Ухвала суду № 57228839, 18.04.2016, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 квітня 2016 року СєвєродонецькСправа № 812/326/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Свердловантрацит» до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 31.03.2016 ВП № 449063121 та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний адміністративний позов.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Дослідивши позову заяву та додані до неї матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивач оскаржує постанову відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 31.03.2016 у зведеному виконавчому провадженні № 449063121 відкритому на підставі наказів Господарського суду Луганської області.

Частиною першою статтеі 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки, Господарським процесуальним кодексом України визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами господарського судочинства, то такі справи не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Частиною 2 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач є стороною вказаного виконавчого провадження (боржником) та оскільки спірні правовідносини виникли у межах виконання наказів господарського суду, суд приходить до висновку, що даний позов неналежить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-278а15 та від 01.12.2015 у справі № 825/2565/14, висновки якого є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, оскільки даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за доцільне відмовити у відкритті провадження та розяснити, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку господарського судочинства.

На підставі вищевказаного, керуючись статтями 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Свердловантрацит» до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 31.03.2016 ВП № 449063121 та зобовязання вчинити певні дії, у звязку з тим, що даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Розяснити позивачу право на звернення з позовною заявою до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Розяснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття ухвали у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_1