Постанова № 57228926, 06.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4828/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариство з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор"до відповідача Гадяцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

28.12.2015 Товариство з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" (надалі ТДВ "Гадяцький елеватор", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі Гадяцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.08.2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 27.08.2015 № НОМЕР_1, винесене на підставі акта перевірки від 14.08.2015 № 157/16-07-22.14/00955650, є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України. Також ТДВ "Гадяцький елеватор" зазначає про те, що господарські операції з ПП "Дортехбуд" є реальними, спрямованими на поліпшення благоустрою території на Гадяцькому елеваторі та документально підтверджені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні (а.с. 30-34 т.2). Гадяцька ОДПІ стверджує про правомірність висновків документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ "Гадяцький елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 03.08.2015 по взаємовідносинах з ПП "Дортехбуд". Під час проведення перевірки позивачем не надано: загального журналу робіт; специфікацій, рахунків, видаткових та податкових накладних, сертифікатів відповідності, щодо закупівлі підрядником необхідних будівельних матеріалів, виробів, устаткування, що підтверджують їх закупівлю; первинних документів щодо отриманих та оплачених послуг будівельних машин та механізмів; документів щодо затвердженої проектної документації та проектно-кошторисної документації (локальний кошторис, графік виконання робіт, підсумкової відомості ресурсів, тощо) по об'єктах будівництва. Відсутнє документальне підтвердження фактів проведення інструктажу працівників ПП "Дортехбуд" по охороні праці. Окрім того, за доводами відповідача, під час перевірки використана податкова інформація, відповідно до якої чисельних працюючих у ПП "Дортехбуд" у 3 кварталі 2014 року склало 5 осіб, а в 4 кварталі 2014 року склало 4 особи, що свідчить про недостатність працівників для виконання умов договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТДВ "Гадяцький елеватор" (код ЄДРПОУ 00955650) у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість та знаходиться на податковому обліку в Гадяцькій ОДПІ (а.с.219 т.1).

На підставі направлень Гадяцької ОДПІ від 03.08.2015 №43, №44 (а.с.36 т.2), згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу, з урахуванням листа Західної ОДПІ м. Харкова про надання податкової інформації субєкта господарювання ПП "Дортехбуд" (код ЄДРПОУ 35477294) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за вересень, жовтень 2014 року від 26.02.2015 № 873 /7/20-30-22-04/35477294 (а.с. 41-46 т.2), наказом Гадяцької ОДПІ від 31.07.2015 № 87 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки" (а.с.35 т.2) посадовими особами Гадяцької ОДПІ проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТДВ "Галицький елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 03.08.2015 по взаємовідносинах з ПП "Дортехбуд" (код ЄДРПОУ 35477294), відповідно до затвердженого плану перевірки.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ТДВ "Гадяцький елеватор" відповідачем складено акт від 14.08.2015 № 157/16-07-22.14/00955650, у якому зафіксовані порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 186666,67 грн, у тому числі за жовтень 2014 року у сумі 186666,67 грн (а.с.15-32 т.1).

На підставі акта перевірки відповідачем 27.08.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 280000,01 грн, у тому числі 186666,67 грн основний платіж, 93333,34 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 т.1).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с.209-218 т.1).

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вище зазначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду між ТДВ "Гадяцький елеватор" та ПП "Дортехбуд" укладено договір підряду в капітальному будівництві №17/06 від 17.06.2014 (а.с.33-37 т.1).

Так, відповідно до умов пункту 1.1 підрядник (ПП "Дортехбуд") зобовязується на свій ризик виконати за завданням замовника (ТДВ "Гадяцький елеватор") будівельні роботи, повязані з благоустроєм території на Гадяцькому Елеваторі та здати їх замовнику, а замовник зобовязується прийняти та оплатити вказані роботи, у порядку і на умовах цього договору. Пунктом 1.3 договору обумовлено, що роботи, які зобовязується виконати підрядник, конкретний склад та обсяги цих робіт визначаються додатковою угодою (додатковими угодами) до цього договору та договірною ціною, що є невідємним додатком до додаткової угоди, яка (які) укладаються сторонами на окремі етапи (частини) робіт, що є невідємними частинами цього договору. Строки виконання робіт визначаються на підставі календарних графіків виконання будівельно-монтажних робіт, які розробляються підрядником та затверджуються замовником для окремих етапів (частин) робіт і є додатками до додаткових угод на виконання етапу (частини) робіт (пункт 2.1 договору). Договірна ціна робіт визначається окремо для кожного етапу (частини) робіт на підставі розрахунків договірної ціни та локального кошторису, які є додатками до додаткової угоди на виконання етапу (частини) робіт та є невідємними частинами такої додаткової угоди (пункт 3.1 договору). У пункті 5.2.1 договору зазначено, що разом з підписанням додаткової угоди на виконання окремого етапу (частини) робіт сторони погоджують специфікацію (в тому числі ціни) щодо закупівлі будівельних матеріалів, робіт, послуг, необхідних для виконання підрядником відповідного етапу (частини) робіт.

На підтвердження реальності виконання умов договору підряду від 17.06.2014 №17/06 позивачем надані бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- додаткові угоди №1-№9 на виконання етапу (частини) робіт до договору підряду (а.с.38-46 т.1);

- локальні кошториси на будівельні роботи № 2-1-1, № 2-1-2, №2-1-3, № 2-1-4 (а.с.47-77 т.1);

- розрахунки договірної ціни (додаток до додаткових угод) (а.с.78-91 т.1);

- графіки виконаних робіт до договору підряду в капітальному будівництві №17/06 від 17.06.2014 (а.с.4 т.2);

- специфікації до додаткових угод (а.с.116-129 т.2);

- підсумкова відомість ресурсів (а.с.92-119 т.1);

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с.120-138 т.1);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат форми №КБ-3 (а.с.139-148 т.1);

- акти на закриття прихованих будівельних робіт форми ДБН А.3.1-5:2009 (а.с.174 т.1);

- загальний журнал будівельних робіт по обєкту "Гадяцький елеватор" (а.с.175-193 т.1);

- акт приймання-передачі будівельного майданчика (а.с.21 т.2);

- податкові накладні (а.с.202-208 т.1).

Оплата за виконані підрядні роботи здійснена у безготівковій формі, згідно з платіжними дорученнями №1790 від 02.10.2014, №1791 від 03.10.2014, №1831 від 07.10.2014, №1909 від 16.10.2014, №1979 від 23.10.2014, №1983 від 23.10.2014, №2019 від 28.10.2014, №2030 від 30.10.2014 (а.с.194-200 т.1).

Суд зазначає, що накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

Наявність у власності позивача майнового комплексу елеватору, що розташований за адресою: вул. Леніна, будинок № 75, м. Гадяч Полтавської області підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.68-80 т.2).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що підставою для укладання договору підряду в капітальному будівництві №17/06 послугував незадовільний стан асфальтного (бетонного) покриття території зернового складу та місць роботи з зерном. На підтвердження вказаного надав копію акта Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 12.11.2012 "Про сертифікацію послуг із зберігання зерна на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки в ТДВ "Гадяцький елеватор", у якому зазначено про необхідність відновлення твердого покриття, а місцями проведення ямкового ремонту, відповідно до вимог підпункту 5.2.1 (б) пункту 5.1 Розділу 5 Технічного регламенту зернового складу (а.с.81-84 т.2). З наявної у матеріалах справи копії протоколу загальних зборів учасників ТДВ "Гадяцький елеватор" від 20.06.2013 вбачається, що учасники зборів уповноважили директора ТДВ "Гадяцький елеватор" погодити умови договору підряду для виконання будівельних робіт, укласти від імені товариства відповідний договір, а також інші, повязані з його оформленням та виконанням документи (а.с.130).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав у позивача для укладання договору підряду в капітальному будівництві.

З додаткової угоди № 8 від 17.10.2014 вбачається, що ПП "Дортехбуд" зобовязується виконати будівельні роботи за допомогою субпідрядників, а саме: ТОВ "Олівія Інвест", ТОВ "БК Будресурс", ТОВ "Мелана" (а.с.45).

У підтвердження залучення субпідрядників з виконання договору підряду в капітальному будівництві №17/06 від 17.06.2014 позивачем надано до суду копії договорів підряду №16 від 14.07.2014, №19/01 від 01.10.2014, №17/06-14 СП від 17.06.2014 (а.с.152-159 т.2).

Суд зазначає, що пунктом 6.1.1 договору підряду в капітальному будівництві №17/06 від 17.06.2014 обумовлене право підрядника залучати за власним вибором і за згодою замовника до виконання певних робіт інших підрядників.

Як слідує з матеріалів справи, а саме, з додаткової угоди № 8 від 17.10.2014 ТДВ "Гадяцький елеватор" погодило з ПП "Дортехбуд" залучення до виконання будівельних робіт субпідрядників: ТОВ "Олівія Інвест", ТОВ "БК Будресурс" та ТОВ "Мелана", отже, посилання відповідача на те, що чисельність робітників ПП "Дортехбуд" є недостатньою, судом відхиляється.

На питання суду, яким чином виконувались вимоги підпункту 5.4.1 пункту 5.4 та підпункту 5.9.11 пункту 5.9 договору підряду в капітальному будівництві №17/06 від 17.06.2014, представник позивача повідомив, що сторони листами обумовили список працівників, які є представниками ТДВ "Гадяцький елеватор" на обєкті "Гадяцький елеватор", та список робітників ПП "Дортехбуд" та техніки, що залучалась на будівельному майданчику (а.с.29,59,131 т.2).

На виконання вимог підпункту 10.1.1 пункту 10.1 договору підряду в капітальному будівництві №17/06 від 17.06.2014 ПП "Дортехбуд" вів загальний журнал будівельних робіт по обєкту " Гадяцький елеватор", копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.175-193 т.1) та наявність якого спростовує доводи відповідача про відсутність зазначеного журналу.

Також у матеріалах справи наявна копія журналу реєстрації вступних інструктажів з питань охорони праці працівників сторонніх організацій (а.с.148-151 т.2).

Заперечуючи реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, контролюючий орган посилався на податкову інформацію, наявну в податковому органі, а саме: згідно з поданого ТОВ "БК Будресурс" розрахунку форми №1 ДФ за 3 квартал 2014 року на підприємстві працювало у штаті 6 осіб і з середньою заробітною платою 854,75 грн, за 4 квартал 2014 року 9 осіб і з середньою заробітною платою 1137,04 грн; встановлення фактів формування ТОВ "Олівія Інвест" та ТОВ "Мелана" податкових зобовязань за операціями з підміни товарів свідчить про порушення податкового законодавства та залучення субєкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на податковій інформації, наявній у податковому органі, суд визнає безпідставними, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10528520), від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14222198), якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, відповідачем неправомірно застосовані норми Податкового кодексу України, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № НОМЕР_1 прийняте Гадяцькою ОДПІ необґрунтовано та не на підставі закону, у звязку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.08.2015 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" (код ЄДРПОУ 00955650) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 200,00 (чотири тисячі двісті гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2016 року.

СуддяТ.С. Канигіна