Постанова № 57229280, 05.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р. Справа № 816/4509/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. ,

представника позивача Тімакіної Л.В.,

представника відповідача Кінаш Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі № 816/4509/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 року №0002791500/3/ППР-ЮО/16-08 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 30547403.

Позивач станом на 07.05.2015 перебував на обліку платників податків в Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ та з 12.08.1999 зареєстрований платником податку на додану вартість.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 30.06.2015 по 13.07.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Глобинський переробний завод" з питань правильності, повноти та обґрунтованості декларування від'ємного значення у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 31 342 240,00 грн. та за квітень 2015 у розмірі 8 475 105,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2015 №14/16-08-15-33/30547403 (далі - Акт перевірки), в якому вказано про порушення платником податків вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було завищено податковий кредит за березень 2015 року в розмірі 3 890 971,00 грн. та за квітень 2015 року в сумі 6 843 981,00 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 12.08.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення: №0002791500/3/ППР-ЮО/16-08, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 734 952,00.

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а позовні вимоги ТОВ "Глобинський переробний завод" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глобинський переробний завод" встановлено, що товариством неправомірно відображено в обліку підприємства господарські операції по взаємовідносинах із наступними постачальниками товарів та послуг: за березень 2015 року в загальному розмірі 3 890 971,00 грн. в тому числі: ПП "А-Куб" ПДВ 1 194 361,01 грн., ТОВ "Абсолют Стілл" ПДВ 770 694,50 грн., ТОВ "Рай-Т" ПД,В 688 173,45 грн., ПП "Династія-2012" ПДВ 604 026,90 грн., ТОВ "Естреля Лімітед" ПДВ 585 233,23 грн., ТОВ "АМАД" 48 481,87 грн. та за квітень 2015 року в загальному розмірі 6 843 981,00 грн. в тому числі: ТОВ "Прод-Тор" ПДВ 2 452 655,75 грн., ТОВ "Укрснаб-Агро" ПДВ 2 248 189,77 грн., ПП "А-КУБ" ПДВ 1 006 772,09 грн., ТОВ "Абсолют Стілл" ПДВ 836 773,56 грн., ТОВ "Сі Гейт" ПДВ 299 590,31 грн.

Як свідчать письмові докази, висновок суду про недоведеність реальності господарських операцій апелянта з придбання сої у контрагентів ПП «А-КУБ», TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ», TOB «РАЙ-Т», ГІП «ДИНАСТІЯ-2012», TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД», ПП «АМАД», TOB «ПРОД-ТОР», TOB «УКРСНАБ-АГРО», TOB «СІ ГЕЙТ» грунтується на наступному: окремі дати товарно-транспортних накладних, наданих на підтвердження здійснення поставки сої, не відповідають датам, вказаним у видаткових та податкових накладних; постачальники сої не є її виробниками; позивачем не надано документів на підтвердження походження сої, придбаної у вказаних контрагентів, її якості, доказів її прийняття, оприбуткування та подальшого використання у виробництві; позивачем не надано відомостей про виписання контрагентами рахунків-фактур; у наданих копіях ТТН не вказано реквізитів подорожніх листів, не конкретизовано пункти навантаження товарів, відсутні посилання на дату, серію та номер довіреностей на підставі яких було отримано товар водієм/експедитором, позивачем не надано доказів укладання постачальниками договорів з автоперевізниками, вказаними у ТТН, що робить неможливим встановлення того, ким, звідки та куди саме доставлявся вантаж; відсутність інформації про окремі автомобілі у автоматизованій системі управління обліком транспортних засобів та водіїв "ДАІ-200" станом на 11.09.2012, "НАІС ДАГ МВС України станом на 13.10.2015 та Національної бази даних "Автомобіль" станом на 13.10.2015; наявність вироку суду щодо посадової особи одного з постачальників; згідно з рапортом старшого оперуповноваженого, за адресою навантаження сої - м. Світловодськ, вул. Дружби, 22 - знаходиться житловий будинок.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо не підтвердження факту поставки виходячи із не співпадіння дат на окремих ТТН та видаткових накладних. Крім того, суд не навів жодного аналізу того, які саме дати та в яких накладних не співпадають.

Дата, зазначена у ТТН, є датою складання товарно-транспортної накладної і передачі постачальником вантажу перевізнику. Позивач не бере участі у процесі навантаження, згідно з умовами всіх договорів поставка товару здійснювалася на умовах DAP (поставка до місця призначення). Враховуючи те, що транспортування сої проводилось з різних регіонів країни, логічним є те, що дата доставки та передачі товару позивачу не завжди співпадає з датою навантаження автомобіля та прийняття товару до перевезення.

Датою поставки, відповідно до п. 5.5 Договору поставки (форма є типовою, тому зміст пунктів у всіх договорах співпадає) є дата прийняття товару покупцем, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця у видатковій накладній.

Крім того, Пунктом 4 кожного з наявних у матеріалах справи додатку до Договору встановлено, що кінцева кількість товару визначається за результатами зважувань на вагах заводу, тобто позивача.

Отже, укладаючи Договір, Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати сою у власність TOB «Глобинський переробний завод» у місці знаходження заводу - м. Глобино, вул. К.Маркса, 23.

При цьому, підпунктом 11.1 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Колегія суддів зауважує, що ні правила перевезення вантажу ні форма ТТН не передбачають зазначення номеру та дати видаткової накладної на поставку товару.

Чинне законодавство не визначає обмежень щодо дати складення видаткової накладної - така накладна має бути складена в момент передачі товару, що відповідає загальним вимогам, визначеним для первинного бухгалтерського документу (ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та первинну бухгалтерську звітність»).

При цьому, враховуючи умови договору, що кількість товару визначається за результатами зважування на вагах Покупця, а в одну партію товару, що передавалась за ТТН включалась соя, поставлена на кількох автомобілях, правильним та зрозумілим є виписка видаткової накладної за результатами проведення прийомки сої на вагах TOB «Глобинський переробноий завод».

Витяги з журналу за ф. № ЗХС-28, які в автоматичному режимі фіксують в'їзд автотранспорту на територію заводу та зважування автотранспорту до розвантаження та після такого, містяться у матеріалах справи: ПП «А-КУБ» (том 6, а.с. 120-121), TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ» (том 7, а.с. 20-21), TOB «РАЙ-Т» (том 4, а.с. 242), ПП «ДИНАСТІЯ- 2012» (том 5, а.с. 39), TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД» (том 5, а.с. 99), ПП «АМАД» (том 5, а.с. 137), TOB «ПРОД-ТОР» (том 5, а.с. 210-211), TOB «УКРСНАБ-АГРО» (том 4, а.с. 18-19), TOB «СІ ГЕЙТ» (том 4, а.с. 180).

Матеріали справи містять аналітичні таблиці за контрагентами, які дозволяють відслідкувати документальне оформлення надходження сої, а також підтверджують відповідність кількості сої, вказаної у ТТН, кількості, відображеній у видаткових накладних.

Таким чином твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів поставки сої, її передачі від контрагентів позивачу спростовується матеріалами справи.

Висновок суду щодо нереальності операцій з посиланням на те, що постачальники сої не є її виробниками, в результаті чого неможливо встановити походження сої, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначає, що в ході розгляду справи встановлено та не спростовано представником позивача, що ПП «А-КУБ», TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ», TOB «РАЙ-Т», ПП «ДИНАСТІЯ-2012», TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД», ПП «АМАД», TOB «ПРОД-ТОР», TOB «УКРСНАБ-АГРО», TOB «СІ ГЕЙТ» не є виробниками сільськогосподарської продукції.

Вказана позиція суду першої інстанції суперечить ст. 42 Конституції України, яка встановлює, що кожен мас право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Одним з принципів підприємницької діяльності, встановлених ст. 44 Господарського кодексу України, є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Це означає, що господарюючий суб'єкт не зобов'язаний використовувати для надання послуг або виконання робіт виключно ті матеріальні ресурси, власником яких він є, а також не зобов'язаний самостійно вирощувати сою, яку реалізовує. Заперечуючи реальність господарської операції з купівлі-продажу сої на тій підставі, що продавець товару не є його виробником, суд першої інстанції фактично встановлює неіснуючі обмеження у здійсненні господарської діяльності, у даному випадку - торгівлі.

Стосовно підтвердження якості сої, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.6 Договору поставки, укладеного з кожним з наведених вище постачальників, приймання сої за якістю здійснюється на підставі висновку акредитованої лабораторії покупця, тобто у даному випадку - лабораторією апелянта.

Облік і оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки ведеться згідно з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 р. № 661 (далі - Інструкція № 661).

Підпункт 2.4 розділу І Інструкції № 661 встановлює, що кожна партія зерна (крім пакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - BTJI) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Отже, спеціальним нормативним документом передбачено, що виробниче підприємство зобов'язане самостійно контролювати визначати якість одержаного зерна, до якого належить і соя.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт має у своєму складі виробничу лабораторію, що підтверджується: паспортом виробничої лабораторії, затвердженим 07.11.2013 р.; положенням про виробничу лабораторію TOB «Глобинський переробний завод», затвердженим 25.11.2013 р. Виробнича лабораторія була атестована належним чином, що підтверджується Рішенням Кременчуцької філії Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП«Полтавастандартметрологія») від 30.12.2013 р. № 05-6-19/2515, яким постановлено атестувати виробничу лабораторію позивача і видати свідоцтво про атестацію виробничої лабораторії та свідоцтвом про атестацію № 0502 КФ, виданим 30.12.2013 р., що є чинним до 29.12.2016

Вказана лабораторія, згідно з вимогами пп. 2.4 Інструкції № 661, здійснює аналіз якості сої. За результатами такого аналізу складаються картки аналізу зерна.

Відповідно до пп. 2.32 Інструкції № 661 BTJI проводить визначення якості зерна, оформлює картку аналізу зерна (форма N 47) та зазначає показники якості в журналах форми N ЗХС-49, форми N 59, форми N 51. За результатами аналізів оформляється розділ II реєстру форми N ЗХС-З (N ЗХС-4).

На вимогу пп. 2.32 Інструкції № 661 інформація, що міститься у картках аналізу зерна за ф. № 47, перенесена до розділу II реєстру форми N ЗХС-З.

Відповідно до абз. 1 пп. 1.4 Інструкції № 661 кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36).

На виконання вказаної вимоги позивачем ведеться такий облік (копія форми 36 є у матеріалах справи). У формі 36 в узагальненому вигляді відображено інформацію щодо одержаної сировини (сої), а саме: реквізити реєстру форми ЗХС-З, контрагента, від якого надійшла сировина, вологість, смітна домішка, маса та вологість сої.

Таким чином, аналіз якості сої здійснювався позивачем при її прийманні, згідно вимог законодавства. Форма ЗХС-З щодо сої, одержаної від постачальників ПП «А-КУБ» (том 6, а.с. 122-160), TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ» (том 7. а.с. 22-51), TOB «РАЙ-Т» (том 4, a.c. 243-250), ПП «ДИНАСТІЯ-2012» (том 5. a.c. 40-49), TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД» (том 5. a.c. 100-119), ПП «АМАД» (том 5, a.c. 138), TOB «ПРОД-ТОР» (том 5, 212-250), TOB «УКРСНАБ-АГРО» (том 4, a.c. 20-102). TOB «СІ ГЕЙТ» (том 4, a.c. 181-191) є у матеріалах справи.

Факт прийняття сої підтверджується наступними документами: - видатковими накладними як первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; - витягами з Журналу реєстрації зважування на автомобільних вагах (надходження) за кожним контрагентом за формою № ЗХС-28, ведення якого передбачене Інструкцією №661: ПП «А-КУБ» (том 6, а.с. 120-121), TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ» (том 7, а.с. 20-21), TOB «РАЙ-Т» (том 4, а.с. 242), ПП «ДИНАСТІЯ-2012» (том 5, а.с. 39), TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД» (том 5, а.с. 99), ПП «АМАД» (том 5, а.с. 137), TOB «ПРОД-ТОР» (том 5, а.с. 210-211), TOB «УКРСНАБ-АГРО» (том 4, а.с. 18-19), TOB «СІ ГЕЙТ» (том 4, а.с. 180); - реєстрами ТТН за формою № ЗХС-З.

Акт перевірки містить зауваження щодо видаткових накладних, якими було оформлено поставку сої виключно від TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ». Зауваження щодо видаткових накладних за іншими контрагентами в акті перевірки відсутні.

Так, відповідач як на недолік видаткових накладних посилається на відсутність у них реквізиту «місце складання».

Проте, колегія суддів зауважує, що вказаний недолік не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Первинні бухгалтерські документи можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності певних недоліків.

Аналогічної правової позиції додержується Вищий адміністративний суд України (ухвали від 07.07.2015 р. у справі № К/800/33396/14 і від 02.07.2015 р. у справі № К/800/38255/14).

На підтвердження факту оприбуткування і подальшого використання придбаної сої позивачем надані наступні документи: картки рахунку 631 за кожним контрагентом (ПП «А-КУБ» - т. 2, а.с. 133-136, TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ» - т. 2, а.с. 137-140, TOB «РАЙ-Т» - т. 2, а.с. 141, ПП «ДИНАСТІЯ- 2012» - т. 2, а.с. 142, TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД» - т. 2, а.с. 143-144, ПП «АМАД» - т. 2, а.с. 145, TOB «ПРОД-ТОР» - т. 2, а.с. 146-148, TOB «УКРСНАБ-АГРО» - т. 2, а.с. 149-154, TOB «СІ ГЕЙТ» - т. 2, а.с. 155-156); оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за кожним контрагентом, де відображено загальний обсяг господарської операції за контрагентом (ПП «А-КУБ» - т. 2, а.с. 166, TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ» - т. 2, а.с. 167, TOB «РАЙ-Т» - т. 2, а.с. 168, ПП «ДИНАСТІЯ-2012» - т. 2, а.с. 169, TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД» - т. 2, а.с. 170, ПП «АМАД» - т. 2, а.с. 171, TOB «ПРОД-ТОР» - т. 2, а.с. 172, TOB «УКРСНАБ-АГРО» - т. 2, а.с. 173, TOB «СІ ГЕЙТ» - т. 2, а.с. 174); оборотно-сальдову відомість по рахунку 261, де відображено обсяги готової продукції за видами (т. 2, а.с. 211-213); обороти рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», де відображено бничу собівартості реалізованої готової продукції (т. 2, а.с. 175); обороти по рахунку 2314 «Основне виробництво переробного підприємства» (т. 2, а.с. 176); картки рахунку 201 «Сировина й матеріали», де відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється (т. 2, а.с. 177-207).

На підтвердження подальшого використання у виробництві позивачем надано договори і первинні документи, що підтверджують реалізацію останнім продуктів переробки сої (шроту соєвого, олії соєвої) третім особам саме у ті періоди, в яких використовувалася соя, придбана у спірних (на думку податкового органу) контрагентів (т. 2, а.с. 214-248, т. З, а.с. 1-83).

Колегія суддів також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у наданих копіях ТТН не вказано реквізитів подорожніх листів, не конкретизовано пункти навантаження товарів, відсутні посилання на дату, серію та номер довіреностей на підставі яких було отримано товар водієм/експедитором, позивачем не надано доказів укладання постачальниками договорів з автоперевізниками, вказаними у ТТН, що робить неможливим встановлення того, ким, звідки та куди саме доставлявся вантаж, з огляду на наступне.

Так, починаючи з 05.12.2013 р. - дати внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 (далі - Правила перевезень вантажів), - у спеціальному законодавстві, що регулює питання перевезення вантажів, відсутнє визначення і поняття «подорожнього листа».

Водночас, колегія суддів зауважує, що господарські операції з транспортування товару взагалі не були предметом перевірки. Перевірка, за результатами якої було видане оскаржуване податкове повідомлення-рішення, стосувалася тільки взаємовідносин позивача з контрагентами за договорами з поставки сої.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Оскільки у даному випадку операції з транспортування товару не були предметом позапланової перевірки, посилання відповідача на будь-які недоліки товарно-транспортних накладних як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій з постачання товару і надання послуг є необґрунтованим.

У випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв'язку з придбанням товару.

Судом першої інстанції право апелянта на податковий кредит безпідставно ставиться у залежність від наявності документів, складених постачальниками останнього з третіми особами, з якими у нього відсутні господарські відносини.

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на лист УДАІ УМВС України в Полтавській області від 28.10.2015 р.№ 11/9-5174 про відсутність інформації про окремі автомобілі у автоматизованій системі управління обліком транспортних засобів та водіїв "ДАІ-200" станом на 11.09.2012, "НАІС ДАГ МВС України станом на 13.10.2015 та Національної бази даних "Автомобіль" станом на 13.10.2015, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний лист не може бути належним доказом нереальності господарських операцій з придбання ним сої, адже ведення АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України було запроваджено тільки у 2011 р. наказом МВС України від 11.08.2010 р. № 379, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2011 р. за № 123/18861. Таким чином, автомобілі, зареєстровані до цього часу, могли внаслідок технічних причин не бути внесені до нової бази.

Стосовно посилання відповідача на наявність вироку суду щодо посадової особи одного з постачальників як на підставу вважати, що договір купівлі-продажу сої не укладався, і соя цим підприємством на адресу позивача не постачалася, колегія суддів зазначає наступне.

Дане твердження обґрунтоване тим, що станом на день здійснення господарської операції з поставки сої директор постачальника перебував у місці позбавлення волі.

Так, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 3акону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в редакції, чинній на момент здійснення господарської операції).

Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі якщо Єдиний державний реєстр містить дані щодо призначення громадянина ОСОБА_4 директором TOB «ПРОД-ТОР» з 27.03.2015 р., то зазначені дані є достовірними, поки до них не внесено відповідних змін.

Станом на даний час зміни до ЄДР не внесено, а отже у позивача є підстави вважати, що ОСОБА_4 є належною особою, уповноваженою на підписання документів від імені ТOB «ПРОД-ТОР».

Фіскальні органи є безпосереднім учасником процедури формування податкового кредиту платником податків. З 01.01.2015 р. податкова накладна видається виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, податкове законодавство мінімізує необхідність безпосереднього спілкування оподатковуваних ПДВ господарських операцій.

Відповідно до п. 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), ствердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Відповідно до п. 2 розділу II. «Загальні вимоги до подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку» Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА від 10.04.2008 р. № 233, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності.

Враховуючи, що всі податкові накладні, видані позивачу TOB «ПРОД-ТОР», були належним чином зареєстровані в ЄРПН, це означає, що податковим органом було перевірено електронний цифровий підпис, вказаний у податкових накладних, і підтверджено належність такого підпису для скріплення ним податкових накладних.

Відповідно до п. 22 Порядку акредитації центру сертифікації ключів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 р. № 903, акредитований центр під час надання послуг електронного цифрового підпису фізичним та юридичним особам, фізичним особам - підприємцям зобов'язаний дотримуватися, зокрема, таких вимог: встановлювати відповідно до законодавства фізичну особу, фізичну особу - підприємця, юридичну особу та уповноваженого представника юридичної особи, які звернулися до акредитованого центру з метою формування сертифіката; перевіряти дані, обов'язкові для формування сертифіката, і дані, які вносяться до нього на вимогу підписувача.

Враховуючи, що на момент реєстрації податкових накладних, виданих позивачу TOB «ПРОД-ТОР», електронний цифровий підпис ОСОБА_5 був чинним, при його підтвердженні посиленим сертифікатом ключа акредитований центр сертифікації ключів здійснив всі наведені у п. 22 Порядку акредитації центру сертифікації ключів заходи.

Статтею 8 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено обов'язок центру сертифікації ключів своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати ключів у випадках, передбачених законом. Блокування сертифікату ключа, окрема, здійснюється у разі його компрометації (ст. 13 Закону). При цьому скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і блокованих сертифікатів.

Відповідачем не надано доказів скасування або блокування сертифікату ключа, за допомогою якого здійснювалося підписання податкових накладних TOB «ПРОД-ТОР».

Отже, висновки щодо нереальності поставки сої від даного контрагента і непов'язаності особи, вказаної у ЄДРПОУ як директор TOB «ПРОД-ТОР», з діяльністю цього підприємства зроблено судом першої інстанції виключно на підставі листа Вінницької ОДПІ, справжність і достовірність якого не перевірена, оскільки оригінал листа не оглядався у судовому засіданні і навіть не витребовувався судом першої інстанції для огляду.

Таким чином, на момент придбання сої і формування податкового кредиту за цією господарською операцією у позивача були відсутні підстави не враховувати ПДВ, сплачений у вартості сої, у складі податкового кредиту.

Також, підставою для визнання нереальною господарської операції з придбання позивачем сої у TOB «Естреля Лімітед» суд першої інстанції вважає висновки старшого оперуповноваженого, про те, що TOB «Естреля Лімітед» не могло здійснювати поставку сої, оскільки згідно з рапортом старшого оперуповноваженого, за адресою навантаження сої - м. Світловодськ, вул. Дружби, 22 - знаходиться житловий будинок

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за вказаною адресою розміщений цілісний майновий комплекс, до складу якого входять виробничі та господарські приміщення. Власником ЦМК є TOB «Олл Нечурел» (код ЄДРПОУ 37468187). Інформаційна довідка залучена до матеріалів справи (том 8, а.с. 127-128).

Натомість суд першої інстанції, за наявності у матеріалах справи двох документів протилежного змісту: довідки з Державного реєстру і рапорту працівника міліції з фотографією невідомого і не ідентифікованого об'єкту надав перевагу документу, що не є належним доказом, проігнорувавши, що згідно з офіційним джерелом інформації за адресою м. Світловодськ, вул. Дружби, 22, розташований промисловий об'єкт.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП «А-КУБ», TOB «АБСОЛЮТ СТІЛЛ», TOB «РАЙ-Т», ГІП «ДИНАСТІЯ-2012», TOB «ЕСТРЕЛЯ ЛІМІТЕД», ПП «АМАД», TOB «ПРОД-ТОР», TOB «УКРСНАБ-АГРО», TOB «СІ ГЕЙТ» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів факт порушення ТОВ "Глобинський переробний завод" зазначених вище вимог Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень 2015 року в загальному розмірі 10 734 952 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог позивача стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі № 816/4509/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 року №0002791500/3/ППР-ЮО/16-08 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст постанови виготовлений 11.04.2016 р.