Постанова № 57229218, 13.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 876/12172/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/5876/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом та просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), яка виразилася у невключенні до її вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби (надалі - ДПС) з 24.10.1991 р. по 18.03.1999 р.;

- зобов'язати відповідача: зарахувати їй до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні вказаний стаж роботи; здійснити нарахування та виплату їй надбавки за вислугу років, перерахунок та виплату їй відпускних, лікарняних премій з урахуванням у вислузі років вказаного стажу роботи.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовився зарахувати їй до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах ДПС з 24.10.1991 р. по 18.03.1999 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що позивачу не може бути враховано до вислуги років для призначення пенсії згідно із пунктом «и» частини першої статті 17 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ) період роботи в органах ДПС, оскільки відсутній відповідний перелік посад, затверджений центральним органом виконавчої влади, згідно якого повинно здійснюватись таке врахування, у зв'язку з чим у позивача відсутня вислуга років для призначення пенсії згідно із цим Законом.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що станом на час звернення до суду позивач не набула визначеного Законом № 2262-ХІІ віку і продовжує працювати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_5 працювала в ДПС на посадах державного службовця у період з 24.10.1991 р. по 18.03.1999 р., зокрема: з 24.10.1991 р. - на посаді державного податкового інспектора Державної податкової інспекції МФ України по Буському району (надалі - ДПІ по Буському району); з 23.04.1992 р. переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності ДПІ по Буському району; з 01.10.1992 р. - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу компютеризації, обліку, звітності та аналізу інформації ДПІ; з 26.11.1996 р. - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку та обробки даних ДПІ у Буському районі; з 25.01.1997 р. - на посаді державного податкового інспектора відділу обліку та звітності ДПА; з 01.05.1998 р. - у відділі обліку, звітності та прогнозування надходжень, звідки була звільнена 18.03.1999 р. за власним бажанням.

19.03.1999 р. ОСОБА_5 була прийнята на службу в органи податкової міліції (УПМ ДПА у Львівській області) і призначена на посаду начальника канцелярії міжрайонного головного відділу податкової міліції ДПІ у Буському районі, з присвоєнням їй спеціального звання «прапорщик податкової міліції».

21.03.2014 року майора податкової міліції ОСОБА_5 призначено на посаду начальника штабу оперативного управління ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області, звільнивши її з посади начальника штабу головного оперативного управління ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області.

Згідно із наказом № 14-в від 30 січня 2015 року «По особовому складу» позивачу надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, з 02 лютого 2015 року по 14 листопада 2017 року.

11.09.2015 року ОСОБА_5 звернулася до відповідача із заявою про зарахування їй до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ стажу роботи з 24.10.1991 р. по 19.03.1999 р., набутого нею як державним службовцем в органах ДПС.

ГУ ДФС у Львівській області листом № 4532/10/13-01-04-01-25 від 24.09.2015 року відмовило позивачу у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ час роботи в органах ДПС через те, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах ДПС України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Вказана відмова стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що посадові особи ДПС є державними службовцями, тому мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Суд не погодився із позицією відповідача з приводу того, що незатвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, переліку посад унеможливлює зарахування позивачеві до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах ДПС.

З урахуванням принципу верховенства права суд дійшов висновку про те, що реалізація права позивача не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад; зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в податковій міліції визначає Закон № 2262-ХІІ, відповідно до частини першої статті 1 цього Закону особи офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги, зокрема, в органах і підрозділах податкової міліції, мають право на довічну пенсію за вислугу років.

За приписами частини першої статті 2 Закону № 2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

б) особам офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить, зокрема, служба в податковій міліції.

Відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу, зокрема, в податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліком посад, затверджуваним центральним органами виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики.

Із аналізу вказаних норм видно, що підставами для призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ є такі умови: перехід на службу в податкову міліцію, подальше звільнення зі служби в податковій міліції, наявність необхідної вислуги років та досягнення визначеного цим Законом віку (45 років).

З урахування зазначеного та відповідно до встановлених у справі обставин такі умови щодо позивача відсутні: позивач не переходила на службу в податкову міліцію, а була звільнена із ДПА 18.03.1999 р. за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України і 19.03.1999 р. була прийнята на службу в органи податкової міліції; позивач продовжує працювати і станом на час розгляду справи продовжує працювати (перебуває у відпустці по догляду за дитиною); її вік складає 42 роки, а вислуга років - понад 16 років, через що вона не набула права на пенсію на умовах, визначених Законом № 2262-ХІІ.

Необхідною умовою для зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ стажу роботи в органах державної податкової служби є затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики, відповідного переліку посад.

Проте, станом на час розгляду справи такий перелік не затверджено, у зв'язку з чим стаж роботи позивача в органах ДПС не може бути зарахований до вислуги років для призначення пенсії згідно із Законом № 2262-ХІІ.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є безпідставними, у зв'язку з чим постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, як таку, що прийнята за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/5876/15 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова складена у повному обсязі 18 квітня 2016 року.