ОСОБА_2 у 2005 році притягувався до адміністративної відповідальності (а.с. 1), ступінь його вини, майновий стан, відсутність даних, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважає що останньому необхідно призначити адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2016 року відносно ОСОБА_2 - скасувати.

Винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і призначити адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області В.М.Білоконев