Ухвала суду № 57229674, 18.04.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/7302/15-ц

Провадження № 2-п/263/25/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., Колпаковій К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя заяву ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення суду, зацікавлена особа: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, діючий в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з вищезазначеною заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.09.2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики б/н від 02.04.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, станом на 02.07.2015 року в сумі 4216130 гривень, із яких: сума основного боргу 460000 гривень, відсотки за користування позикою 2898000 гривень, інфляційних 393760 гривень, трьох процентів річних 65550 гривень, пені 398820 гривень, посилаючись на те, що відповідачка по справі не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, оскільки повістки судом направлялися судом за адресами, за яким позивачка не зареєстрована та не проживає, у звязку з чим була позбавлена можливості надати суду заперечення на позов. При цьому також зауважує, що ОСОБА_2 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до Постанови ВРУ від 11.12.2014 року тимчасово відноситься до Волноваського району Донецької області, у звязку з чим вважає, що розгляд даного позову у Жовтневому районному суді м. Маріуполя приводить до порушення ст. 109 ЦПК України щодо правил підсудності та повинен розглядатись у Волноваському міському суді. Зауважує на порушенні строку позовної давності, який сплинув 02.10.2013 року. Також вказує на знаходження на теперішній час в проваджені суду ще одного позову до тієї самої сторони та про той самий предмет, а саме позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності в рахунок погашення заборгованості на квартиру № 67, яка знаходиться по вул. Зелінського, буд. 17-б в м. Маріуполі, яка є предметом договору іпотеки від 15.12.2008 року, оскільки договір позики від 02.04.2010 року є додатковим договором до договору іпотеки від 15.12.2008 року. Крім того, ОСОБА_2 повністю погасила заборгованість перед ОСОБА_3, проте не в усіх випадках передачі грошей, останній писав про це розписки. 19.05.2012 року ОСОБА_3 самостійно приїхав до нотаріуса та підписав заяви про повний розрахунок, що підтверджується витягом про реєстрацію в єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек.

ОСОБА_2 про день та час розгляду заяви в порядку ч.5 ст. 76 ЦПК України повідомлена належним чином, в судове засідання не зявились.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги заяви підтримав на підставах в ній зазначених, просив її задовольнити та заочне рішення суду скасувати.

Зацікавлена особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданої заяви та скасування заочного рішення суду.

Суд, заслухавши учасників процесу та ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.09.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості булизадоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики б/н від 02.04.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, станом на 02.07.2015 року в сумі 4216130 гривень, із яких: сума основного боргу 460000 гривень, відсотки за користування позикою 2898000 гривень, інфляційних 393760 гривень, трьох процентів річних 65550 гривень, пені 398820 гривень, в решті позовних вимог було відмовлено, а також стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 3654 гривень.

Відповідно ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Що стосується доводів заявника щодо неповідомлення ОСОБА_2 належним чином про день та час розгляду справи, як підставу для скасування заочного рішення суду, суд зауважує, що відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Так з матеріалів цивільної справи №263/7302/15-ц вбачається, що судом як за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2, так і за місцем розташування спірної квартири, неодноразово поштовою кореспонденцією надсилались повістки про виклик до суду.

Відносно доводів щодо погашення ОСОБА_2 заборгованості перед ОСОБА_3 слід зауважити, що предметом спору, за результатами розгляду якого ухвалене оскаржене рішення є договір позики-застави від 02.04.2010 року, в той час надані суду нотаріально посвідчені заяви та розписки про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових сум датовані до укладення вказаного договору, а тому не можуть бути розцінені судом як підстава для скасування заочного рішення суду.

Крім того, судом не може бути розцінена як доказ повного повернення ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики-застави від 02.04.2010 року надана суду копія нотаріально посвідченої заяви від 19.05.2012 року №488, оскільки у вказаній заяві не зазначено сум погашення та посилання на виконання усіх умов саме договору позики-застави від 02.04.2010 року.

Що стосується зауважень заявника щодо відсутності клопотання позивача про поновлення строку давності для звернення до суду з вищевказаним позовом, то останні є безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідно до ч.2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Враховуючи те, що для скасування заочного рішення суд має встановити наявність одночасно двох обставин, наведених в ст. 232 ЦПК України, в той час як із заяви про перегляд заочного рішення суду від 29.09.2015 року не надано жодних доводів, підтверджуючих поважність причини неявки в судові засідання, та доказів, які б могли мати істотне значення для правильного вирішення справи, тому суд вважає, що відсутні всі обставини, передбачені ст. 232 ЦПК України, та обґрунтовані підстави для скасування заочного рішення суду, та залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 231, 232 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення суду, зацікавлена особа: ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.09.2015 року, відповідно до ч.4 ст. 231 ЦПК України може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В. Хараджа