Постанова № 57229203, 12.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2094/14

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області про зобов'язання відшкодувати витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на території СНД, за період з лютого по червень 2014 року, в сумі 594,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2014 року управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області про зобов'язання відшкодувати витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на території СНД, за період з лютого по червень 2014 року, в сумі 594,90 грн.

Постановою від 10 вересня 2014 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки діючим законодавством не передбачено права Пенсійного Фонду України передавати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсії по інвалідності і пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій здійснює Пенсійний Фонд України згідно законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також, апелянт зазначає, що пенсіонер ОСОБА_1, витрати по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання якому просить позивач відшкодувати, не є застрахованою особою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його особова справа не передавалась підприємством, де сталось трудове каліцтво, до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області, у зв'язку з чим відповідач, на підставі ст.6 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не повинен відшкодовувати УПФУ в Братському районі Миколаївської області витрати на виплату пенсії.

УПФУ в Братському районі Миколаївської області надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що за період з лютого 2014 року по червень 2014 року включно УПФУ в Братському районі Миколаївської області виплачено пенсію ОСОБА_1 - громадянину держави-учасника СНД, який отримав каліцтво в державі СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну, у розмірі 594,90 грн.

Суд першої інстанції встановив, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області не прийнято дану суму до заліку та не відшкодовано позивачу.

Суд першої інстанції зазначив, що обов'язок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області по відшкодуванню вказаних витрат УПФУ в Братському районі Миколаївської області на виплату пенсії ОСОБА_1 передбачено ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв'язку чим вимоги УПФУ в Братському районі Миколаївської області про зобов'язання відповідача відшкодувати витрати по ОСОБА_1, за період з лютого по червень 2014 року, в сумі 594,90 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Справу розглянуто апеляційним судом в порядку письмового провадження, без виклику сторін, на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що актом про нещасний випадок на виробництві від 23 березня 1981 року зафіксовано, що ОСОБА_2 на Зодському руднику Армянської РСР отримав пошкодження правої руки.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в Братському районі Миколаївської області та йому призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання (інвалід ІІІ групи).

Відповідно до розрахунку заборгованості не прийнятої та не відшкодованої пенсії, призначеної внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території СНД, впродовж лютого 2014 року - червня 2014 року відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано 594,90 грн.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особам за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вони проживають.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 12 листопада 2013 року по справі №21-394а13.

Доводи апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Поряд з цим, апеляційний суд вважає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав УПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.

Позивач на свій розсуд визначає способи захисту порушеного права. В даному випадку УПФУ в Братському районі Миколаївської області просило суд зобов'язати відповідача відшкодувати витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на території СНД.

Надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача вчинити певні колегія суддів враховує правову позицію колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з цього питання (постанова від 20.03.2007р.), відповідно до якої страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в разі виплати такої органами Пенсійного фонду, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання, який був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. за №5-4/4, не врегульовує спірних відносин між Фондами в даному випадку, оскільки згаданий порядок щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору між Фондами.

У випадку відсутності згоди на підписання таких актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки, прийняття до відшкодування чи зобов'язання відшкодувати.

Апеляційний суд вважає, що вимога щодо зобов'язання прийняти суми до відшкодування є тотожною підписанню акта звірки, оскільки визначає механізм погодження та відшкодування таких витрат та розрахована на відсутність спору, у зв'язку з чим така вимога УПФУ в Братському районі Миколаївської області не підлягає задоволенню.

Вимог щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області витрат по виплаті пенсії ОСОБА_1 в сумі 594,90 грн. УПФУ в Братському районі Миколаївської області при зверненні з позовом до суду не заявляло.

При прийнятті оскарженої постанови суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини.

Оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена постанова, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 50, 69-72, 195, п.1 ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.1 та п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 207, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Братському районі Миколаївської області про зобов'язання відшкодувати витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на території СНД, за період з лютого по червень 2014 року, в сумі 594,90 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П. Коваль

суддя О.О.Кравець