Ухвала суду № 57229062, 13.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2016 рокусправа № 808/5194/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

суддя-доповідач Юхименка О.В.

суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду

від 17 грудня 2015 року

у справі № 808/5194/15

за позовом ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

до відповідача Військової частини ПП В6266

(37-й окремий мотопіхотний батальйон),

с. Широке Запорізької обл., Центр льотної підготовки, 71000;

третя особа Запорізький обласний військовий комісаріат,

пров. Тихий, 7, м. Запоріжжя, 69023;

третя особа Миколаївський обласний військовий комісаріат,

вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54050;

третя особа Військова частина В2095,

с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької обл., 72355;

третя особа Міністерство оборони України,

пр. Повітрофлоцький, 6, м. Київ, 03168;

про скасування наказу, та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

В серпні 2015 року ОСОБА_2 подав позов про -

скасування наказу № 35 від 22 жовтня 2014 року командира Військової частини ПП В6266 «Про зарахування до списків військової частини ПП В6266 (37-й окремий мотопіхотний батальйон) як військовозобов'язаного»;

зобов'язання подати документи щодо ОСОБА_2 до міжвідомчої комісії для організації отримання посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО в період часу з 22 жовтня 2014 року по грудень 2014 року у складі військової частини ПП В6266 (37-й окремий мотопіхотний батальйон).

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Матяш О.В.) своєю ухвалою від 17 грудня 2015 року адміністративний позов залишив без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду мотивована тим, що в силу приписів частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Про проходження військової служби у складі військової частини ПП В6266 Позивачу стало відомо із Довідки від 12 листопада 2014 року (а. с. 48), однак позов подано тільки 19 серпня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, Позивач, вказує на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що про наявність наказу № 35 від 22 жовтня 2014 року достовірно дізнався лише 15 липня 2015 року, під час телефонної розмови з командиром військової частини.

Просить ухвалу окружного адміністративного суду скасувати.

ОСОБА_2, Позивач, Запорізький обласний військовий комісаріат, Миколаївський обласний військовий комісаріат, Військова частина В2095, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористались.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Строк звернення до суду в адміністративному судочинстві - це період часу, у межах якого особа може звернутися до адміністративного суду з позовною вимогою про захист своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічних відносин.

Загальні положення визначення строків звернення до суду та процесуальних строків містяться в главі 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

І з огляду на приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з приписів указаної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується, з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В контексті наведеної норми слід враховувати принцип, коли особа дізналася або повинна була дізнатися не про наявність певних обставин, а усвідомила про порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо заявник доведе, що йому стало відомо про порушення свого права пізніше, перевага повинна надаватися суб'єктивному моменту.

Саме суб'єкт владних повноважень може доводити, що про порушення права заявнику повинно було стати відомо раніше, ніж фактично.

Проте, суд у цьому випадку для встановлення початку перебігу строку звернення до суду, мав встановити обставини про день (установити дату), коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, в силу статті 100 цього Кодексу адміністративний позов залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналогічні приписи містить пункт 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України - суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

В контексті наведених норм поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення певних процесуальних дій.

Поважність причин є не так фактом, який підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною, для суду, категорією.

З тієї ж довідки (а. с. 48), на яку послався суд першої інстанції, військовозобов'язаний ОСОБА_2 з 29 жовтня 2014 року знаходиться в зоні АТО.

Всупереч висновків суд першої інстанції жодних аргументів не навів.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 6 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 808/5194/15 скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна