Постанова № 57228173, 14.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 876/4550/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002992211 від 26.12.2014 року,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002992211 від 26.12.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що висновки про нереальність, тобто, відсутність фактичного проведення фінансово - господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Денікс Груп», базуються лише на інформації з бази даних ДПС, а тому висновок податкового органу про відсутність необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в справі №813/8818/14 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в справі №813/8818/14 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення на проведення перевірки від 03.12.2014 року №30, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість ТзОВ «Шанс Кий Буд» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2014року №123/13-50-22-11/06/34768719, яким встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищена сума податкового кредиту в липні 2014 року на 41 164,33 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33 500,00 грн., в тому числі: за серпень 2014 року на суму 33 500,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов аналізуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ «Денікс Груп».

На підставі акта перевірки від 16.12.2014року №123/13-50-22-11/06/34768719 податковий орган 26.12.2014 року прийняв податкове повідомлення - рішення №0002992211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 41 875,00грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 33 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 8 375,00 грн.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оцінюючи господарські операції позивача з ТзОВ «Денікс Груп», суд апеляційної інстанції зазначає.

01.08.2014 року між ТзОВ «Шанс Кий Буд» (Замовник) та TзOB «Денікс Груп» (Підрядник) укладено договір виконання будівельних робіт №01/08/14, відповідно до умов якого Підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати на свій ризик власними або додатковими силами, будівельні роботи з матеріалів Замовника і здати в обумовлені терміни. Місце виконання робіт, їх обсяги і вартість погоджується сторонами в межах договірної ціни, що є невід'ємним додатком договору та виконати роботи протягом терміну погодженого сторонами.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою.

Виконання вказаного договору, в розрізі тих операцій, що ставляться під сумнів податковим органом, на думку позивача підтверджують наступні первинні документи: свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартістьзOB «Денікс Груп»; наказ №3к про призначення директора TзOB «Денікс Груп» ОСОБА_3; протокол №3 загальних зборів учасників TзOB «Денікс Груп»; ліцензія №596664 Державної архітектурно-будівельного контролю у м. Києві з додатком переліку робіт господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури TзOB «Денікс Груп»; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців TзOB «Денікс Груп»; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року; акти №1, №2, №3, №4 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року; податкові накладні №177 від 21.08.2014 року на загальну суму 32 256,00 грн., №178 від 21.08.2014 року на загальну суму 50 623,20 грн., №179 від 21.08.2014 року на загальну суму 59 060,40 грн., №180 від 21.08.2014 року на загальну суму 59 060,40 грн.; акт списання №СпТ-000047 від 29.08.2014 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року; копії виписок з банку.

Натомість, в обґрунтування правоти своєї позиції про визнання господарських операцій між ТзОВ «Шанс Кий Буд» та TзOB «Денікс Груп» такими, що не відбулися, податкова інспекція надає наступні документи.

Акт ДПІ в Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року №2623/26-55-22-07/37882958 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року.

Відповідно до вищевказаного акта, у зв'язку з ненаданням ТзОВ «Денікс Груп» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Денікс Груп» та його постачальника не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТзОВ «Денікс Груп», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТзОВ «Денікс Груп» з його постачальниками.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливість фактичного здійснення цим контрагентом господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

В ході аналізу та перевірки інформації задекларованої в Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що ТзОВ «Денікс Груп» виписало 51 податкову накладну за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року на загальну суму 5 533 110,01.

Проте, виходячи з даних реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року, видно, що товариство включило до складу податкового зобов'язання суму ПДВ по податкових накладних, які виписані однією датою та не перевищують суму 10 тис. грн., що не дає можливості встановити номенклатуру товару, які було реалізовано у червні-серпні 2014 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від їх імені.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

В постанові №21-1359а15 від 22 вересня 2015 року Верховний Суд України зазначив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В цій справі Верховний Суд України погодився з тим, що подані товариством договори, видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в справі №813/8818/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 18.04.2016 року