Ухвала суду № 57228364, 18.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про стягнення середнього грошового утримання за час затримки виконання

рішення суду про поновлення на роботі

18 квітня 2016 року Справа № 803/1286/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього грошового утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення з Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області середнього грошового утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі відповідач, УМВС України у Волинській області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі третя особа, УДАІ УМВС України у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с.225-226).

Заява обґрунтована тим, що наказом УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року № 114 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас відповідно до пункту 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30.05.2014 року. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 року визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року № 114 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в органах внутрішніх справ, поновлено позивача на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30.05.2014 року. 02.04.2015 року позивач звернувся із заявою до УМВС України у Волинській області з вимогою поновити його на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30.05.2014 року. Проте наказ УМВС України у Волинській області про поновлення позивача на посаді був виданий лише 30.09.2015 року, у звязку з чим просить стягнути середнє грошове утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.04.2015 року по 29.09.2015 року включно, виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 104,86 грн.

В судове засідання позивач не прибув, подав клопотання про розгляд вказаної заяви за його відсутності та відсутності його представника.

У клопотанні від 18.04.2016 року представник УМВС України у Волинській області просила розгляд заяви про стягнення середнього грошового утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі здійснювати за її відсутності.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, подала клопотання про розгляд заяви за відсутності їхнього представника.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки позивач та представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому ними були заявлені письмові клопотання про розгляд заяви за їх відсутності, а дану заяву можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заява про стягнення середнього грошового утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України у Волинській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - УДАІ УМВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (а.с.83-87).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 року у даній справі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року № 114 о/с в частині з звільнення ОСОБА_1 із служби в органах внутрішніх справ, поновлено останнього на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30.05.2014 року та стягнуто з УМВС України у Волинській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2014 року по 01.04.2015 року у розмірі 32507,79 грн. (а.с.197-206).

28.04.2015 року Волинським окружним адміністративним судом за заявою представника позивача ОСОБА_2 за вх.№5449/15 від 23.04.2015 року були видані виконавчі листи №339/2015 та №340/2015 про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 32507,79 грн. (а.с.210).

Наказом УМВС України у Волинській області від 30.09.2015 року №282 о/с «По особовому складу» скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року № 114 о/с в частині з звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 та поновлено останнього на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30.05.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2015 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №6 про поновлення позивача на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС. За період з 02.04.2015 року по 30.09.2015 року позивач не був працевлаштований, будь-які відомості про отримання ним доходів за вказаний період відсутні (а.с.228).

Отже, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 року в частині поновлення позивача на посаді добровільно виконана відповідачем лише 30.09.2015 року шляхом прийняття наказу УМВС України у Волинській області від 30.09.2015 року №282 о/с «По особовому складу».

При вирішенні заяви про стягнення середнього заробітку (грошового утримання) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі суд враховує таке.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «ОСОБА_3 проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обовязкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обовязок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Також у постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 року у справі №21-63а15 колегія суддів прийшла до висновку, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обовязок. Зокрема, зазначений обовязок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача - УМВС України у Волинській області був покладений обовязок негайно виконати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 КЗпП України.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Як встановлено судом, УМВС України у Волинській області за період з 01.04.2015 року по 29.09.2015 року, в порушення вимог статті 236 КЗпП України, середнє грошове утримання за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді виплачено не було.

Таким чином, суд зазначає, що період з 01.04.2015 року по 29.09.2015 року є часом затримки в поновлені ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, і який становить 123 робочих днів, із яких: з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року 21 робочих днів, з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року 81 робочих днів, з 01.09.2015 року по 29.09.2015 року 21 робочих днів. При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листі Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», а також з розміру середньоденного заробітку 104,86 грн., визначеного листом УДАІ УМВС України у Волинській області від 19.12.2014 року, наявним в матеріалах справи (а.с.188), та який брався апеляційним судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що тривалість невиконання відповідачем постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 01.04.2015 року по 29.09.2015 року складає 123 робочих днів, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить 12897,78 грн. (123 робочих днів х 104,86 грн.), який підлягає до стягнення на користь позивача.

У заяві ОСОБА_1 просить суд стягнути з УДАІ УМВС України середнє грошове утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. При постановленні рішення суд відповідно до статті 162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Судом враховано, що відповідачем у даній справі є УМВС України у Волинській області, а відтак обовязок по виплаті середнього заробітку за час невиконання постанови суду покладається на управління, а не УДАІ УМВС України у Волинській області, яке є третьою особою на стороні відповідача і в межах даного спору не може бути визначене як боржник. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду 12897,78 грн. з УМВС України у Волинській області.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього грошового утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задовольнити.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код 08592112) на користь ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнє грошове утримання за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 12897,78 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто сім грн. 78 коп.)

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_4 Андрусенко