Постанова № 57229025, 15.04.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/29/16 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Колективного підприємства "Проціон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання дій протиправними,

встановив:

Колективне підприємство "Проціон" (далі-позивач, КП "Проціон") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі-відповідач, ДПІ у м. Херсоні, Інспекція), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

визнати протиправними дії фахівців ДПІ у м. Херсоні щодо встановлення відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеним в відомостях Єдиного державного реєстру України;

визнати протиправними дії фахівців ДПІ у м. Херсоні щодо безпідставного направлення в Реєстраційну службу Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлень про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП;

визнати протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо безпідставної відмови в укладанні Договору визнання електронних документів;

визнати протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо безпідставної відмови у прийнятті звітності в електронному вигляді;

визнати податкову звітність - декларації з податку на додану вартість за липень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_1 від 13.04.2016р., за серпень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_2 від 13.04.2016р., за вересень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_3 від 13.04.2016р., за жовтень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_4 від 13.04.2016р., форму 1-ДФ від 09.09.2015р. такими, що подані до ДПІ у м. Херсоні у встановлений законодавством строк.

Позов мотивований тим, що КП "Проціон" було зареєстроване, як юридична особа 13.12.2001 у м. Сімферополі АР Крим. У зв'язку зі зміною місцезнаходження перереєстровано в реєстраційній службі Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні 13.06.2014 р. та знаходиться на податковому обліку в ДПІ м. Херсоні. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням позивача є: Херсонська обл., місто Херсон, вул. Радянська, буд. 48. 07.07.2015г. Інспекцією було направлено в реєстраційну службу Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні повідомлення про відсутність юридичної особи КП "Проціон" за місцезнаходженням за формою 18-ОПП, тому державний реєстратор надсилав на адресу позивача повідомлення про необхідність підтвердження відомостей за формою № 6. Аналогічні дії проводились протягом липня - листопада 2015 р.

09 липня 2015 р., по закінченню терміну дії електронних цифрових печатки та підпису, КП "Проціон" отримав нові цифрові печатку і підпис та 13.07.2015г. направив до ДПІ м Херсона на підпис новий договір про визнання електронних документів (далі-Договір). Того ж дня, 13.07.2015 р. позивачем отримано квитанцію № 1 згідно з якою документ збережений на центральному рівні, а 17.07.2015 р. КП "Проціон" отримало квитанцію № 2 згідно з якою документ не прийнятий, у зв'язку з виявленою помилкою, а саме: не вірно вказана адреса податкового органу. Враховуючи даний факт 20.07.2015 р. позивачем повторно було направлено договір та отримано квитанцію № 1 про те, що документ збережений на центральному рівні, а 21.07.2015 р. надходить квитанція №2 про те, що документ прийнятий та Договір з печаткою. Однак, 02.08.2015 р. позивач, відправивши звіт за формою 1-ДФ за 2-й квартал 2015р. дізнається, що документ не прийнятий через не укладення договору про визнання електронних документів.

В період з 13.07.2015 р. по 11.12.2015 р. позивачем декілька разів направлялись на підписання договори про визнання електронних документів, однак кожного разу надходили квитанції, в яких було зазначено про те, що документи не прийнято у зв'язку з виявленням помилки, а саме: у зв'язку з відсутністю КП "Проціон" за місцезнаходженням.

Таким чином, в період з липня 2015 р. по листопад 2015 р. включно ДПІ у м.Херсоні відмовляє КП "Проціон" у прийнятті звітності в електронному вигляді через не укладення договору, а в укладанні договору Інспекція відмовляє з тієї причини, що місцезнаходження позивача не відповідає відомостями Єдиного державного реєстру. При цьому державному реєстратору надсилається повідомлення за формою 18-ОПП.

Лише 11.12.2015 р. договір прийнятий і КП "Проціон" змогло здавати податкову звітність електронною поштою. Відмовляючи у прийнятті звітності в електронному вигляді ДПІ у м. Херсоні повністю блокує господарську діяльність КП "Проціон", так як неможливо здавати декларації з ПДВ, а отже своєчасно реєструвати податкові накладні, що в свою чергу тягне за собою втрату податкового кредиту, великі проблеми у контрагентів та штрафні санкції.

Вказані обставини слугували підставою для звернення КП "Проціон" з даним позовом до суду.

В судових засіданнях 29.02.2016р. та 04.04.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, представник відповідача зазначив, що в період з 13.07.2015 по 11.12.2015 року позивач декілька разів направляв для підписання копії електронних договорів, де договір про визнання електронних документів було підписано лише 11.12.2015 № 130720151. Всі попередні договори не підписувались з боку відповідача, у зв'язку із невідповідністю даних, зазначених в даних договорах. Стосовно квитанції № 2 від 21.07.2015, представник відповідача зазначив, що у зв'язку із збоєм у сервері Центрального порталу звітності ДФС України, договір від 20.07.2015 № 13072015 вважається не укладеним. Враховуючи викладене представник відповідача вважає позов необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.

У зв'язку із витребуванням доказів та уточненням позивачем позовних вимог у судовому розгляді було оголошено перерву до 15.04.2016р.

В судове засідання 15.04.2016р. сторони не з'явились, надавши клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження на підставі поданих ними доказів.

Ураховуючи наведене та приписи ст.ст.122, 128 КАС України, суд уважає можливим розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Колективне підприємство "Проціон" зареєстроване як юридична особа 13.12.2001р., ідентифікаційний код юридичної особи - 31795080.

У зв'язку зі зміною місцезнаходження Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) відповідний запис від 13.06.2014р. №14991050010008347.

Отже, з 13.06.2014р. місцезнаходженням КП "Проціон", відповідно до виписки з ЄДР, є: 73000 Херсонська обл., місто Херсон, вул. Радянська, буд. 48.

З 01.07.2002 року КП "Проціон" зареєстроване платником податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер: 317950801283. На даний час знаходиться на податковому обліку в ДПІ м. Херсон.

Судом встановлено, що 18.06.2015р. позивачем подані заявки на формування посиленого сертифіката підписувача ЕЦП № 31795080С-150618092410, №2060813132DS-150618092543 та відповідно до актів виконаних робіт про визнання сертифіката ЕЦП позивачем підтверджено отримання формування посиленого сертифіката відкритого ключа.

07 липня 2015р. відповідачем надіслано підрозділу податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС) запит №669/21-03-15-01 на встановлення місцезнаходження КП "Проціон".

07 липня 2015р. підрозділом податкової міліції ГУ ДФС складено довідку про відсутність КП "Проціон" за місцем знаходження.

Того ж дня відповідачем надіслано державному реєстратору Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

09 липня 2015р. позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, про що державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запис №14991060014017354.

13 липня 2015р. позивач за допомогою системи електронного документообігу надіслав до відповідача договір про визнання електронних документів №130720151, предметом якого є визнання електронних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Квитанцією №1 від 13.07.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби 13.07.2015р. та документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_5. Документ збережено на центральному рівні, однак згідно з квитанцією №2 від 17.07.2015р. документ не прийнято. Виявлені помилки: не вірно зазначено адресу податкового органу.

17 липня 2015р. позивач за допомогою системи електронного документообігу повторно надіслав до відповідача договір про визнання електронних документів №130720151.

Квитанцією №1 від 17.07.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби 17.07.2015р. та документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_6, Документ збережено на центральному рівні, а квитанцією №2 від 20.07.2015р. документ не прийнято. Виявлені помилки: дата, яка зазначена в договорі не співпадає з датою подання до податкового органу.

За допомогою системи електронного документообігу позивач знову надіслав договір про визнання електронних документів №130720151 від 20 липня 2015р. Квитанцією №1 від 20.07.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби, документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_7, документ збережено на центральному рівні. Відповідно до квитанції №2 від 21.07.2015р. документ прийнято.

02 серпня 2015 р. за допомогою системи електронного документообігу позивачем надіслано звіт за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2015р., однак відповідно до квитанції №1 від 02.08.2015 р. документ не прийнято, у зв'язку з порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме - не укладено Договір про визнання електронної звітності.

03 серпня 2015р. позивач за допомогою системи електронного документообігу повторно надіслав до відповідача договір про визнання електронних документів №130720151. Квитанцією №1 від 04.08.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби 04.08.2015р. та документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_8. Документ збережено на центральному рівні, однак згідно з квитанцією №2 від 04.08.2015р. документ не прийнято. Виявлені помилки: недостовірна інформація про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається Договір.

07 серпня 2015р. відповідачем надіслано підрозділу податкової міліції ГУ ДФС запит №763/21-03-15-01 на встановлення місцезнаходження КП "Проціон".

07 серпня 2015р. підрозділом податкової міліції ГУ ДФС складено довідку №2921/21-03-07-06-10 про відсутність КП "Проціон" за місцем знаходження.

Того ж дня відповідачем надіслано державному реєстратору Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

11 та 17 серпня 2015р. позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, про що державним реєстратором внесено до ЄДР записи №14991060015017354 та №14991060016017354.

20 серпня 2015р. відповідачем надіслано підрозділу податкової міліції ГУ ДФС запит №883/21-03-15-01-16 на встановлення місцезнаходження КП "Проціон".

20 серпня 2015р. підрозділом податкової міліції ГУ ДФС складено довідку №2379/070610 про відсутність КП "Проціон" за місцем знаходження.

Того ж дня відповідачем надіслано державному реєстратору Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

09 вересня 2015р. позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, про що державним реєстратором внесено до ЄДР запис №14991060017017354.

16 вересня 2015р. відповідачем надіслано підрозділу податкової міліції ГУ ДФС запит №1001/21-03-15-01-16 на встановлення місцезнаходження КП "Проціон".

16 вересня 2015р. підрозділом податкової міліції ГУ ДФС складено довідку №2667/21-03-07-06-10 про відсутність КП "Проціон" за місцем знаходження.

18 вересня 2015р. відповідачем надіслано державному реєстратору Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

08 жовтня 2015р. позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, про що державним реєстратором внесено до ЄДР запис №14991060018017354.

19 жовтня 2015р. відповідачем надіслано підрозділу податкової міліції ГУ ДФС запит №1308/21-03-15-01-16 на встановлення місцезнаходження КП "Проціон".

Того ж дня підрозділом податкової міліції ГУ ДФС складено довідку №3093/070610 про відсутність КП "Проціон" за місцем знаходження.

22 жовтня 2015р. відповідачем надіслано державному реєстратору Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

04 листопада 2015р. позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, про що державним реєстратором внесено до ЄДР запис №14991060019017354.

Крім того, за допомогою системи електронного документообігу позивачем направлявся договір про визнання електронних документів №130720151 від 04.08.2015р., від 11.08.2015р., від 17.08.2015р., від 11.09.2015р., від 13.10.2015р. та від 11.12.2015р.

При цьому квитанціями №1 від 04.08.2015р., від 11.08.2015 р., від 17.08.2015р., від 11.09.2015р., від 13.10.2015р., від 11.12.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби, документ збережено на центральному рівні.

Квитанціями №2 від 10.08.2015р., від 12.08.2015р., від 21.08.2015р., від 17.09.2015р. та від 20.10.2015р. документ не прийнято. Виявлені помилки: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Відповідно до квитанції №2 від 17.12.2015р. прийнято договір про визнання електронних документів №130720151 від 11.12.2015р.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до службової записки від 02.03.2016р. №623/21-03-11-01-34 в період з 11.08.2015р. по 20.08.2015р. та з 09.09.2015р. по 11.12.2015р. стан платника податків КП "Проціон" визначений контролюючим органом - "0", тобто платник податків за основним місцем обліку.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій фахівців ДПІ у м. Херсоні стосовно встановлення відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеним в відомостях ЄДР, а також про визнання протиправними дій фахівців ДПІ у м. Херсоні щодо безпідставного направлення в Реєстраційну службу Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлень про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП.

За змістом ст.ст.19-1, 20, а також Глав 5 та 6 Податкового кодексу України облік платників податків як спосіб здійснення податкового контролю є однією з функцій відповідача як контролюючого органу.

Ведення обліку платників податків, окрім норм Податкового кодексу України, урегульоване також прийнятими на їх підставі підзаконними нормативними актами, такими, зокрема, як "Порядок обліку платників податків і зборів", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462) і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі - Порядок №1588) та чинним на час виникнення спірних правовідносин Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року №336 (далі - Положення №336).

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (п.1.4 Порядку №1588).

Розділом XII Порядку №1588 регулюється питання встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків

Так, згідно із п.п. 12.1 - 12.5 вказаного Розділу, з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Підрозділи контролюючого органу:

стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи;

стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV). Повідомлення за формою №18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням №336, зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення №336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Таким чином, у контексті встановлення місцезнаходження платника податків юридично значимими є наслідки відповідних дій підрозділу податкової міліції, які вчиняються на виконання запиту структурного підрозділу контролюючого органу.

Як з'ясовано судом на підставі наданих сторонами доказів, при встановленні місцезнаходження позивача та направленні щодо нього державному реєстратору повідомлень форми №18-ОПП відповідач діяв в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України та Порядком №1588 і Положенням №336.

Зокрема, з передбачених вказаними нормативними актами підстав - неотримання позивачем листів контролюючого органу - відповідачем підготовані запити на встановлення місця знаходження №669/21-03-15-01 від 07.07.2015р., №763/21-03-15-01 від 07.08.2015р., №883/21-03-15-01-16 від 20.08.2015р., №1001/21-03-15-01-16 від 16.09.2015р., №1308/21-03-15-01-16 від 19.10.2015р., які були надіслані до підрозділу податкової міліції.

Позивачем не спростовано належними і допустимими доказами відсутності зазначених підстав для вжиття заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Підрозділом податкової міліції на реалізацію цих запитів було складено довідки про відсутність КП "Проціон" за місцем знаходження від 07.07.2015р., №2921/21-03-07-06-10 від 07.08.2015р., №2379/070610 від 20.08.2015р., №2667/21-03-07-06-10 від 16.09.2015р., №3093/070610 від 19.10.2015р.

Саме указані довідки слугували підставою для направлення ДПІ у м. Херсоні державному реєстратору повідомлень форми №18-ОПП, що відповідає вимогам Розділу XII Порядку №1588.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що дій підрозділу податкової міліції стосовно встановлення місцезнаходження КП "Проціон" на виконання запитів ДПІ у м. Херсоні позивач не оскаржує.

З огляду на викладене та на преюдиційність згаданих довідок підрозділу податкової міліції, оскаржені дії саме відповідача щодо встановлення відсутності позивача за місцезнаходженням та направлення в Реєстраційну службу Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні повідомлень про відсутність позивача за місцезнаходженням за формою 18-ОПП є правомірними, а позовні вимоги в цій частині - необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні стосовно безпідставної відмови позивачу в укладанні договору про визнання електронних документів.

Предметом спору у цій частині є дії відповідача як контролюючого органу у розумінні Податкового кодексу України, які вчинені з приводу укладення з позивачем та розірвання договорів про визнання електронної звітності.

Спірні правовідносини є специфічними, оскільки виникли у сфері оподаткування, а саме щодо подання податкової звітності до контролюючих органів в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису та прийняття ними в ході реалізації власних владних управлінських функцій такої звітності, проте водночас ці правовідносини мають характер зобов'язальних, оскільки зміст та обсяг прав і обов'язків їх сторін визначаються договором.

Так, Податковим кодексом України визначений обов'язок платників податків подавати контролюючим органам податкову звітність. Прийняття контролюючим органом такої звітності становить зміст його владних управлінських функцій.

Таким чином, договір про визнання електронної звітності є адміністративним договором у розумінні п.14 ч.1 ст.3 КАС України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, чинною на даний час Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України "Про подання електронної податкової звітності" від 10.04.2008р. №233 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі - Інструкція), Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис", а також Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Податковим кодексом України встановлені: обов'язок платника податку скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ст.201); обов'язок платника податків подавати контролюючому органу податкову звітність у вигляді податкових декларацій або розрахунків та кореспондуюче йому право платника подавати таку звітність засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (ст.ст. 46 - 51).

Статтею 14 Закону України від 22.05.2003р. №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис", наказом Державної податкової адміністрації України "Про подання електронної податкової звітності" від 10.04.2008р. №233 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу криптографічного захисту інформації, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що платник податків отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії.

Додатком 1 до Інструкції затверджено Примірний договір про визнання електронних документів.

Відповідно до Розділу 6 цього Примірного договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Крім того, п.7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Як встановлено судом, 13 липня 2015р. позивач за допомогою системи електронного документообігу надіслав до відповідача договір про визнання електронних документів №130720151.

Квитанцією №1 від 13.07.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби 13.07.2015р. та документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_5, однак згідно з квитанцією №2 від 17.07.2015р. документ не прийнято з тих підстав, що не вірно зазначено адресу податкового органу.

Отже, договір про визнання електронних документів не було укладено, а зважаючи на те, що вказана позивачем в договорі адреса ДПІ у м. Херсоні - "м. Херсон, вул. Кулика, 143-А" не відповідала адресі, наявній в ЄДР - "м. Херсон, вул. І.Кулика, 143-А", такі дії є правомірними.

17 липня 2015р. позивач за допомогою системи електронного документообігу повторно надіслав до відповідача договір про визнання електронних документів №130720151.

Квитанцією №1 від 17.07.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби 17.07.2015р. та документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_6, а квитанцією №2 від 20.07.2015р. документ не прийнято у зв'язку з тим, що дата, яка зазначена в договорі - 13.07.2015р. не співпадає з датою подання до податкового органу 17.07.2015р.

Тобто і в даному випадку не укладення договору відбулось правомірно.

За допомогою системи електронного документообігу позивач знову надіслав договір про визнання електронних документів №130720151 від 20 липня 2015р. Квитанцією №1 від 20.07.2015р. підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби, документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_7, документ збережено на центральному рівні. Відповідно до квитанції №2 від 21.07.2015р. документ прийнято.

Зважаючи на положення п.7 Інструкції, слід дійти висновку про те, що наданий контролюючому органу 20.07.2015р. договір про визнання електронних документів №130720151 було укладено, так як позивачем отримано квитанцію №2 від 21.07.2015р., чим засвідчено факт та час його приймання в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Умови договору №130720151 повністю відтворюють умови Примірного договору про визнання електронних документів, затвердженого додатком 1 до Інструкції, в тому числі і щодо підстав і порядку розірвання договору в односторонньому порядку контролюючим органом.

Також судом встановлено, що в подальшому цей договір було фактично розірвано відповідачем в односторонньому порядку, про що свідчить факт не прийняття поданої 02.08.2015р. позивачем податкової звітності (форми 1-ДФ за ІІ квартал 2015р.) з підстав не укладення договору про визнання електронної звітності.

При цьому ні позивачу, ані суду відповідачем не повідомлено про нормативні та фактичні підстави розірвання вказаного договору.

Як пояснив представник відповідача, насправді договір не було укладено, а отримана КП "Проціон" квитанція №2 від 21.07.2015р. про прийняття до бази даних ДПС вказаного договору була надіслана помилково.

З цього приводу слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин, як і обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови в укладенні цього договору.

Відповідно до п.п.1, 7 Інструкції, квитанція №2 (квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді) є безумовним підтвердженням факту укладення договору.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не заперечувалось представниками сторін, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку, при цьому офіційного повідомлення про розірвання договору та причини цього позивачу не були надані до часу розгляду судом даної справи.

Умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування підстав для розірвання договору №130720151 в односторонньому порядку, які були б передбачені самим договором або законодавством.

Навпаки, наданими позивачем доказами підтверджується відсутність таких підстав, так як у КП "Проціон" наявні діючі посилені сертифікати відкритого ключа ЕЦП та воно знаходиться за новим місцем знаходження, про що свідчать Витяги та Виписки з ЄДР, договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2015р. №1.

Крім того, цих обставин не спростував і представник відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що у відповідача були відсутні передбачені як договором про визнання електронних документів №130720151, так і законодавством підстави для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку, а тому відповідні дії ДПІ у м. Херсоні є протиправними.

Внаслідок таких дій контролюючого органу позивач з метою забезпечення своєчасного подання податкової звітності був змушений повторно надсилати для укладення договори про визнання електронних документів 03.08.2015р., 04.08.2015р., 11.08.2015р., 17.08.2015р., 11.09.2015р. та 13.10.2015р.

При цьому квитанціями №1 від 04.08.2015р., від 11.08.2015 р., від 17.08.2015р., від 11.09.2015р., від 13.10.2015р., підтверджено, що договір доставлено до Державної фіскальної служби та документ збережено на центральному рівні.

Квитанціями №2 від 04.08.2015р., від 10.08.2015р., від 12.08.2015р., від 21.08.2015р., від 17.09.2015р. та від 20.10.2015р. документ не прийнято. Виявлені помилки: недостовірна інформація про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається Договір (щодо договору від 03.08.2015р.); місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Оцінюючи підстави для відмови в укладенні договору про визнання електронних документів, суд враховує наступне.

Відмовляючи в укладенні договору від 03.08.2015р. відповідач правомірно посилався на те, що в договорі зазначена недостовірна інформація про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається Договір.

Як видно з матеріалів справи, у договорі позивачем зазначено в якості керівника ДПІ у м. Херсоні ОСОБА_1, у той час як судом з'ясовано, що в період з 28.07.2015р. по 08.12 2015р. посаду начальника ДПІ у м. Херсоні обіймав ОСОБА_2 відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 28.07.2015р. №2262-о. ОСОБА_1 призначений керівником ДПІ у м. Херсоні лише 08.12.2015р. згідно з наказом Державної фіскальної служби України від тієї ж дати №3880-о.

Однак відмовляючи в укладенні договорів від 04.08.2015р., від 11.08.2015 р., від 17.08.2015р., від 11.09.2015р., від 13.10.2015р., відповідач безпідставно посилався на те, що місцезнаходження юридичної особи КП "Проціон" не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Так, судом встановлено, що у період серпня - жовтня 2015р. в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про відсутність КП "Проціон" за місцезнаходженням. При цьому згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням КП "Проціон" було і є м. Херсон, вул. Радянська, буд. №48; та сама адреса зазначена позивачем і у договорах про визнання електронних документів.

Згідно із ст.ст.1, 4, 16 Закону №755-IV, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону №755-IV визначений статус відомостей Єдиного державного реєстру.

Так, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З урахуванням викладеного і того, що в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про відсутність КП "Проціон" за місцезнаходженням, то відмова позивачу в укладенні договорів від 04.08.2015р., від 11.08.2015 р., від 17.08.2015р., від 11.09.2015р., від 13.10.2015р. про визнання електронних документів саме з цієї підстави є протиправною.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні стосовно безпідставної відмови у прийнятті звітності в електронному вигляді та визнання податкової звітності - декларації з податку на додану вартість за липень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_1 від 13.04.2016р., за серпень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_2 від 13.04.2016р., за вересень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_3 від 13.04.2016р., за жовтень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_4 від 13.04.2016р., форму 1-ДФ від 09.09.2015р. такими, що подані до ДПІ у м. Херсоні у встановлений законодавством строк.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Пунктами 46.1, 46.5 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Згідно із п.п. 48.1, 48.2, 48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктами 48.3 - 48.6 статті 48 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити, які повинні містити податкові декларації.

Відповідно до п.п. 49.1 - 49.3, 49.5, 49.8 - 49.11, 49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Крім того, згідно із п. 49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до ст.51 цього ж Кодексу, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. за №111/26556, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за змістом якого податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Податковий розрахунок подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами в один із таких способів:

засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо використання електронного цифрового підпису відповідальної особи податкового агента у порядку, визначеному законодавством;

на паперовому носії разом з електронною формою на електронному носії інформації;

на паперовому носії, якщо кількість рядків у податковому розрахунку не перевищує десяти.

Подання податкового розрахунку засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Статтею 203 Податкового кодексу України установлено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На час виникнення спірних правовідносин діяв наказ Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. №966, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014р. за №1267/26044, яким були затверджені: форму податкової декларації з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, а також Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Затвердженим вказаним наказом Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість було передбачено, що декларація подається платником до підрозділу контролюючого органу, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Судом встановлено, що 02 серпня 2015 р. за допомогою системи електронного документообігу позивачем надіслано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р., однак відповідно до квитанції №1 від 02.08.2015 р. документ не прийнято, у зв'язку з порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме - не укладено Договір про визнання електронної звітності.

10.08.2015р. позивачем повторно за допомогою системи електронного документообігу позивачем надіслано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р., однак відповідно до квитанції №1 від 10.08.2015 р. документ не прийнято з наведених вище підстав.

09.09.2015р. позивачем подано до ДПІ у м. Херсоні Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р. у паперовому вигляді, який був прийнятий відповідачем того ж дня.

Крім того, позивачем 13.04.2016р. подано засобами електронного зв'язку податкову звітність - декларації з податку на додану вартість за липень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_1 від 13.04.2016р., за серпень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_2 від 13.04.2016р., за вересень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_3 від 13.04.2016р., за жовтень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_4 від 13.04.2016р.

Згідно наявних у справі квитанцій №2 вказані податкові декларації прийнято контролюючим органом як податкову звітність 13.04.2016р.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що підставою для неприйняття поданого 02.08.2015р. та 10.08.2015р. засобами електронного зв'язку Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р. слугувала відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про визнання електронних документів.

Однак судом попередньо були встановлені обставини укладення 20.07.2015р. договору про визнання електронних документів №130720151, так як позивачем отримано квитанцію №2 від 21.07.2015р., тобто до подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р., а також обставини щодо протиправного розірвання відповідачем цього договору в односторонньому порядку.

Таким чином, протиправне розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів мало своїм наслідком відмову у прийнятті поданої позивачем податкової звітності - Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р., що порушило право позивача на подання податкової звітності в електронному вигляді, установлене ст.49 Податкового кодексу України.

На думку суду, така відмова контролюючого органу є протиправною.

Згідно із п. 49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи, що відмова у прийнятті Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015р. визнається судом протиправною, слід вважати вказаний податковий розрахунок прийнятим у день його фактичного та первісного подання, тобто 02.08.2015р. о 12:36 год.

Той факт, що позивачем вказаний податковий розрахунок було подано також у паперовому вигляді 09.09.2015р. та того ж дня прийнято відповідачем, не впливає на висновок щодо протиправності дій по відмові у прийнятті цього розрахунку та необхідність вважати його прийнятим у день його фактичного подання 02.08.2015р., оскільки подача розрахунку на паперових носіях стала наслідком протиправних дій відповідача.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні щодо безпідставної відмови у прийнятті в електронному вигляді декларацій з податку на додану вартість за липень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_1 від 13.04.2016р., за серпень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_2 від 13.04.2016р., за вересень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_3 від 13.04.2016р., за жовтень 2015р. реєстраційний номер документу НОМЕР_4 від 13.04.2016р., а відтак і визнання цієї податкової звітності такою, що подана у встановлений строк - слід відмовити, так як позивачем не надано доказів подання цієї звітності в електронному вигляді у визначені ст.203 Податкового кодексу України строки та відмови контролюючого органу у її прийнятті.

Декларації з податку на додану вартість за липень - жовтень 2015р. подані позивачем в електронному вигляді лише 13.04.2016р. та у той же день прийняті контролюючим органом, про що свідчать наявні у справі квитанції №2 від 13.04.2016р.

Враховуючи наведене, відповідач не вчиняв жодних протиправних дій щодо відмови у прийнятті вказаної податкової звітності, що виключає задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Слід звернути увагу на те, що на виконання на виконання установленого ст.11 КАС України обов'язку щодо офіційного з'ясування всіх обставин справи суд ухвалами від 21.01.2016р., від 28.01.2016р., від 29.02.2016р. та від 04.04.2016р. зобов'язував, зокрема, відповідача надати докази на підтвердження обставин, на які посилався відповідач, заперечуючи проти задоволення позову.

В повному обсязі вимоги ухвал суду відповідачем не виконані, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №130720151 від 21 липня 2015 року, для відмови в укладенні договорів про визнання електронних документів номери 130720151 від 04 серпня 2015 року, від 11 серпня 2015 року, від 17 серпня 2015 року, від 11 вересня 2015 року та від 13 жовтня 2015 року, а також для відмови у прийнятті податкової звітності - звіт за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2015р. - ДПІ у м. Херсоні не надано.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №130720151 від 21.07.2015 року, щодо відмови в укладенні договорів про визнання електронних документів номери 130720151 від 04.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 17.08.2015 року, від 11.09.2015 року та від 13.10.2015 року, а також дій щодо відмови у прийнятті податкової звітності - звіту за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2015р., - у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, тому, виходячи з формулювання позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов КП "Проціон" підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд приходить до висновку, що висуваючи вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів від 21.07.2015р. позивач обрав неналежний спосіб судового захисту, так як в ході судового розгляду установлено те, що даний договір було укладено, однак згодом розірвано в односторонньому порядку відповідачем без належних правових підстав. Відтак на думку суду права позивача порушені діями відповідача щодо одностороннього розірвання договору, тому належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними саме цих дій.

Відповідно до ст.ст.11, 162 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин суд вважає можливим з метою дотримання і захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №130720151 від 21.07.2015 року, укладеного з КП "Проціон".

Розподіл судових витрат слід здійснити за правилами ст.94 КАС України, відповідно до якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №130720151 від 21 липня 2015 року, укладеного з Колективним підприємством "Проціон".

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в укладенні з Колективним підприємством "Проціон" договорів про визнання електронних документів номери 130720151 від 04 серпня 2015 року, від 11 серпня 2015 року, від 17 серпня 2015 року, від 11 вересня 2015 року та від 13 жовтня 2015 року.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області у прийнятті поданого Колективним підприємством "Проціон" Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015 року.

Вважати поданий Колективним підприємством "Проціон" Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2015 року прийнятим днем його фактичного отримання Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - 02.08.2015 року о 12:36 год.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Колективного підприємства "Проціон" (ідентифікаційний код юридичної особи 31795080) судові витрати в сумі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39473382) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8