Постанова № 57231100, 14.04.2016, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/296/16-а

2-а/302/22/16

Категорія 87

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2016 р.

смт. Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі суддя Гайдур Антон Юрійович

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Міжгірї справу за позовом ОСОБА_2 до Міжгірського обєднаного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірними дій управління ПФУ в Міжгірському районі щодо відмови у поновленні виплати пенсії, як інваліду третьої групи з загального захворюванння,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міжгірського обєднаного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірними дій управління ПФУ в Міжгірському районі щодо відмови у поновленні виплати пенсії, як інваліду третьої групи з загального захворювання та зобовязання відповідача з 01.06.2015 року поновити виплату пенсії.

Позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що починаючи з 10.03.2015 року перебуває на обліку в УПФУ в Міжгірському районі Закарпатської області та отримував пенсію як інвалід третьої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

У звязку з набранням чинності ЗУ «Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ йому з 01.04.2015 року була припинена виплата пенсії по інвалідності так як від працював та продовжує працювати на посаді головного спеціаліста віділу агропромислового розвитку Міжгірської РДА, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених ЗУ «Про державну службу».

02.03.2016 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії. Згідно відповіді відповідача від 10.03.2016 року № 09-К йому було відмовлено в поновленні виплати пенсії на підставі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними і такими, що порушують його права.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить такі задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 при розгляді справи подала до суду письмове заперечення на позов, заявлені вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів 1 та 2 групи, інвалідів війни 2 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Про державну службу", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача вивчивши зміст позовної заяви, заперечення Міжгірського обєднаного УПФ України Закарпатської області, дослідивши докази додані до неї на ствердження позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обгрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.

Позивач працює на посаді головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку Міжгірської РДА, є державним службовцем. З 10.03.2015 року перебуває на обліку в Міжгірському обєднаному УПФУ Закарпатської області і отримує пенсію як інвалід 3-ї групи загального захворювання.

З 01 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії /щомісячного довічного грошового утримання/ у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. В зв'язку з чим у квітні 2015 року виплата пенсії позивачу була припинена.

02.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому виплати пенсії як інваліду 3 групи загального захворювання з 01.06.2015 року, що підтверджується відміткою на заяві за вхідним № 09-К від 02.03.2016 року.

Разом з цим, позивач отримав лист № 09-К від 10.03.2016 року в якому відповідач повідомив, оскільки він не відноситься до категорії осіб, на яких поширюється порядок виплати пенсій, передбачений чинним законодавством України, тому з 01.04.2015 року виплату пенсії припинено.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Отже органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяючи забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсіїу порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вказаний в пункті 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Крім цього, суд зазначає, що в тексті вказаного Закону чітко визначено «з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до законів України».

При цьому, право на пенсію у позивача виникло ще при призначенні пенсії, а отже з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати вказаної пенсії відсутні.

Посилання відповідача на ст. 47 Закону України ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається із ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, ст. 4 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Тому суд вважає, що позивач має право на поновлення виплати пенсії як інваліду 3 групи загального захворювання. В матеріалах адміністративної справи міститься лист, в якому відповідач відмовив ОСОБА_2 в поновленні виплати пенсії, у такий спосіб порушив право позивача.

Для відновлення порушеного права суд вважає необхідним визнати неправомірним припинення виплати пенсії ОСОБА_2 інваліду 3 групи із загального захворювання, та зобов'язати Міжгірське обєднане Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити виплату пенсії.

Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом 14.04.2016 року.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто починаючи з 25.09.2015 року. Позовні вимоги поза межами строку звернення до суду слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України з бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені ним по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167, 157 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення виплати пенсії як інваліду третьої групи загального захворювання з 01.06.2015 р. по 24.09.2015 р.(включно), - залишити без розгляду.

Визнати неправомірними дії Міжгірського обєднаного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії як інваліду третьої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 25 вересня 2015 року.

Зобовязати Міжгірське обєднане Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити ОСОБА_2 виплату пенсії як інваліду третьої групи загального захворювання з 25 вересня 2015 року.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з бюджетних асигнувань Міжгірського обєднаного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн.. 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана в Львівський апеляційний адміністративний суд через районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 КАС України.

Суддя:ОСОБА_4