Ухвала суду № 57228063, 18.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10623/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 № 0005242203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.11.2014 по 24.11.2014 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Елсі А" з питань перевірки податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "ЮВО" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт від 26.11.2014 № 543/26-5722-03-10/25269803, яким встановлені наступні порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1 851 538,00 грн.

На підставі акта перевірки від 26.11.2014 № 543/26-5722-03-10/25269803 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.12.2014 № 0005242203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 314 422,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1 851 537,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 462 884,50 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

При цьому, у п. 201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елсі А" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВО" було укладено договір поставки № 1205/14-1 від 12.05.2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари, визначені відповідно до ст. 5 цього договору (надалі по тексту - товар), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, комплектності та за цінами, викладеним у додатках до цього договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії товару визначаються сторонами шляхом погодження заявок на поставку товару відповідно до умов, визначених цим договором.

Відповідно до розділу 2 договору, поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010 p.), місце поставки склад постачальника, розташований у м. Києві.

Згідно із розділом 5 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до наданої покупцем та схваленої постачальником заявки на поставку товару та/або відповідного додатку. Асортимент та кількість товару в кожній партії, зазначаються Покупцем в заявці на її поставку, підписаній уповноваженою особою покупця. Заявка на поставку відповідної партії товару подається покупцем у письмовій формі власноручно або передається факсимільним чи поштовим зв'язком (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), в заявці обов'язково повинно бути зазначено; вид та найменування товару; кількість товару; строк та базис поставки в разі його зміни, відповідно до п. 2.2. договору. Постачальник у строк, що не перевищує 3-х робочих днів від дати одержання заявки покупця на поставку відповідної партії товару, розглядає заявку та погоджується на поставку (часткову поставку) партії товару або відмовляє в поставці.

Відповідно до розділу 6 договору, поставка товару здійснюється на умовах, визначених розділом 2 цього договору. Одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару; один оригінальний екземпляр податкової накладної; один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію товару.

Матеріалами справи підтверджується, що оригінали первинних документів за період діяльності ТОВ "Елсі А" з 01.07.2014 по 14.07.2014 були вилучені Слідчим відділом Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві в рамках досудового розслідування № 12014100010002202 від 24.03.2014, за ознаками вчиненого кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального Кодексу України (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано суду копії:

- рахунків-фактур від 23.07.2014 № 483, № 482, № 481, від 21.07.2014 № 427, № 426, № 425, від 15.07.2014 № 302, № 301, від 14.07.2014 № 275, від 01.07.2014 № 2, які містять лише підпис особи та відбиток печатки ТОВ "ЮВО", в той час як ідентифікуючі дані про особу (ПІБ, посада), яка брала участь у здійсненні даної господарської операції, відсутні;

- довідки ПАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" від 21.05.2015 № 1370/ІІІ, що підтверджує факт оплати ТМЦ згідно договору № 1205/14-1 від 12.05.2014;

- податкової звітності з ПДВ;

- видаткових накладних від 23.07.2014 № 483, № 482, № 481, від 21.07.2014 № 427, № 426, № 425, від 15.07.2014 № 302, № 301, від 14.07.2014 № 275, від 01.07.2014 № 2;

- генерального доручення від 03.04.2014 № 21;

- податкових накладних від 23.07.2014 № 483, № 482, № 481, від 21.07.2014 № 427, № 426, № 425, від 15.07.2014 № 302, № 301, від 14.07.2014 № 275, від 01.07.2014 № 2;

- сертифікати відповідності.

Водночас, на підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції копії наступних документів: заявки та/або відповідного додатку на поставку товару як передбачено п. 5.1 договору; копій узгоджених сторонами заявок на поставку товару; доказів транспортування товару із складу постачальника на склад покупця або доказів безпосередньої поставки товару на склад покупця, доказів використання придбаних товарів у власній господарській діяльності ТОВ "Елсі А" та отримання доходу, вигоди.

Крім того, рахунки-фактури, виписані ТОВ "ЮВО" містять лише підпис невстановленої особи, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції щодо визначення вартості товару за договором № 1205/14-1 від 12.05.2014.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат та податкового кредиту є правомірними.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі А" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.