Постанова № 57228152, 14.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 876/8853/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Брик В.Г.

відповідача по справі: представника Авдєєнка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року по справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» про стягнення податкового боргу в розмірі 115 366,50 грн.,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція в червні 2015 року звернулася з позовом в суд до товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» та просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючого відповідача та за рахунок готівки, що належить відповідачу заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 115 366,50 грн. податкового боргу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано свої податкові зобов'язання внаслідок чого в нього утворився податковий борг.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року в справі №819/1678/15 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю «Альпо» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року в справі №819/1678/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення сум ПДВ в розмірі 90 137,25 грн. та пені в сумі 138,79 грн.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, виходить з тих мотивів, що відповідач не подавав до контролюючих органів податкової чи митної декларації, у якій би самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 183 944,81 грн., а контролюючий орган не визначив позивачу вказану суму податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні. Разом з тим, позивач зазначає, що у зв'язку проведенням відшкодування суми ПДВ на підставі виконавчого листа Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2010 року по справі №15а/85-1710, позивачем було прийнято податкову вимогу №137-15 від 10.07.2013 року. Проте, така податкова вимога була скасована постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року, яка набрала законної сили на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 08.09.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки про наявність податкового боргу від 05.05.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 115 366,50 грн., а саме, по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 90 276,04 грн. (90 137,25 основного зобов'язання, 138,79 грн. пені); орендній платі з юридичних осіб в сумі 17 731,37 грн. основного зобов'язання; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в сумі 7 359,09 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла у зв'язку з відшкодуванням за рішенням суду №7а/220-4555 від 17.02.2013 р. (114 799,00 грн.), несвоєчасною сплатою податку на додану вартість згідно податкових декларацій № 9016913589 від 17.02.2015 р., № 9043088196 від 19.03.2015 р. та № 9064738355 від 10.04.2015р., нарахуванням пені згідно платіжних доручень від 01.04.2015 р. № 363484 та 27.04.2015 р. № 13688DЕ1А9.

Заборгованість по орендній платі з юридичних осіб виникла у зв'язку із несплатою узгоджених грошових зобов'язань, згідно податкових декларацій (№ 1300007237 від 12.02.2013 р., № 1400016367 від 12.02.2014 р., № 1500015895 від 11.02.2015р.).

Заборгованість по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО виникла згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» №0002922303 від 25.10.2011р.

Вказаний борг, як зазначає податкова інспекція, підтверджується довідкою та розрахунком контролюючого органу, випискою з інтегрованої картки платника, копією податкової звітності, корінцем податкової вимоги форми «Ю» № 137-15 від 10.07.2013 р., податковими деклараціями з ПДВ за 1-3 місяць 2015р., податковою декларацією з плати за землю за 2013-2015рр., корінцем ППР від 25.10.2011р.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу Міндоходів України, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як стверджується матеріалами справи, податковою інспекцією прийнято податкову вимогу форми «Ю» №137-15 від 10.07.2013 року, якою визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 09.07.2013 року в сумі 183 944,81 грн.

Вказана податкова вимога за результатами судового оскарження була скасована постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року, яка набрала законної сили на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 08.09.2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу, ще і на той факт, що ТзОВ «Альпо» не декларувало суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 183 944,81 грн., останнє не подавало відповідних податкових декларацій.

А тому, суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи факт скасування податкової вимоги, якою визначено, зокрема, і податкове зобов'язання з податку на додану вартість та недекларування відповідної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податкова інспекція діяла не у відповідності до законодавства, визначаючи суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення податкової заборгованості в частині суми 90 276,04 грн. необхідно відмовити. В іншій частині відповідач податкову заборгованість не оспорює.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Окрім того, у п. 95.4 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Однак, стягнення податкового боргу за рахунок готівки підприємства може бути застосовано лише з дотриманням наступного порядку:

- стягнення грошових коштів, які знаходять на його рахунках, за рішенням суду;

- продажу його майна, що перебуває в податковій заставі, за рішенням суду про надання дозволу;

- стягнення коштів за рахунок готівки за рішенням суду.

Таким чином, податковий орган не вправі одночасно заявляти в позові вимоги про погашення податкового боргу за рахунок стягнення коштів з рахунків і готівки, так як для цього існує певний порядок передбачений ПК України наведений вище.

З цього слідує, що позовні вимоги податкової інспекції підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення податкового боргу товариства за рахунок коштів на рахунках товариства.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року в справі №819/1678/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» з розрахункових рахунків в банках податкову заборгованість в сумі 25 090,46 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» податкової заборгованості в сумі 90 276,04 грн. відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 18.04.2016 року