Ухвала суду № 57228318, 12.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 876/1376/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаря Кулик Т. Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року по справі № 809/4246/15 за позовом комунального підприємства "Електроавтотранс" до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про скасування пунктів 2,4,5 вимоги,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про скасування пунктів 2, 4, 5 вимоги № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року позов задоволено частково.

Скасовано пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року "Щодо усунення вимог законодавства".

Скасовано пункт 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року "Щодо усунення вимог законодавства", залишивши стягнення в сумі 17778,15 грн.

Скасовано пункт 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року "Щодо усунення вимог законодавства".

В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що за допомогою вимоги неможливо стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

В судовому засіданні представники надали пояснення. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення. Просили апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання пункту 1.2.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на І квартал 2015 року та на підставі направлень № 30, 31 від 17 січня 2015 року, виданих начальником Держфінінспекції в Івано-Франківській області, головним державним фінансовим інспектором відділу контролю у сфері послуг ОСОБА_6 та провідним державним фінансовим інспектором цього ж відділу ОСОБА_7, в період з 20 січня 2015 року до 18 березня 2015 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Електроавтотранс" за період з 1 січня 2013 року до 31 січня 2015 року, про що 26 березня 2015 року складено акт № 06-21/05.

В акті ревізії відображено виявлені порушення фінансово-господарської діяльності позивача, а саме:

1) порушення ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та П(С) БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, внаслідок внесення недостовірних даних в розрахунки із Департаментом комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету івано-Франківської міської ради (не виставлення до оплати рахунків за послуги оренди, невідображення дебіторської заборгованості) КП "Електроавтотранс" недоотримано доходів від оренди транспортного засобу в сумі 1168,55 грн;

2) порушення ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та П(С) БО 16 "Витрати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, внаслідок понаднормового списання мастила (на суму 16719,94 грн), дизельного палива (на суму 3632,44 грн) та кисню (на суму 1505,55 грн) на проведення ремонту та технічного обслуговування тролейбусів безпідставно завищено витрати на загальну суму 21857,93 грн.

3) порушення Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 8 лютого 1995 року, ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17 липня 2003 року, ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" безпідставно нараховано та виплачено надбавки за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, відпускних, індексації, єдиного соціального внеску за 2013 рік на - 14612,29 грн, за 2014 рік - 23699,81 грн та січень 2015 року на - 210,17 грн;

4) порушення наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", внаслідок понаднормового списання пального підприємством (бензину А-95) на загальну суму 35968,77 грн, завищено собівартість, що є порушенням вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

5) порушення вимог постанови КМУ від 29 листопада 2006 року № 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" підприємством проведено зайві витрати власних обігових коштів в сумі 80351 грн спрямованих як безповоротна фінансова допомога на здійснення статутної діяльності первинній профспілковій організації КП "Електроавтотранс";

6) порушення вимог П(С) БО 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, пункту 1 статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 завищено дебіторську заборгованість перед фірмою "ELERPRO" s.r.o. на 1270,83 грн.

Відповідач на адресу позивача направив вимогу № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року "Щодо усунення порушень законодавства".

Пунктом 2 вказаної вимоги зобов'язано позивача стягнути з осіб, винних в понаднормативному списанні мастила, дизельного палива та кисню кошти в сумі 21857,93 грн.

Пунктом 4 зобов'язано позивача стягнути з винних осіб кошти в сумі 35968,77 грн. (понаднормове списання пального (бензину А-95).

Пунктом 5 вказаної вимоги зобов'язано позивача стягнути з первинної профспілкової організації КП "Електроавтотранс" кошти в сумі 80351,00 грн.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Приймаючи оскаржене рішення щодо правомірності оскарженого пункту 2 вимоги № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 12-3800 від 8 квітня 2011 року, розробка норм витрат матеріалів і запасних частин входить до повноважень підприємств, оскільки витрати матеріалів запасних частин та агрегатів на ремонт рухомого складу залежить від ремонтної бази підприємства, наявного обладнання, впроваджених технологічних процесів.

Понаднормовий розхід мастил на тролейбуси пояснюється в першу чергу їх фізичним зносом та терміном експлуатації. Середній вік тролейбусів становить 25 років.

Всі незаплановані ремонтні роботи тролейбусів здійснюється по першому технічному обслуговуванню (ТО-1), то відповідно розхід мастил по другому технічному обслуговуванню (ТО-2) на багато менший від визначеної норми.

Норми використання кисню передбачено Методикою та розроблено тільки при проведенні другого технічного обслуговування (ТО-2), середнього ремонту (СР) та капітального ремонту (КР).

У 2014 році було виконано три капітальні ремонти тролейбусів №№ 148, 157, 172.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача пояснив, що у 2013-2014 роках проводились ремонтні роботи на тролейбусах, а саме: по заміні кронштейнів (зрізання, зварці нових), різання, зварка рами, реактивних тяг тролейбуса, підгонці та інших робіт, які потребують зрізання та зварювання металу, які жодними нормами не передбачено, що підтверджується службовими записками.

Крім того, кисень використовується в повсякденній роботі для нагріву гайок і болтів (у разі проведення будь-яких ремонтних робіт), з метою запобігання їх пошкодження, які за своїм терміном експлуатації неможливо відкрутити, для пропалу пневнопроводів, різки металу та інших робіт, що також ніякими нормами не передбачено.

Списання кисню підтверджується актами на списання матеріальних цінностей.

Що стосується понаднормованого списання дизельного палива представник позивача пояснив, що при незапланованих ремонтних роботах використовується дизельне паливо в основному для промивки гідросистем, перед заливанням нового мастила.

Держфінінспекцією під час проведення ревізії такий розхід дизельного палива не враховано, як і не враховано розхід дизпалива, який використовується у зимовий період, а саме: внаслідок примерзання повітропроводів, кранів рівня підлоги, кранів спуску конденсату необхідно здійснити їх розігрів, що не передбачено нормою розходу дизпалива.

Крім того, дизельне паливо також використовується для відмивання колісних дисків від мазуту та плям, для промивання мостів та інших деталей та агрегатів.

Щодо пункту 4 вимоги суд першої інстанції виходив з того, що списання пального (бензину А-95) КП "Електроавтотранс" проводилось на підставі норм витрат палива для автомобільного транспорту та спеціальних агрегатів, затверджених в січні 2012 року та в квітні 2013 року головним інженером підприємства ОСОБА_1

При визначенні норми витрат палива на легковий автомобіль Opel Astra врахована базова лінійна норма у кількості 9,6 л., що не відповідає Наказу Міністерства інфраструктури України № 36 від 24 січня 2012 року "Про затвердження змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", яким передбачена базова норма для легкового автомобіля Opel Astra з відповідними технічними характеристиками у розмірі 7,2 л.

Однак, відповідно до пункту 3.1.4 та пункту 3.1.10 цього Наказу норми витрат палива підвищуються у таких випадках:

1) робота в міських умовах: в межах міст, а також поселеннях міського типу та інших населених пунктах за наявності в них регульованих перехресть (світлофорів) - до 5 %; в межах міст, зокрема, Івано-Франківськ - до 10 %;

2) для автомобілів, що експлуатуються: більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км - до 3 %; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км - до 5 %; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км - до 7 %; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9 %.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача визнав норму витрат палива на автомобіль Opel Astra 8,5 л/100 км з врахуванням 2004 року випуску автомобіля з пробігом 463670 км, що експлуатувався по м. Івано-Франківську і визнав понадмірне списання палива на суму 17778,15 грн.

Щодо пункту 5 вимоги про стягнення з первинної профспілкової організації КП "Електроавтотранс" то між адміністрацією та колективом працівників КП "Електроавтотранс" укладено колективний договір на 2012-2015 роки, який 10 липня 2012 року зареєстрований у виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради за № ОП-67.

У відповідності до пункту 5.1.3 вказаного колективного договору, адміністрація зобов'язується за наявності коштів відраховувати профспілковій організації на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу кошти в розмірі до 0,3% від фонду оплати праці, а також надавати безповоротну фінансову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що протягом 2013 - 2014 років КП "Електроавтотранс" за рахунок власних коштів надало безповоротну фінансову допомогу своїй профспілковій організації для забезпечення їх соціальних гарантій, а саме: на оздоровлення та відпочинок дітей працівників в літній період; на покращення умов праці працівників в літній та зимовий період; на придбання військової амуніції для добровольця-бійця АТО працівника КП "Електроавтотранс". Крім того, допомога була надана для організації культурно-мистецьких послуг за участю колективів Івано-Франківської обласної філармонії; організації робіт по художньому оформленню сцени в приміщенні обласної філармонії для проведення урочистого зібрання концерту-привітання в честь 30-річчя КП "Електроавтотранс"; музичного забезпечення відпочинку ветеранівпідприємтсва з нагоди 30-річчя; створення документального відеофільму про історію Івано-Франківського КП "Електроавтотранс". Всі витрачені кошти на ці потреби, відображені у актах, договорах та накладних на їх придбання, які долучені до матеріалів справи.

Окрім цього, за вказані кошти для працівника, який призваний в зону АТО придбавалися спорядження.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відтак в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року по справі № 809/4246/15 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 15 квітня 2016 року