Вирок № 57229894, 19.04.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4194/16-к

Провадження № 1-кп/263/307/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м.Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний судм. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Скрипниченко Т.І.

за участю секретаря - Момот А.М.

прокурора - Карташкіна Н.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тавричеське Тельманівського району Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина 1999 року гнародження, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2,-

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України, з угодою про примирення між потерпілим та обвинуваченим;

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, відповідно до наказу від 25.03.2015 № НТ 150325, ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до заяви про надання статусу безробітного, підписаної ОСОБА_2, останньому були роз'яснені його права і обов'язки, як особи зі статусом безробітного, і в якій вказується, що через відсутність роботи він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, в т.ч. не забезпечує себе роботою самостійно. Пенсію на пільгових умовах не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності, не отримує будь-яких виплат, в т.ч. грошову допомогу.

Згідно, Додатку 1 до Персональної картки № 053315032400042 ОСОБА_2, останній був присутній на семінарі із загальних питань зайнятості населення та стану ринку праці регіону, на якому також роз'яснювались права та обов'язки зареєстрованих безробітних, в тому числі ознайомлення за ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» та ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Таким чином, ОСОБА_2 був повідомлений про зобов'язання своєчасно, а саме протягом трьох робочих днів, надати відомості до Маріупольського міського центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, тобто про працевлаштування. В період часу з 15.07.2015 по 12.10.2015, ОСОБА_2, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, шляхом зловживання довірою, будучи зареєстрований в Маріупольському міському центрі зайнятості, код ЄДРПОУ 24815706, юридична адреса: пр. Металургів, буд. 84-б, м. Маріуполь, Донецька обл., як особа, що має статус безробітного, неодноразово був ознайомлений з обов'язками безробітного, та недотримавшись виконання вказаних обов'язків 15.07.2015 уклав договір цивільно-правового характеру про надання послуг № 339/150715 з ТОВ «Охоронний Холдинг», 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, б. 15, оф. 202, тобто відносився до зайнятого населення та отримував заробітну платню, про що Маріупольський міський центр зайнятості не повідомив, умисно приховавши відомості про факт укладання вказаного договору, продовжував отримувати допомогу по безробіттю, у зв'язку з чим, заволодів грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, належних Державі, які у подальшому витратив на свої потреби, чим заподіяв матеріальної шкоди у розмірі 1 579,35 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами на загальну суму 1579,35 грн. шляхом зловживання довірою (шахрайство).

18 квітня 2016 року між представником потерпілого ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення, згідно якої ОСОБА_2 визнав свою винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України., матеріальну шкоду у розмірі 1 579,35 гривень, яку зобов'язався сплатити потерпілому після підписання угоди про примирення в строк до 31.05.2016 року на розрахунковий рахунок Маріупольського міського центру зайнятості № 37170300901052 відкритий ГУДКСУ Донецької області, код ЄДРПОУ 24815706, МФО 834016. Сторони узгодили покарання за ч.1 ст. 190 КК України, у вигляді штрафу в розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.

Потерпілому і обвинуваченому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.ст. 394, 424, 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди обвинуваченим.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав у повному обсязі у межах пред'явленого обвинувачення, розуміючи наслідки затвердження угоди наполягав на затвердженні угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим, зазначив, що має матеріальну можливість сплатити штраф та матеріальну шкоду.

Представник потерпілого, розуміючи наслідки затвердження угоди, у судовому засіданні наполягав на затеврдженні угоди.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим і обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

Відповідно до ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів середньої тяжкості. ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Укладена угода про примирення відповідає вимогам ст.471 КПК України. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін і інших осіб. Судом встановлено,що сторони примирилися, укладання угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти затвердження угоди, вивчивши обвинувальний акт, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 та перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з'ясувавши, що сторони розуміють викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення та призначення узгодженої сторонами міри покарання і ухвалення обвинувального вироку.

Суд бере до уваги, що сторони розуміють наслідки невиконання угоди відповідно до положень ст. 476 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання не має.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 471, 474, 475 КПК України,-

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення між представником потерпілого Маріупольського міського центру зайнятості ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений, з підстав передбачених статтею ч.3 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити засудженому та потерпілому положення ст. 476 КПК України, що в разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Суддя Т.І. Скрипниченко