Постанова № 57228365, 24.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р. справа № 804/16385/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Максименко Е.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача-1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління МВС України у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

15 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України у Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення її з органів внутрішніх справ; поновити її на посаді слідчого СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по день поновлення на роботі; стягнути з ГУМВС України в Дніпропетровській області 10 000 гривень завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року № 485 о/с її звільнено з посади слідчого СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на підставі п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення при проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Посилаючись на те, що вона не писала жодного рапорту на звільнення, а також, що її було позбавлено можливості написати рапорт про перехід на роботу до Національної поліції України, звільнення з органів внутрішніх справ позивач вважає протиправним. Також, позивач посилається на те, що її звільнення відбулося під час перебування у відпустці по догляду за дитиною, що суперечить вимогам Кодексу законів про працю України. З огляду на сукупність викладених обставин, просить суд скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді, та стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду, яку позивач оцінює в 10 000 грн.

В судовому засіданні 24.03.2016 року позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є правонаступником Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, а враховуючи те, що ГУ МВС України в Дніпропетровській області ліквідується, то позивач, в силу приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", у разі бажання подальшого проходження служби в поліції, повинна була звернутись з відповідним рапортом. Оскільки позивач з рапортом для подальшого проходження служби в поліції не зверталась, її було звільнено згідно п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, через скорочення штатів, не зважаючи на перебування її у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, оскільки згідно п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Відтак, оскаржуваний наказ прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 наказом ГУМВС України у Дніпропетровській області № 26 о/с від 09.02.2010 р. прийнята на службу в органи внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 59 о/с від 08.08.2014 р. старшому лейтенанту міліції ОСОБА_4, слідчому слідчого відділу Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 11 вересня 2014 року по 06 липня 2017 року надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 р. капітана міліції ОСОБА_5, слідчого СВ Бабушкінського РВ Дніпропетровського міського управління, з 06 листопада 2015 року звільнено у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів), згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ІХ Закону України «Про Національну поліцію».

Не погодившись із зазначеним наказом відповідача-1, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 р. (далі - Положення № 114).

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, позивач попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону. При цьому, вжиття заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Разом з тим, приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З аналізу наведеного вбачається, що передумовою отримання пропозиції щодо посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність (виявлення) бажання, яке, на переконання суду, має бути оформлено письмово та подано у порядку, визначеному п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, тобто, протягом трьох місяців з дня опублікування Закону.

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIІI "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015 р. в газеті "Голос України", відповідно, 3-х місячний термін щодо попередження про майбутнє звільнення слід рахувати з 07.08.2015 р., отже, протягом 3-х місяців з цього моменту особа могла виявити бажання працювати у поліції.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вказала, що зверталась до відповідача із заявою про переведення для проходження служби в поліції, проте, жодних доказів на підтвердження викладеного суду не надала. Представник відповідача факт звернення ОСОБА_1 із заявою про бажання проходити службу в лавах національної поліції не підтвердив, надавши довідку від 10.03.2016 р. про відсутність відповідних рапортів позивачки за підписом начальника ВКЗ ГУ НПУ в Дніпропетровській області (а.с. 76), а також довідку від 24.02.2016 р. за підписом керівника ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с. 75).

Доводи позивача про те, що її було позбавлено можливості написати рапорт про перехід на службу до поліції, також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки позивачем у позовній заяві самостійно зазначено про те, що 04.11.2015 року їй було запропоновано зявитись до Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України для написання рапорту на звільнення у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу до Головного управління Національної поліції, проте, вона не зявилась, і ніякого рапорту не писала (а.с. 4).

Отже, позивач для вирішення організаційних питань щодо звільнення з системи органів МВС України, що ліквідуються, та подальшого проходження служби в органах національної поліції, що створюються, до Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України не прибула, з відповідними рапортами не зверталась. Зазначене свідчить про те, що вона не повідомила про намір працювати в новоствореній системі органів національної поліції.

Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджено факту звернення ОСОБА_1 із рапортом (заявою) про бажання проходити службу в лавах національної поліції, що в силу даного Закону вважається не виявленням бажання на проходження служби в поліції.

Згідно пунктів 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. При цьому, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, закон не передбачає різниці у наслідках застосування вказаної норми у відповідності до виду відпустки, а отже, перебування особи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ з підстав, визначених цим законом.

За викладених обставин, суд не приймає доводи позивачки про те, що її звільнення проведено відповідачем всупереч нормам трудового законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України, щодо заборони звільнення жінок, які перебувають у декретній відпустці. Суд також зазначає, що за загальним правилом, пріоритетними у відносинах публічної служби є норми спеціальних законів, а загальні норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі, про що неодноразово вказував Верховний Суд України в своїх рішеннях.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За сукупністю наведених вище обставин, враховуючи належне попередження позивачки (в силу закону) про майбутнє звільнення за скороченням штатів, та невиявлення нею у встановлені законом строки бажання проходити службу у поліції, суд дійшов висновку, що ГУ УМВС України в Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 р. № 485 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади слідчого СВ Бабушкінського РВ Дніпропетровського міського управління за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) задоволенню не підлягають.

Відповідно, не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 березня 2016 року.

Суддя ОСОБА_6