Ухвала суду № 57229290, 12.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р.Справа № 818/64/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Антипенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. по справі № 818/64/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної фінансової інспекції в Сумській області, що полягає у безпідставній відмові в проведенні позапланової ревізії Будильської сільської ради та зобов'язати відповідача вжити дії для забезпечення проведення позапланової ревізії Будильської сільської ради на підставі заяви позивача від 28.12.2015 року № 178.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Державну фінансову інспекцію в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №178 від 28.12.2015 року.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для скасування судового рішення посилається на його незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність, а також вважає, що судом неповно з'ясовано не всі обставини, що мають значення для вирішення справи і порушені норми матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки позивачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.04.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ДФІ в Сумській області із заявою від 28.12.2015 року № 178, в якій просив відповідача перевірити інформацію та надати відповіді щодо питань правомірності використання бюджетних коштів Будильською сільською радою та Лебединським районним територіальним центром соціального обслуговування (а.с.4).

Листом від 12.01.2016 року № 18-25-16-16/131 ДФІ в Сумській області повідомила відповідача, що відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Однак в зв'язку з тим, що з 01.09.2015 року органи державної фінансової інспекції повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду, а видатки на вказані цілі не передбачені, інспекція не має можливості звернутись до суду. Також зазначено, що інформація про можливі порушення чинного законодавства головою Будильської сільської ради, буде врахована при формуванні плану роботи на ІІ квартал 2016 року. В разі включення до плану роботи інспекції зазначеної ревізії, питання позивача в обов'язковому порядку будуть досліджені в ході ревізії (а.с.5).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт розгляду скарги позивача у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України №393/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із статтею 3 Закону України №393/96-ВР, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 7 вказаного Закону визначено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення, оформленого належним чином і поданого у встановленому порядку.

Таким чином, Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права, зокрема, щодо звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України № 393/96-ВР, відповідно до якої органи, зокрема, органи державної влади та їх посадові особи, керівники, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 393/96-ВР, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону України № 393/96-ВР).

Таким чином, відповідь органу за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку має бути підписана керівником органу, повинна бути об'єктивною, містити факти перевірки поставлених у звернені питань або органом за результатом розгляду звернення має бути забезпечено виконання поставлених у ньому питань.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, відповідь на скаргу позивача від 28.12.2015 року надана ДФІ в Сумській області 12.01.2016 року, тобто в межах встановленого законодавством місячного терміну.

Проаналізувавши зміст вказаного листа, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог Закону України №393/96-ВР позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у скарзі питань, а саме, з приводу перевірки нецільового використання бюджетних коштів Будильською сільською радою та Лебединським районним територіальним центром соціального обслуговування. Таким чином, скарга позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ДФІ в Сумській області виконано обов'язки щодо надання обґрунтованої відповіді лише формально, а саме вчасно розглянула заяву ОСОБА_1, повідомила позивача про наслідки її розгляду, однак викладені в заяві факти не перевірені, рішення за результатами їх перевірки не прийнято.

Так, позивача повідомлено, що в зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, інспекція не має можливості звернутись до суду для вирішення питання щодо призначення позапланової перевірки на підставі рішення суду.

Вказане мотивування не можна вважати обґрунтованим, оскільки по-перше право звернутися до суду взагалі не було реалізоване відповідачем, у ДФІ в Сумській області відсутні докази звернення до суду із відповідним позовом, відсутнє судове рішення відносно вирішення питання судових витрат.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань представника відповідача на те, що на час отримання звернення ОСОБА_1 вже був затверджений план-графік перевірок на 1 квартал 2016року, ДФІ в Сумській області мало можливість вносити зміни до існуючого плану-графіку, але такі дії не були вчинені в зв'язку із тим, що перевіряючи підприємство повинно бути проінформовано за 10 днів до початку перевірки.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ДФІ в Сумській області реалізувало право на внесення змін до плану-графіку перевірок на 1 квартал 2016 року в зв'язку із отриманням відповідного звернення, відповідач мав право внести зміни до затвердженого плану-графіку, але такі дії не були вчинені ДФІ в Сумській області.

Крім того лист відповідача із формулюванням про те, що викладена позивачем в заяві інформація, можливо буде врахована при формуванні плану роботи інспекції на ІІ квартал 2016 року не містить остаточного вирішення даного питання, оскільки відсилає до майбутніх подій, не є однозначним. При цьому відповідач у відповіді посилався на те, що ДФІ в Сумській області пріоритет буде віддано виключно підконтрольним об'єктам з найбільш високим ступенем ризикових операцій.

Таким чином, доказів того, що питання, які були поставлені у зверненні ОСОБА_1 включені до плану-графіку матеріали справи не містять. Такий підхід розгляду звернень порушує вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" в частині об'єктивності та своєчасної перевірки викладених фактів.

Крім того, у разі прийняття органом рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), це рішення доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Разом з цим, оскільки за її змістом відповідь не задовольняє вимоги звернення позивача, тому в силу ч. 4 ст. 15 Закону України № 393/96-ВР є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), отже має доводитись до відома заявника в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як вбачається із листа від 12.01.2016 року №18-25-16-16 «Про розгляд звернення», відповідач, надаючи відповідь на звернення в частині розгляду питань щодо надання правової оцінки діям посадових осіб Лебединського районного територіального центру соціального обслуговування та Будильської сільської ради Лебединського району щодо виділення коштів на Програму по поліпшенню умов по соціальному обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, правомірність виділення коштів на ремонт даху шкоди, ремонт будівлі, в якій розташована сільська лікарня, ремонт дитячого садку, сільського будинку культури в с.Будилка, отримання Будільською сільської ради доходу від оренди земельних ділянок, ДФІ в Сумській області не посилається на жодну норму Закону, який регулює поставленні позивачем у зверненні питання, та не роз'яснює порядок вчинення певних дій відносно кожного питання.

З огляду на викладене, рішення відповідача про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі позивача, доведено до його відома без посилання на норми Закону, що регулюють поставлені питання.

Колегія суддів не враховує доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил здійснення адміністративного судочинства, встановлених ч.2 ст. 11 КАС України, згідно з якою суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, оскільки відповідно даної правової норми також суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що суд дійшов вірного висновку про порушення прав позивача на належний розгляд та надання відповіді на його звернення, а тому ним обраний вірний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №178 від 28.12.2015 року.

При цьому колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо не роз'яснення позивачу права на оскарження рішення, дії (бездіяльності) посадових осіб контролюючого органу, але це не вплинуло на вирішення справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт розгляду скарги позивача у відповідності до вимог діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Сумську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву у позивача від 28.12.2015 року та надати відповідь згідно вимог Закону України "Про звернення громадян".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. по справі № 818/64/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2016 р.