Ухвала суду № 57230828, 19.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/5762/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/709/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.

суддів: Корчистої О.І., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2015 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулось до відповідачки ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 109 931 грн. 26 коп., обґрунтовуючи тим, що відповідно до укладеного договору № DOXRRС91680038 від 29 вересня 2007 року, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 10 725 грн. 00 коп. на строк до 29 вересня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати кожного місяця з 24 по 29 число, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 677 грн.30 коп. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

В порушення умов договору відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала. Станом на 19 червня 2015 року у неї виникла заборгованість в розмірі 242 648грн. 10 коп., яка складається з: 10 725 грн. - заборгованість за кредитом; 75 853 грн. 82 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 088 грн.80 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 152 980 грн.48 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 138 427грн. 85 коп., яка була задоволена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року, різниця становить 104 220 грн. 25 коп.; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 246 грн. 88 коп. - штраф (процентна складова).

Від всієї суми заборгованості, яка складає 242 648 грн. 10 коп., відрахована сума в розмірі 138 427 грн. 85 коп., що була стягнута рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Різниця становить 104 220 грн.25 коп., до якої додано штрафи, що нараховані відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина): 5 211 грн. 01 коп - штраф (процентна складова).

Отже, загальна заборгованість до стягнення нарахована в сумі 109 931 грн. 26 коп. , яку й просив стягнути позивач з відповідачки в примусовому порядку разом зі сплаченим судовим збором за подачу позову в сумі 1 648 грн. 97 коп.

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповно з'ясовані обставини справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити.

В обґрунтування доводів скарги позивач зазначив, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу прийнятого рішення суду.

Прийняття рішення Індустріальним районним суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє права на отримання сум, передбачених умовами договору та не тягне припинення договору, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Оскільки кредитний договір не був розірваний та не припинив свою дію, тому після прийняття судового рішення позичальнику продовжили нараховуватись відсотки та пеня на прострочену заборгованість.

Враховуючи, що заборгованість за кредитом та комісії вже стягнуто, то заборгованість достягнення складається із заборгованості по процентам в розмірі 26 194 грн. 03 коп. (75 853 грн. 82 коп. - 49 659 грн. 79 коп.), пені - 78 026 грн. 22 коп. (152 980 грн. 48 коп. - 67 886 грн. 27 коп.), від цієї суми також відраховується сума штрафів 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 6 567 грн. 99 коп. - штраф (процентна складова), а також штрафи, відповідно до п. 5.3 Умов та правил банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5 211 грн. 01 коп. - штраф (процентна складова). Правомірність нарахування процентів та пені обґрунтовується вимогами ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054, ст.ст. 611 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, які передбачають право отримати від позичальника процентів за користування грошовими коштами за весь період користування та нарахування пені у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення його виконання.

На думку апелянта, заочне рішення суду не відповідає нормам матеріального права. Після ухвалення рішення про стягнення суми боргу, Банк має право на отримання штрафних санкцій і процентів за користування кредитом. Тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду представник Банку та відповідач не з'явилися, але про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками та шляхом оголошення на сайті «Судова влада» про розгляд справи.

Від представника банку надійшло клопотання розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до статті 305 ЦПК України неявка в засідання апеляційного суду сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та суми штрафів та ухвалення нового рішення в цій частині, виходячи з наступного.

Розглядаючи справу, суд встановив, що Банк надав кредит відповідачці ОСОБА_1 в сумі 10 725 грн. на строк 24 місяця з 29 вересня 2007 року по 29 вересня 2009 року включно, за умови сплати відсотків за його користування у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 171 грн. 60 коп. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 975 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») строки (а.с.8).

Відповідачка порушувала свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 червня 2015 року дорівнює 242 648 грн.10 коп., яка складається з:

10 725 грн. - заборгованості за кредитом; 75 853 грн. 82 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 088 грн. 80 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 152 980 грн. 48 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року з відповідача на користь Банку стягнуто у погашення зазначеного вище кредиту 138 427 грн. 85 коп.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2013 року з відповідача на користь Банку вже стягнута заборгованість за даним кредитним договором і оскільки строк дії кредитного договору скінчився, то нарахування відсотків, неустойки, тощо не проводиться. У зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак, таких вимог позивач не заявив. Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DOXRRС91680038 від 29 вересня 2007 року задоволенню не підлягають.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можливо.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, а ні відмовляє у задоволені позовних вимог.

Отже, розглядаючи справу, суд першої інстанції мав обговорити питання про закриття провадження у справі в частині спору про стягнення тіла кредиту в сумі 10 725 грн., процентів за користування кредитом - 49 659 грн. 79 коп., комісії за користування кредитом в сумі 3 088 грн. 80 коп., пені за період з 29 вересня 2007 року по 07 лютого 2013 року в сумі 67 886 грн. 27 коп.

Відповідно до частини 1 статті 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Враховуючи, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, апеляційний суд скасовує рішення суду в наведеній частині і закриває провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 310, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині спору про стягнення тіла кредиту в сумі 10 725 грн., процентів за користування кредитом - 49 659 грн. 79 коп., комісії за користування кредитом в сумі 3 088 грн. 80 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 29 вересня 2007 року по 07 лютого 2013 року в сумі 67 886 грн. 27 коп. скасувати і провадження закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: