Ухвала суду № 57229409, 12.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р.Справа № 820/11856/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Антипенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016р. по справі № 820/11856/15

за позовом ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 276-17 від 05.10.2015 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 16 666,67 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що транспортний податок на автомобіль, що належить йому на праві приватної власності, обчислений контролюючим органом за відсутності правової підстави, оскільки позивач не є суб'єктом оподаткування згідно ст. 267 Податкового Кодексу України. Також, на думку скаржника, обов'язок сплачувати транспортний податок у 2015 р. у позивача відсутній, оскільки застосування контролюючим органом положень рішення Київської міської ради № 58/923 від 28.01.2015 р., яким встановлено транспортний податок на 2015 рік, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016р.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.04.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Lexus GS350, державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2

21 липня 2015 року ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 280-17, яким відповідно до п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн.

Листом від 30.07.2015 позивач звернувся до ГУ ДФС у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 № 280-17.

Рішенням про результати розгляду скарги № 1836/М/20-40-10-04-14 від 25.09.2015, ГУ ДФС у Харківській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 № 280-17 в частині збільшення грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 8333,33 грн (основний платіж), в іншій частині зазначене рішення залишене без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

З урахуванням рішення ГУ ДФС у Харківській області про результати розгляду скарги відповідачем винесено повторне податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 276-17, яким відповідно до п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 16666,67 грн.

Листом від 08.10.2015 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на рішення ГУ ДФС у Харківській області № 1836/М/20-40-10-04-14 від 25.09.2015 та на податкове повідомлення - рішення від 21.07.2015 № 280-17 (з урахуванням зазначеного рішення від 25.09.2015).

Рішенням про результати розгляду скарги № 10044/М/99-99-10-01-03-14 від 28.10.2015 Державна фіскальна служба України рішення ГУ ДФС у Харківській області № 1836/М/20-40-10-04-14 від 25.09.2015 та податкове повідомлення - рішення від 21.07.2015 № 280-17 (з урахуванням зазначеного рішення від 25.09.2015) залишила без змін, а повторну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно було застосовано до позивача ст. 267 Податкового кодексу України зі сплати транспортного податку, таким чином податкове повідомлення-рішення прийняте уповноваженим органом, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4 ст. 267 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п.267.5 ст. 267 ПК України).

Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см..

При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Датою початку використання (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та/або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами й дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Враховуючи викладене, обчислення суми податку з об'єкта оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку починаючи з 1 січня поточного року та включаючи місяць, в якому термін використання легкового автомобіля досягне 5 років.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Lexus GS350, державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., перебуває у власності позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.21-22).

За змістом пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Водночас пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків зокрема належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Отже, транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що транспортний засіб позивача Lexus GS350, державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, не є суб'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який використовується понад 5 років, а отже не є об'єктом оподаткування відповідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що датою початку використання на території України вказаного автомобіля є дата першої реєстрації транспортного засобу, тобто 03.08.2010, що не заперечувалося позивачем, а отже і п'ятирічного строку експлуатації автомобіль досягнув 03.08.2015.

Також посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015р., як підставу того, що відповідний податок повинен нараховуватись з 2016 року, колегія суддів до уваги не бере, оскільки воно жодним чином не стосується спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.7.3. ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, питання сплати транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платника сплачувати податки та збори.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016р. по справі № 820/11856/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2016 р.