Ухвала суду № 57228136, 14.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 876/1415/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Майор І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі за позовом Рахівського комунального підприємства «Рахівтепло» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько - азербайджанське підприємство «Укр - Аз - Ойл» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року позивач Рахівське комунальне підприємство «Рахівтепло» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 року №№ 0000042301, 0000052301, 0000062301; встановити відсутність компетенції (повноважень) у відповідача щодо встановлення правочину (договору купівлі-продажу від 03.12.2009 року № 03/12/09-10, укладеного між ТОВ «Укр-Аз-Ойл» та РКП «Рахівтепло») недійсним.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року адміністративний позов Рахівського комунального підприємства "Рахівтепло" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько - азербайджанське підприємство "Укр - Аз - Ойл" - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області ДПС №0000042301 від 07.08.2012 року форми Р, №0000062301 від 07.08.2012 року форми Р, №0000052301 від 07.08.2012 року форми П.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в зв'язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено відсутність належних первинних документів та порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених при придбанні товарів від ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Рахівському районі у період з 14 по 18 травня 2012 року проводилася невиїзна позапланова перевірка РКП «Рахівтепло» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-азербайджанським підприємством «Укр-Аз-Ойл».

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Рахівському районі складено Акт від 28.05.2012 року № 21/2351/36428735, згідно якого встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого до бюджету не сплачено 180301 грн. податку на додану вартість, в тому числі за грудень 2009 року на 66280 грн.,за січень 2010 року на 48317 грн., за лютий 2010 року на 18333 грн., за січень 2011 року на 632 грн., за лютий 2011 року на 222 грн., за березень 2011 року на 14944 грн., за квітень 2011 року на 17078 грн., за грудень 2011 року на 14495 грн.; п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого за IV квартал 2009 року зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 71184 грн. та донараховано 67690 грн. податку на прибуток, за І квартал 2010 року зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в розмірі 559561 грн., що призвело до зменшення від'ємного значення податку на прибуток за 9 місяців 2010 року на 249226 грн. та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на 102522 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року №0000192240, №0000182240, №0000172240.

За результатами розгляду скарги позивача, поданої в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби у Закарпатській області, Рішенням про результати розгляду скарги № 1502/10/10-244 від 07.08.2012 року відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2012 року № 0000042301, №0000062301, №0000052301 які є предметом оскарження по даній справі.

Як вбачається з акту перевірки, Відповідачем донараховано податок на додану вартість, зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення з податку на прибуток підприємств з огляду на невизнання реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укр-Аз-Ойл» та не підтвердження належними первинними документами, стосовно придбання та реалізації мазуту.

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (роби. послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 вказаної статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податного обліку

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10 про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, спірною в межах розгляду оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є реальність вчинених позивачем з його контрагентом господарських операцій, на основі яких першим зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит.

Відтак, дослідженню підлягають обставини реальності вчинення господарських операцій у межах спірних правовідносин, з посиланням на первинні документи, що опосередковували господарські відносини позивача з його контрагентами, які податковий орган вважає складеними без фактичного здійснення господарських операцій, а лише задля отримання податкової вигоди.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно договору купівлі-продажу № 03/12/09-10 від 03.12.2009 року ТОВ «Укр-Аз-Ойл», як Продавець, зобов'язався на умовах, визначених даним Договором, передати у власність РКП «Рахівтепло», як Покупцю, мазут марки М-100 і М-40, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Вартість товару включала в собі вартість транспортних витрат по доставці товару до РКП «Рахівтепло», тобто транспортування мазуту входило в обов'язки ТОВ «Укр-Аз-Ойл».

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано протоколи погодження договірної вартості на товар (мазут паливний марки М-100) від 08.12.2009 р та 17.02.2010 р., копії платіжних доручень, що підтверджують фактичну оплату позивачем поставленої продукції, Акти приймання передачі мазуту згідно який позивач в складі комісії приймав мазут за участю представника ТОВ «Укр-Аз-Ойл» по кількості (та в яких зазначено ідентифікаційні дані транспортних засобів, які здійснювали доставку та з яких зливався мазут), копії журналу прийоми мазуту, копії накладних, копії податкових накладних, копію журналу обліку мазуту по котельні КП «Рахівтепло», копії актів щодо витрату матеріалів по котельні з відповідними звітами

Також в матеріалах справи містяться належним чином завірені РКП «Рахівтепло» копії документів, а саме: ліцензії серія АВ номер 387685 на виробництво теплової енергії; ліцензії серія АВ номер 387686 на транспортування теплової енергії; ліцензії серія АВ номер 387687 на постачання теплової енергії тепловими мережами; договору оренди обладнання котельні, тепломережі від 10.10.2009 року разом з Додатком №1; Рішення Рахівської міської ради №795 від 09.11.2009 року з додатками №1, 2, 3, 4; табелів обліку використання робочого часу працівників Рахівського КП «Рахівтепло» за грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року.

Надані позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи, згідно переліку, складені у межах виконання укладеного договору у межах спірних правовідносин, загалом відповідають вимогам податкового та бухгалтерського законодавства. Контролюючий орган не заперечує фактичне виконання позивачем умов договорів та настання відповідних реальних наслідків, обумовлених ними.

Разом з тим, апелянт посилається на виявлені недоліки у первинних документах наданих позивачем, а саме оформлення товаротранспортних накладних не відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, та виявлених у подальшому обставин щодо не підтвердження наявності поставок від ТОВ «Присфа» до ТОВ «Укр-Аз-Ойл».

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

У той же час, вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за недобросовісне виконання контрагентами своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Отже, формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

Наданні позивачем первинні документи (акти, платіжні доручення, накладні, акти списання тощо, декларації позивача та контрагента) підтверджують реальність здійснення господарських операцій та фактичний рух активів зі зміною стану зобов'язань.

Разом з тим, відповідач не надав належної оцінки наданим первинним документам позивача та не з'ясував повно та об'єктивно фактичних обставин виконання спірних операцій, обмежившись формальним посиланням на невідповідність вказаного в товаротранспортних накладних транспортного засобу, хоча повинен був і міг перевірити вказані операції з огляду наявність відповідних ідентифікаційних даних транспортних засобів (марки та д.н.з транспортних засобів і цистерн), що були вказані в актах приймання передачі та журналі прийоми мазуту.

З приводу посилання апелянта на непідтвердження наявності поставок від ТОВ «Присфа» до ТОВ «Укр-Аз-Ойл» суд зазначає наступне. Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини в силу норми ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач надав достатньо належних доказів, які свідчать про обґрунтованість його дій щодо формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у межах спірних правовідносин.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року №0000042301, №0000062301, №0000052301 та необхідність задоволення таких.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі № 807/954/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

повний текст ухвали виготовлений 15.04.16