Ухвала суду № 57229234, 13.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 876/12247/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року в адміністративній справі № 803/3679/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-вироб-нича компанія» (далі - ТзОВ «Торгово-виробнича компанія»; Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 16.10.2015 р.:

- за № 0021871501, яким на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) до ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» застосовано штраф у розмірі 10% від простроченої суми, який становить 26 266,45 грн та

- за № 0021881501, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% від простроченої суми, який становить 210 000,00 грн.

Позові вимоги обґрунтовано тим, що Луцькою ОДПІ при проведенні перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень не взято до уваги той факт, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду було розстрочено сплату податкового боргу на 58 місяців.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ТзОВ «Торгово-виробнича компанія», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тими ж доводами, що й позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Луцькою ОДПІ проведена перевірка ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань із податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за період з 20.03.2015 р. по 31.08.2015 р., за результатами якої складено акт № 3734/15-01/34578854 від 11.09.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення Товариством граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань із ПДВ, визначених ним самостійно в податковій декларації з ПДВ № 9045342960 від 20.03.2015 р.

За наслідками цієї перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № 0021871501, яким зобов'язано ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 26 266,45 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та № 0021881501, яким зобов'язано ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 210 000,00 грн за порушення ним граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Луцька ОДПІ діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

Відповідно до пункту 36.1. ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За таких обставин, несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов'язання набувають статусу податкового боргу.

А відповідно до пункту 126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 р. у справі № 803/670/15-а за позовом Луцької ОДПІ до ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» про стягнення податкового боргу в сумі 100 379 969,00 грн, який виник через несплачену суму грошових зобов'язань з ПДВ, визначених у податковій декларації з ПДВ від 20.03.2015 р. № 9045342960, позовні вимоги були задоволені повністю; постанова набрала законної сили 22.04.2015 р.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду неодноразово розстрочувалось виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 р. у справі № 803/670/15-а.

Так, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 р. розстрочено виконання даної постанови строком на 60 місяців, а саме: з квітня 2015 року по липень 2015 року включно із щомісячною сплатою 262 500,00 грн, з серпня 2015 року по березень 2020 року включно із щомісячною сплатою 1 773 749,45 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 р., розстрочено виконання вищезазначеної постанови суду від 08.04.2015 р. строком на 58 місяців, на період з червня 2015 року по березень 2020 року шляхом щомісячної сплати коштів у такий спосіб: з червня 2015 року по грудень 2015 року - по 262 500,00 грн, з січня 2016 року по лютий 2020 року - по 1 921 911,15 грн, березень 2020 року - 1 921 911,50 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 р. розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 р. строком на 53 місяці на період з листопада 2015 року по березень 2020 року шляхом щомісячної сплати коштів з листопада 2015 року по грудень 2016 року - по 262 500,00 грн, а з січня 2017 року по березень 2020 року - по 2 431 510,30 грн.

Враховуючи вищенаведене та погашаючи податковий борг на умовах, визначених в ухвалах Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 р., 18.06.2015 р. та 10.11.2015 р., ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» вважало, що воно своєчасно та в повному обсязі здійснює сплату податкових зобов'язань, а висновки податкового органу, зроблені в Акті від 11.09.2015 р. № 3734/15-01/34578854, є помилковими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Проте, згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Луцька ОДПІ застосувала до ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» штрафні санкції у розмірах, визначених ПК України за невчасну сплату наступних грошових зобов'язань за період з моменту виникнення податкового боргу по момент сплати податкового боргу, зокрема:

- 17.04.2015 р. позивачем сплачено заборгованість у сумі 164,50 грн, за що йому нарахований штраф у розмірі 16,45 грн (10% від суми сплати) за 18 днів затримки сплати податкового боргу;

- 28.04.2015 р. позивачем сплачено заборгованість у сумі 262 500,00 грн, за що йому нарахований штраф у розмірі 26 250,00 грн (10% від суми сплати) за 29 днів затримки сплати податкового боргу;

- 28.05.2015 р. позивачем сплачено заборгованість у сумі 26 250,00 грн, за що йому нарахований штраф у розмірі 52 500,00 грн (20% від суми сплати) за 59 днів затримки сплати податкового боргу;

- 29.07.2015 р. позивачем сплачено заборгованість у сумі 26 250,00 грн, за що йому нарахований штраф у розмірі 52 500,00 грн (20% від суми сплати) за 121 день затримки сплати податкового боргу;

- 31.07.2015 р. позивачем сплачено заборгованість у сумі 26 250,00 грн, за що йому нарахований штраф у розмірі 52 500,00 грн (20% від суми сплати) за 123 дні затримки сплати податкового боргу;

- 31.08.2015 р. позивачем сплачено заборгованість у сумі 262 500,00 грн, за що йому нарахований штраф у розмірі 52 500,00 грн. (20% від суми сплати) за 154 дні затримки сплати податкового боргу.

Загальна сума штрафу складає 236 266,45 грн, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій та зворотною стороною облікової картки платника ПДВ.

Аналізуючи приписи пункту 126.1 ст.126 ПК України, апеляційний суд вважає, що цією нормою прямо передбачена відповідальність у випадку несплати податкового зобов'язання (податкового боргу) у строк, встановлений ПК України, а тому ця норма є прямою та не звільняє платника податків від нарахування штрафу за порушення строку сплати податків.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявність розстрочки сплати заборгованості та своєчасність сплати сум боргу, оскільки наявність судового рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання). Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України, оскільки позивачем порушено свій обов'язок щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання у строки, встановлені законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо законності податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року в адміністративній справі № 803/3679/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 18 квітня 2016 року.