Постанова № 57228626, 14.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4657/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжного Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо надання висновку, -

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо надання висновку, з урахуваннями заяви про зміну предмету позову від 24.02.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за наслідками перевірки достовірності бюджетного відшкодування ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0000052360 від 11.02.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1306763,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 324484,00 грн. За результатами судового оскарження позивачем зазначеного рішення, скасоване, що підтверджується постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року (набрала законної сили з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року), чим підтверджено право товариства на отримання з Держбюджету задекларованої та заявленої на відшкодування суми у розмірі 1306763,00 грн з податку на додану вартість, у зв'язку з чим така сума підлягає бюджетному відшкодуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

Відповідач ДПІ у м. Полтаві Полтавської області не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У письмових запереченнях зазначив, що згідно інформації Окружної ДПС-Центрального офісу з обслуговування Великих платників податків ДПС за ТОВ "Зерноторгівельна компанія" відсутні декларації з ПДВ за періоди вересень-жовтень 2009 року, по яких встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1306763,00 грн. згідно акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства № 24/23- 611/24100226 від 25.01.2011 року. Станом на 09.12.2015р. за даними інтегрованої картки платника податку з податку на додану вартість по ТОВ "Зерноторгівельна компанія" обліковується сума ПДВ в розмірі 362558,03 грн., як залишок невідшкодованих сум ПДВ, заявлених у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних звітних періодів по уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2010 року (вх. № НОМЕР_1 від 08.10.2010). У даному випадку, за даними інтегрованої картки платника податку, заявлена на повернення сума, не є надміру сплаченою сумою податку та не є сумою, заявленою до відшкодування на рахунок платника у банку, тому що вказана сума була заявлена ТОВ "Зерноторгівельна компанія" у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів. Також, вважаємо неправомірним твердження позивача, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1306763,00 грн. визначена в податковому повідомленні - рішенні № НОМЕР_2 від 11.02.2011 року, може бути визначена як надміру сплачені грошові зобовязання відповідно до пп.14.1.115 п. 14.1 от. 14 ПКУ, оскільки дані поняття мають різне значення, а саме відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПКУ бюджетне відшкодування - це відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, відповідно до пп.14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобовязання визначаються як суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобовязань. граничний строк сплати яких настав на таку дату, тобто це суми, які повинні бути сплачені платником до бюджету. Платником не надавалося підтвердження перерахування зазначених сум до бюджету, тому не можна вважати дані кошти надміру сплаченими.

Третя особа Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" (ідентифікаційний код 24100226) зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією у м. Києві 15.02.1996 року за місцезнаходженням м. Київ, вул. Верхній Вал, б. 72.

11.03.2011 року позивачем зареєстровано зміни до установчих документів, в тому числі і стосовно зміни місцезнаходження на м. Полтава, вул. Павленківська, б. 24, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зроблено реєстраційний запис № 10711070024000506.

З моменту реєстрації позивач перебував на обліку у ДПІ у Подільському районі м. Києва. Згідно листа ДПІ у Подільському районі від 11.03.2011 року № 2617/7/29-219 передано на облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі із великими платниками податку.

ТОВ "Зерноторгівельна компанія" зареєстровано платником податку на додану вартість з 11.07.1997 року з індивідуальним податковим номером 241002226565. У звязку із реєстрацією зміни місцезнаходження СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП замінено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та видано свідоцтво серії НБ № 320420 від 31.03.2011 року № 100330408 з терміном дії до 01.01.2012 року.

31.10.2014 року ТОВ "Зерноторгівельна компанія" звернулося до ДПІ у м. Полтаві з заявою № 02/1529 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами розгляду звернення ДПІ у м. Полтаві 12.11.2014 надано відповідь за вих. № 16428/10/16-01-15-0124, згідно якої повідомило, що переплата податку на додану вартість в сумі 362558,03 грн виникла у ТОВ "Зерноторгівельна компанія" в квітні 2011 року по причині заявлення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів. Враховуючи вимоги пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України у поверненні наявної переплати відмовлено.

25.08.2015 року позивач повторно звернувся до ДПІ у м. Полтаві із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, проте кошти на рахунок позивача так і не надійшли.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив бюджетне відшкодування заявленої суми податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з даним позовом про:

- визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Полтаві пов'язану з невиконанням вимог статті 43 Податкового кодексу України, що полягає у неповерненні надміру сплаченої суми податку на додану вартість ТОВ "Зерноторгівельна компанія";

- зобов'язання ДПІ у м.Полтаві подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ "Зерноторгівельна компанія" з бюджету коштів у розмірі 362558,03 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками перевірки достовірності бюджетного відшкодування ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0000052360 від 11.02.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1306763,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 324484,00 грн. За результатами судового оскарження позивачем зазначеного рішення, скасоване, що підтверджується постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року (набрала законної сили з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року).

За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу вимог пункту 200.4 цієї ж статті ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (підпункт «б»).

Згідно з пунктами 200.12, 200.13 статті 200 ПК контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Вказаний Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним Судом України в ухвалі від 04.02.2016 року (справа № К/800/44985/15).

Згідно із частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби у Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2016 року.

СуддяС.А. Іваненко