Ухвала суду № 57231619, 19.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/3223/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю секретаря Головець М.А., прокурора Сехіна І.С., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/777/265/16 за апеляційними скаргами прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, обвинуваченого ОСОБА_3, на ухвалу Свалявського районного суду від 22.02.2016 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 , про повернення обвинувального акта прокурору.

Так, ухвалою Свалявського районного суду від 22.02.2016 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 за ознаками вчинення ним злочинів , передбачених ч.3 ст. 185 , ч.1 ст.263 КК України повернено прокурору Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Ухвала суду вмотивована тим, що обвинувальний акт складений з порушенням вимог, передбачених ч.2 ст. 291 КПК України та не містить всі необхідні відомості за матеріалами кримінального провадження, оскільки у ньому відсутнє формулювання обвинувачення.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та повернення матеріалів кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції. Вказує на те, що судом порушено вимоги кримінального процесуального законодавства та безпідставно повернуто обвинувальний акт, оскільки останній відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Вважає , що викладені у обвинувальному акті встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення і є формулюванням обвинувачення. Крім того, вказує на те, що судом проігноровані вимоги закону щодо процедури проведення підготовчого судового засідання , оскільки судом проігноровані заяви потерпілих про відклад судового засідання та таке проведено без участі потерпілих. Також вказує на те , що судом у порушення вимог ч.3 ст. 371 КПК України в ухвалі суду зазначено , що судове рішення ухвалено , а не постановлено, яке цього вимагають норми кримінального процесуального Закону; в ухвалі відсутні відомості про особу обвинуваченого; не зазначено порядку набуття ухвалою законної сили, а також не розяснено змісту судового рішення . Головуючий під час судового засідання не перевірив повноваження захисника , якого допустив до участі у судовому засіданні.

В апеляційній скарзі обвинувачений порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та повернення матеріалів кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції. Вказує на те, що судом порушено вимоги кримінального процесуального законодавства та безпідставно повернуто обвинувальний акт, оскільки останній відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Вважає , що зазначені в ухвалі суду недоліки обвинувального акта можливо усунути в судовому засіданні .

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого на підтримання поданих апеляційних скарг, пояснення прокурора, який вказав про безпідставність поданих апеляційних скарг та вмотивованість рішення суду першої інстанції, перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, обговоривши доводи суду першої інстанції і апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

З обвинувального акту вбачається, що він складений з порушенням вимог, передбачених ч.2 ст. 291 КПК України оскільки не містить формулювання обвинувачення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими є тотожним поняттям формулювання обвинувачення.

Так, ст. 91 КПК України передбачено обставини , які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ця норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Обставини, викладені у ст. 91 КПК, мають узагальнюючий, орієнтуючий характер для всіх видів кримінального провадження . Водночас, індивідуалізація предмета доказування по конкретному провадженню здійснюється з урахуванням вимог диспозиції статті Кримінального кодексу, за якою кваліфікується діяння, що підлягає доказуванню. Аналіз змісту вказаної статті вказує на те, що в ній йдеться про обставини, які вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу злочину, що впливають на визначення міри покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності або є підставами для закриття кримінального провадження.

Відповідно ж до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення твердження про вчинення певною особою діяння , передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Це твердження має містити характеристику (опис) кримінального правопорушення, його юридичну кваліфікацію . Тобто, формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах , які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце , спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти , які впливають на ступінь його тяжкості , тощо.

Таким чином, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність , які становили предмет та межі доказування не тотожні поняттю - формулювання обвинувачення.

З цих підстав, колегія суддів приходить до переконання , що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст. 291 КПК України.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист особи, і , як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

У рішенні від 09.10.2008 року , прийнятому Європейським судом з прав людини Абрамян проти Росії , вказано: Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення. У цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.а п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальному провадженні надання повної , детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на вимоги ч.1 ст. 337 КПК України відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

Отже розгляд провадження без формування обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним, на що і вказав Апеляційний суд Закарпатської області своє ухвалою від 09.12.2015 року у вказаному кримінальному провадженні , скасовуючи вирок від 15.07.2015 року, постановлений щодо ОСОБА_4 зазначивши, що у обвинувальному акті не зазначено формулювання обвинувачення, яке слідчий та прокурор вважали встановленими. Вказані порушення вимог Закону колегія суддів визнала істотними , та такими , що призвели до порушення права обвинуваченого на захист і такими , що потягнули скасування судового рішення ( т.9 а.с. 166).

Судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання було встановлено порушення кримінального процесуального закону , наведено їх в ухвалі суду , а тому колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора.

Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги обвинуваченого , що встановлені судом першої інстанції недоліки обвинувального акта можуть бути усунуті у судовому засіданні. Виявлені та наведені в ухвалі суду порушення кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті в судовому засіданні в силу вимог ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

Отже, відсутність у обвинувальному акті формулювання обвинувачення призводить до порушення прав сторін кримінального провадження, які на подальших стадіях кримінального провадження ( в тому числі на стадії судового розгляду) усунути не можливо.

Щодо наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів на незаконність рішення суду першої інстанції у звязку з допущеними описками у судовому рішенні та не перевірки судом повноважень захисника , то колегія суддів виходить з наступного, що порядок виправлення описок передбачений ст. 379 КПК України, відповідно до якої суд має право за заявою учасника кримінального провадження виправити допущенні описки. Отже прокурор не позбавлений такої можливості звернутися із відповідною заявою до суду.

Твердження прокурора про те, що рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської захиснику ОСОБА_5 призупинено право на зайняття адвокатської діяльності, а тому на час ухвалення оскаржуваного рішення захисник не мав повноважень не відповідає дійсності , оскільки вказане рішення зупинено на час розвязання судового спору за заявою ОСОБА_5.

Інші доводи прокурора не впливають та законність та вмотивованість постановленого судового рішення і не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України , апеляційний суд , -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури, обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення , а ухвалу Свалявського районного суду від 22.02.2016 року про повернення обвинувального акту прокурору без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: