Постанова № 57228905, 14.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року № 813/398/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,

позивач не прибула,

представник відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2Є.) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі відповідач, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), у якому просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області розглянути подане клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Мокротинської сільської ради, поблизу с. Поляни, Жовківського району, Львівської області відповідно до законодавства з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи надати мотивовану відмову у його наданні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням в порядку ст. 118 ЗК України про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мокринської сільської ради Жовківського районі Львівської області, до якого долучила графічні матеріали. Однак, позивачу відмовлено з покликанням на те що відведення земельної ділянки неможливе, оскільки, неможливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки за поданими графічними матеріалами. Вважає відмову ГУ Держземагентства протиправною та такою що порушує її права.

Позивач у судове засідання не прибула, подала до суду клопотання від 16.03.2016 вх. № 555ел, в якому просить справу розглянути без її участі.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області правомірно надано відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки із долучених позивачем до клопотання графічних матеріалів не можливо визначити розташування земельної ділянки відносно меж населеного пункту, оскільки на роздрукованій карті відсутні будь-які привязки бажаної позивачем земельної ділянки до населених пунктів, що не дає можливості визначити, де саме знаходиться запропонована до відведення земельна ділянка, тобто в межах чи за межами населеного пункту.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила із підстав, викладених у письмових запереченнях та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 15.10.2015 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га по передачі його безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мокринської сільської ради Жовківського районі Львівської області.

До клопотання додано графічні матеріали, копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у державному у державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів.

На зазначену заяву позивачу надійшла відповідь ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 19.01.2016 Ж-1987/0-6254/6-16, в якій повідомлено, що відповідно до інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Жовківському районі (лист від 13.01.2016 № 22-1310-99.3-172/0/15-16), згідно поданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. У зв'язку з чим, позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Вважаючи підставу для відмови незаконною та такою, що порушує конституційне право на отримання земельної ділянки у власність, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в)одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно із нормами Земельного кодексу України отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченому вказаним Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Пунктом б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

З норм ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України випливає висновок, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що позивачем до клопотання від 15.10.2015 додано, крім іншого, графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки в межах території, що виділена (с. Поляни, Жовківський район, Львівська область) у відповідності та що не суперечить ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, графічну карту кадастрового розподілу з бажаним місцем розташування земельної ділянки в межах території, що виділена (с. Поляни, Жовківський район, Львівська область) у відповідності та що не суперечить ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Дослідивши додані до клопотання графічні матеріали, суд дійшов висновку, що в них лише частково відображено карту с. Поляни, Жовківського району, Львівської області, а розташування земельної ділянки відносно меж населеного пункту визначити не можливо, оскільки на роздрукованій карті відсутні будь-які графічні позначення бажаної позивачем земельної ділянки до населених пунктів.

Отже, відсутність належних графічних матеріалів позбавляє можливість органу виконавчої влади ідентифікувати об'єкт і тим самим прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні.

Крім цього, суд зазначає, що роздрукована карта населеного пункту не є графічними матеріалами у розуміння ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки не дозволяє уповноваженому органу встановити просторове розміщення земельної ділянки.

Також, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування здійснювати пошук земельної ділянки серед наявних в запасі вільних місць з урахуванням побажань заявника.

Суд враховує лист відділу Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області від 13.01.2016 № 22-1310-99.3-172/0/15-16, в якому зазначено, що при розгляді клопотання ОСОБА_2 неможливо ідентифікувати місце розташування земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Львівській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, є підставною та обґрунтованою, оскільки саме відображення карти не є графічним матеріалом, який дає можливість встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства та відповідно не є графічним матеріалом в розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 23.09.2015 у справі К/800/31141/15, від 17.12.2015 у справі К/800/33591/15.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 94 КАС України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 19.04.2016.